Ухвала суду № 41631863, 26.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6460/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лемма» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 квітня 2014 року № 000060432,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2014 року позов задоволено повністю, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 30 квітня 2014 року № 0000604302.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 квітня 2014 року працівником Міжрегіонального ГУ Міндоходів була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питання дотримання ПАТ «СК «Лемма» вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій за 2013 року, за результатами якої складений Акт від 15.04.2014р. № 460/28-10-43-20/22623173. В ході проведення такої документальної перевірки перевіряючим було встановлено, що позивачем порушено термін сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: сума самостійно визначеного платником у Податковій декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за 2013 рік грошового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій в сумі 4 978 357, 00 грн. терміном сплати 11.03.2014р. було частково сплачено підприємством 18.03.2014р. в сумі 4 969 807, 94 грн. (тобто із затримкою сплати на 7 днів шляхом подання Уточнюючого розрахунку реєстр № 9091244689).

30 квітня 2014 року Міжрегіональне ГУ Міндоходів на підставі вказаного Акта документальної перевірки прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення (форми «Ш») за № 0000604302, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, за порушення вимог п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу, визначило ПАТ «СК «Лемма» за затримку сплати на 7 календарних днів суми грошового зобов'язання у розмірі 4 969 807, 94 грн. штраф у сумі 496 980, 79 грн. (тобто, у розмірі 10% від зазначеної суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання).

Позивач, вважаючи дане податкове повідомлення-рішення неправомірним, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому нормами загального характеру (абз. 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України) встановлено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Відповідно до абз. 9 п. 57.1 ст. 57 ПК України у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Статтею 33 цього ж Кодексу визначено, що базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним у абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одночасно, відповідно до абз. 4 - 10 п. 57.1 ст. 57 ПК України нарахування та сплата податку на прибуток платників (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) відбувається за особливими правилами нарахування та сплати податку на прибуток. Зокрема, звітним податковим періодом, встановленим для нарахування податку на прибуток, відповідно до абз. 3 п. 57.1 ст. 57 Кодексу, є річний податковий період, а звітним податковим періодом, встановленим для сплати податку на прибуток, є місячний податковий період.

При цьому спеціальний порядок зарахування авансових внесків з податку на прибуток страхових організацій в рахунок зменшення щомісячних авансових внесків з цього ж податку у наступних звітних місяцях до повного її погашення, як у випадку з сумами авансових внесків з податку на прибуток, сплачених при виплаті дивідендів, (п. 153.3.4 п. 153.3 ст. 153 ПК України) нормами зазначеного Кодексу не передбачений.

Разом з тим, відповідно до пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

В свою чергу порядок зарахування наявних у платника податків переплат в рахунок інших платежів встановлений у п. 43.1 ст. 43 ПК України, де зазначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Зокрема, в силу норм п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків можуть бути, зокрема, суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. В даному випадку сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (п. 43.2 ст. 43 цього Кодексу).

При цьому згідно п. 43.3 ст. 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до положень п. 43.4 ст. 43 ПК України платником податків подається заява на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначається напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (абз. 1 п. 43.5 ст. 43 ПК України).

Отже, з наведеного вбачається надання позивачу права спрямувати наявні переплати по податку на прибуток підприємств на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, в тому числі й авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств (страхових організацій), наступних звітних періодів (в даному випадку місяців).

Як вбачається з матеріалів справи, 11 лютого 2013 року, ПАТ «СК «Лемма» подало до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС Податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за 2012 рік (реєстр. № 1300000008 від 11.02.2013р.) по формі, затвердженій Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика» від 22.06.2012 р. № 759, чинній на момент її подання, та у відповідності до п. 48.1 ст. 48 ПК України, без врахування змін, внесених Наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2012 р. № 1281 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства фінансів України» (дата набрання чинності 22.01.2013р.). Як наслідок у Податковій декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за 2012 рік авансові внески, які підлягатимуть сплаті щомісяця у березні-грудні 2013 р. та січні-лютому 2014 р. визначені не були.

18 березня 2014 року позивач подав до Міжрегіонального ГУ Міндоходів Податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за 2012 року (уточнюючу) (реєстр. № 9087783424), яка була прийнята 18 березня 2014 року, по формі, затвердженій Наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012р. № 759 з урахуванням змін внесених Наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2012 р. № 1281. В даній Уточнюючій податковій декларації за 2012 рік в підприємство, зокрема, задекларувало:

- в ряд. 36. «Загальна сума нарахованого до сплати податку на прибуток за звітний (податковий) рік (рядок 15) - 11 350 048, 00 грн.;

- в ряд. 37 «Авансовий внесок (1/12 нарахованої до сплати суми податку на прибуток за звітний (податковий) рік), що підлягатиме сплаті щомісячно у березні-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року (рядок 36/12)» - 945 837, 00 грн.

Протягом березня-грудня 2013 року позивачем до бюджету були сплачені авансові внески з податку на прибуток за березень-грудень 2013 року, всього на загальну суму 9 976 822, 00 грн. Суми авансів з податку на прибуток страхових організацій за 2013 рік сплачувались по коду платежу - 11023700, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку позивача в ПАТ «АКБ Банк» (МФО 331100) за період січень-грудень 2013 року. Надходження вказаної суми коштів до бюджету в повному обсязі відповідачем не заперечується.

Крім того, згідно витягу з облікової картки платника податку - ПАТ «СК «Лемма» по авансовим внескам з податку на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій (код бюджетної класифікації 11023700) за позивачем станом обліковувалася переплата в сумі 9 458 398, 78 грн., яка виникла у зв'язку зі сплатою ним протягом 2013 року авансових внесків з податку на прибуток страхових організацій.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для зменшення ПАТ «СК «Лемма» розміру податкового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій за 2013 рік на суму сплачених позивачем до бюджету протягом січня-грудня 2013 року авансових внесків з цього податку у розмірі 9 458 398, 78 грн. шляхом зарахування такої сплаченої підприємством суми в рахунок сплати податку на прибуток страхових організацій в розмірі 4 969 807, 94 грн. за 2013 рік.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем необґрунтовано.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 01.12.2014р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.