Постанова № 41632297, 19.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р. Справа№ 910/14314/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Самсіна Р.І.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Глоба В.В. - дов. б/н від 13.03.2014р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2014р. (повний текст підписано 19.09.2014р.)

у справі № 910/14314/14 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент

Проперті Протектед»

до Приватного акціонерного товариства «Українська

охоронно-страхова компанія»

про стягнення 50 000, 00 грн.

В судовому засіданні 19.11.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення 50 000, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2014р. у справі №910/14314/14 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» страхове відшкодування в розмірі 49 000, 00 грн. та судовий збір в розмірі 1 790, 54 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, не повідомлення страхувальником Щедріним О.В. відповідача про ДТП є підставою для відмови в позові.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» 08.10.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Самсін Р.І., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 19.11.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 19.11.2014р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 19.11.2014р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 139, 141), причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 07.03.2012р. між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова» (страховик за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (страхувальник за договором) укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 588, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «Volkswagen», д. н. АА 3419 КО.

Згідно довідки ДАІ про ДТП, 01.11.2012р. в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen», д. н. АА 3419 КО, під керуванням Косинського О.М., та автомобіля «ВАЗ», д. н. АН 2519 НВ, під керуванням Щедріна О.В.

Постановою Кіровського районного суду міста Донецька від 10.12.2012р. у справі № 3/0525/2772/12 Щедріна О.В. визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту про оцінку розміру збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу № 28-01/11 від 28.11.2012р. вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen», д. н. АА 3419 КО, становить 80 691, 94 грн..

Страховим актом № 68 від 28.01.2013р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова» (страховиком) зазначену подію визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 79 462, 52 грн.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» (страховик), виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 588 від 07.03.2012р., на підставі страхового акту № 68 від 28.01.2013р. здійснило виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 79 462, 52 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11344 від 04.06.2013р. (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ», д. н. АН 2519 НВ, Щедріна О.В. на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» згідно Полісу обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів № АВ/4950248 (а. с. 94). Термін дії полісу з 11.07.2012р. до 10.07.2013р.

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 50 000, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 1 000, 00 грн.

Вина особи, яка керувала автомобілем «ВАЗ», д. н. АН 2519 НВ, під час ДТП, встановлена у судовому порядку.

З огляду на викладене, до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 588 від 07.03.2012р. перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ «Страхова компанія «Крона» до АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 4 526, 80 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 19.07.2013р. Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» направило відповідачеві заяву на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) вих. № 1702/0/17-13 від 17.07.2013р. з проханням сплатити заборгованість, яка отримана відповідачем 22.07.2013р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 04128 02832210, однак залишена без відповіді та задоволення.

02.01.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» укладено договір купівлі-продажу боргових зобов'язань.

Згідно додатку № 1 даного договору права щодо стягнення коштів по зазначеному випадку перейшли до позивача.

18.04.2014р. позивач направив відповідачу лист з повідомленням про заміну кредитора та необхідність сплати коштів позивачеві, який отриманий відповідачем 22.04.2014р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 54-55), однак також залишений без відповіді та задоволення.

Таким чином, з урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, у відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 49 000, 00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу (з урахуванням франшизи в розмірі 1 000, 00 грн., передбаченої Полісом № АВ/4950248).

Посилання відповідача на ненастання його обов'язку виплатити страхове відшкодування згідно Полісу № АВ/4950248, оскільки страхувальник Щедрін Олексій Віталійович не повідомив свого страховика Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» про настання страхового випадку - ДТП, яка мала місце 01.11.2012р. в м. Києві, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Тобто зазначена правова норма передбачає у випадку неповідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди наявність у нього права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, а не відсутність такого права.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Відповідно до підпункту 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок страхувальника повідомити письмово страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду регламентовано положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і пов'язується саме із встановленим фактом неповідомлення страховика у встановлені законом строки.

При цьому, колегія суддів зазначає, що неузгодженість пунктів статей 33 та 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після внесених змін згідно із Законом України від 17.02.2011р. № 3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» не може обмежувати встановлене статтею 38 цього Закону право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення його про дорожньо-транспортну пригоду.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що можливе неповідомлення винуватцем ДТП свого страховика (відповідача) про настання страхового випадку, не звільняє відповідача від обов'язку виплатити страхове відшкодування в порядку регресу згідно Полісу № АВ/4950248.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 16.09.2014р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2014р. у справі № 910/14314/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2014р. у справі № 910/14314/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14314/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 24.11.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Р.І. Самсін

С.А. Гончаров