Постанова № 41631879, 26.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4663/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Дім Зерна» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Дім Зерна» звернулось до суду з позовом до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про: визнання протиправними дій Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області, які полягають у порушенні процедури оформлення результатів перевірки приватного підприємства «Дім Зерна»; зобов'язання Бориспільську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів у Київській області прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення на підставі Акта перевірки від 14.07.2014 № 359/22-1/37135575; визнання протиправними дій Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області щодо коригування (зменшення до нуля) на підставі Акта перевірки від 14.07.2014 № 359/22-1/37135575 задекларованих позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями та контрагентом-продавцем; зобов'язання Бориспільську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів у Київській області вилучити з системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі Акта перевірки від 14.07.2014 № 359/22-1/37135575.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у червні-липні 2014 року на підставі наказу Бориспільської ОДПІ від 20.06.2014 № 440 посадовими особами відповідача проведена перевірка позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Маркет Продакт», ТОВ «Тек-Агрогруп», ТОВ «ЗМ Консалтинг» за період з 01.01.2014 по 31.03.2014, за результатами якої складено Акт від 14.07.2014 № 359/22-1/37135575.

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Маркет Продакт», ТОВ «Тек-Агрогруп», ТОВ «ЗМ Консалтинг» на суму 565702,06 грн. та про завищення позивачем податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Комплекс Агромарс» на суму 566349,00 грн.

Жодних оформлених документально рішень (податкових повідомлень-рішень) за результати перевірки відповідачем прийнято не було.

Разом з тим, висновки Акта перевірки від 14.07.2014 № 359/22-1/37135575 внесені відповідачем до інформаційної системи «Податковий блок», що призвело до автоматичного коригування до нуля задекларованих позивачем сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, що, у свою чергу, вплинуло на майнові права та інтереси позивача.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позовні вимоги є обґрунтованими.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 189 Податкового кодексу України).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на віднесення сум до валових та включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

На підставі доказів, що містяться в матеріалах справи (акти прийняття-передачі виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні, видаткові накладні), судова колегія дійшла висновку про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами.

При цьому, необхідно зазначити, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства зроблені з використання лише інформації, наявної у податкових органах, без дослідження первинних бухгалтерських документів, на підставі яких платник податку відображає відповідні господарські операції в бухгалтерському та податковому обліках, є необґрунтованими та безпідставними.

Так, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266 (надалі також - Порядок; в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 2.10.3 пункту 2.10 Порядку співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 Порядку інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 4.15 Порядку якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника ПДВ, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Таким чином, будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

Оскільки у даному разі жодних донарахувань позивачеві грошових зобов'язань (та, відповідно, їх узгодження) за наслідками проведення спірної перевірки здійснено не було, то судова колегія вважає, що податковий орган, в даному разі діяв всупереч наведеним вище нормам та порушив права позивача, а тому висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог є вірним.

Разом з тим, згідно із пунктом 86.6 статті 86 Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам, станом на час вирішення даної справи не прийнято відповідного податкового повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки (на підставі Акта перевірки від 14.07.2014 № 359/22-1/37135575).

Водночас, у вказаному Акті встановлено порушення позивачем положень пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Маркет Продакт», ТОВ «Тек-Агрогруп», ТОВ «ЗМ Консалтинг» на суму 565702,06 грн. та про завищення позивачем податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Комплекс Агромарс» на суму 566349,00 грн.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що належними способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача винести визначене чинним законодавством рішення на підставі зазначеного акта перевірки.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження податкового органу, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача прийняти податкове повідомлення-рішення, оскільки це є виключною компетенцією відповідача.

Таким чином, судова колегія вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, які полягають у порушенні процедури оформлення результатів перевірки приватного підприємства «Дім Зерна» та зобов'язання Бориспільську ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення на підставі Акта перевірки від 14.07.2014 № 359/22-1/37135575.

Водночас, стосовно іншої частини позовних вимог, колегія суддів визнає рішення суду першої інстанції вірним та не вбачає підстав для його скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати в частині визнання протиправними дій Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, які полягають у порушенні процедури оформлення результатів перевірки приватного підприємства «Дім Зерна» та зобов'язання Бориспільську ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення на підставі Акта перевірки від 14.07.2014 № 359/22-1/37135575 та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову, а іншій частині позовних вимог, постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 року скасувати в частині визнання протиправними дій Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, які полягають у порушенні процедури оформлення результатів перевірки приватного підприємства «Дім Зерна» та зобов'язання Бориспільську ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення на підставі Акта перевірки від 14.07.2014 № 359/22-1/37135575 та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині, постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Постанова складена у повному обсязі 01.12.2014р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.