Ухвала суду № 41631877, 26.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5287/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світагро» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10.04.2014 № 0000191530 та №0000201530.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Світагро» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у сумі 3 571 333 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 року (вх. № 9029356560 від 20.05.2013) у сумі 334 010 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ за травень 2013 року (вх. № 9036865730 від 20.06.2013), у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів у сумі 598 грн., відображеного у уточнюючому розрахунку по податковій декларації з ПДВ, за липень 2012 року (вх. № 9000162812 від 10.01.2014).

Результати перевірки оформлено актом № 1673/26-53-15-01/32828566 від 24.03.2014 (а.с. 21-32).

На підставі акта перевірки №1673/26-53-15-01/32828566 від 24.03.2014 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000191530 від 10.04.2014, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 980 601 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 245 150 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000201530 від 10.04.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 289 646 грн.

Позивач, вважаючи дані податкові повідомлення-рішення неправомірними, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1. ст.200 Кодексу).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2. ст.200 Кодексу).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 Кодексу).

Відповідно до п.200.4. ст.200 Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Кий Агро» був укладений договір поставки № 01/К/0002 від 28.12.2012, згідно якого ТОВ «Кий Агро» як продавець зобов'язувався продати та передати у власність позивача як покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити зерно сої, урожаю 2012 року (товар), відповідно до умов даного договору. Кількість товару, що продається та передається покупцю продавцем, згідно п.3.1 даного договору, складає 10 000,00 метричних тон +/- 10%. Поставка товару, згідно п.5.1 договору, здійснюється на умовах FCA (франко-вагон), що вказані у додатковій угоді до договору.

Між позивачем та ТОВ «Світ Агро» був укладений договір транспортного експедирування № ТЕО-01/2013 від 08.02.2013. За даним договором ТОВ «Кий Агро» як виконавець зобов'язувався повідомляти залізницям-учасницям перевізного процесу умови і порядок транспортування і обслуговування вантажів замовника; за заявкою замовника виконавець зобов'язується відправляти телеграми на відправлення, що підтверджують оплату провізного тарифу, за рахунок замовника. За додатковим запитом інформувати Замовника про прийом вантажів на передавальних станціях по факсу (044)287-60-77; вчасно інформувати замовника про зміну діючих або нововведених нормативних актів, що стосуються питань організації перевезень вантажів залізницями країн СНД. Виконавець зберігає за собою право на зміну рівня тарифів і розцінок на транспортно-експедиційне обслуговування, попередньо повідомивши замовника не пізніше, ніж за 10 днів до такого підвищення. У випадку введення нових тарифів та ставок на транзитні перевезення - обов'язкове повідомлення замовника не пізніше, ніж за місяць до терміну вступу в дію нових тарифів. При здійсненні експортно-імпортних та внутрішніх перевезень виконавець повідомляє замовника про введення нових тарифів після введення в дію наказу Міністерства транспорту України.

На підтвердження виконання умов договору поставки № 01/К/0002 від 28.12.2012, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: податкові накладні № 6 від 24.01.2013,№ 10 від 29.01.2013, № 2 від 11.02.2013, № 3 від 11.02.2013, № 4 від 14.02.2013, № 11 від 21.02.2013, № 14 від 27.02.2013, № 1 від 01.03.2013, № 3 від 07.03.2013, № 4 від 15.03.2013, № 6 від 22.03.2013, № 7 від 26.03.2013, № 9 від 29.03.2013, № 3 від 10.04.2013, № 14 від 19.06.2013, № 16 від 20.06.2013; видаткові накладні № 27 від 15.03.2013, № 28 від 22.03.2013, № 29 від 29.03.2013, № 52 від 19.06.2013, № 54 від 20.06.2013. Позивачем перераховано постачальнику, як вбачається з виписок по особовому рахунку, в загальній сумі 19 522 226,00 грн., в тому числі ПДВ 3 253 704,33 грн. : від 24.01.20113 на суму 2 002 857,00 грн., в тому числі ПДВ - 333809,50 грн., від 29.01.13 на суму 1 900 623,00 грн., в тому числі ПДВ - 316770,50 грн., від 11.02.13 на суму 3 601 425,00 грн., в тому числі ПДВ - 600237,50 грн., від 14.02.2013 на суму 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 16 666,67 грн., від 21.02.13 на суму 4 200 888,00 грн., в тому числі ПДВ - 700 148,00 грн., від 27.02.13 на суму 2 002 857,00 грн., в тому числі ПДВ - 333 809,50 грн., від 01.03.13 на суму 1 003 752,00 грн., в тому числі ПДВ - 167 292,00 грн.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду також звертає увагу на той факт, що вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами підтверджені виданими контрагентами відповідними, належним чином оформленими первинними документами. Також, зазначені господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському та податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1 , 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, суд зазначає, що п.123.1.ст 123 Податкового кодексу України, передбачає застосування фінансової санкції до платників податків, якими було завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ та фактично відшкодована заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ визначається «Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 (надалі Порядок).

Відповідно до п. 10 розділу І Порядку №1492, встановлено, до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: податкова декларація з податку на додану вартість;уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок;копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді;розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Згідно п.14.2 розділу ІІІ Порядку №1492, довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2).

У відповідності до п.п.1, 2, розділу ІV Порядку №1492, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку. Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу.

Згідно п.50.1. ст.50 Податкового кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

П.4.6.2. розділу V Порядку №1492, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації)), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (П.4.6.3.Р.V Порядку)

Відповідно до п. 4.6.4 розділу V Порядку, встановлено якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2).

П. 4.6.5. розділу V Порядку, платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3). Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації. При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації), подають (Д4) (додаток 4).

Згідно п.4.6.6. розділу V Порядку, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Отже, з наведеного вбачається, що єдиним та виключним способом визначення платником податку напрямку бюджетного відшкодування є внесення у відповідний рядок податкової декларації та заяві про відшкодування обраного напрямку такого повернення (ст. 200 Податкового кодексу), як гарантоване державою право на отримання платником бюджетного відшкодування.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем для підтвердження реальності господарських операцій та реалізації продукції, отриманої від ТОВ «Кий Агро» надано до матеріалів справи наступні документи :

1. Зовнішньоекономічний біржовий контракт про експорт № 24-ЗЕ від 06.02.2013.

2. Посвідчення про реєстрацію № 24 (зареєстровано на Аграрній біржі 06.02.2013).

3. Зовнішньоекономічний біржовий контракт про експорт № 38-ЗЕ від 28.02.2013.

4. Посвідчення про реєстрацію № 38 (зареєстровано на Аграрній біржі 28.02.2013).

5. Митні декларації.

6. Інші документи (угоди, акти виконаних робіт), що підтверджують рух товару.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що дії відповідача щодо проведення з 11.03.2014 по 17.03.2014 документальної позапланової невиїзної перевірки не відповідають вимогам пп.75.1.2, 200.10, 200.11 Податкового кодексу України, оскільки доводи податкового органу ґрунтуються на підставі акта Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кий Агро» (ЄДРПОУ 36628058) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період : листопад 2012 року, грудень 2012 року, березень 2013 року від 20.01.2014 № 30/26-51-22-01/36628058 та акта Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кий Агро» (ЄДРПОУ 36628058) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період : жовтень 2012 року, січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року від 13.02.2014 № 108/26-51-22-01/36628058.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог ПК України ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було складено акт, а не довідку, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Крім того, зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст. 73 ПК України та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України «Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби».

Відповідно до вимог п. 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що висновки акта від 30.08.2013 № 559/22-03-21/21674079 (сформовані на підставі актів Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кий Агро» від 20.01.2014 № 30/26-51-22-01/36628058 та від 13.02.2014 № 108/26-51-22-01/36628058) зроблені безпідставно.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не доведення відповідачем правомірності спірних рішень.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 01.12.2014р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.