Ухвала суду № 41631860, 26.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2571/14 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стефан» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0006232201, №0006242201 від 20.12.2013, видані Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Стефан ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Строй Плюс 2012» за період з 01.07.2012 по 31.05.2013. За результатами перевірки складено акт від 11.11.2013 №1331/22-00/19419664, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198,3, 198,6 ст.198, п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 122909 грн., в т.ч. за вересень 2012 р. - в сумі 22250 грн., за жовтень 2012 р. - в сумі 44173 грн., за листопад 2012 р. - в сумі 9818 грн., за грудень 2012 р. - в сумі 28334 грн., за березень 2013 р. - в сумі 9167 грн., за травень 2013 р. - в сумі 9167 грн.; п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 128144119429 грн., в тому числі за ІІІ-й квартал 2012 р. на суму 23363 грн., за 2012 р. на суму 119429 грн. (4-й квартал 2012 року у сумі 96066 грн.).

На підставі Акту перевірки від 11.11.2013 №1331/22-00/19419664 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 20.12.2013 №0006232201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 179144 грн., у тому числі за основним платежем - 119429 грн., за штрафними санкціями - 59715 грн.; від 20.12.2013 №0006242201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 184365 грн., у тому числі за основним платежем - 122909 грн., за штрафними санкціями - 61456 грн.

Позивач, вважаючи дані податкові повідомлення-рішення неправомірними, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Стефан ЛТД» (субпідрядник) з ВАТ трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього (генпідрядник) укладено договори субпідряду №116/1-60, №387/1-СП на виконання комплексу робіт на об'єкті: «Забудова Урочища Гончарі-Кожум'яки» від 25.11.2009, від 01.10.2012 та додатками №1-11 до договору. На підтвердження виконання цих договорів сторонами належним чином оформлено акти приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) (т.2 а.с.24-100).

На виконання умов цих договорів позивачем було залучено в якості субпідрядника ТОВ «Строй-плюс 2012». Так, ТОВ «Стефан ЛТД» (підрядник) з ТОВ «Строй-плюс 2012» (субпідрядник) укладено договір субпідряду №17/09/12 на виконання комплексу робіт на об'єкті: «Забудова Урочища Гончарі-Кожум'яки» від 17.09.2012. Предметом договору є виконання субпідрядником якісно і в встановлені строки комплексу робіт з улаштування зовнішніх інженерних мереж, внутрішніх інженерних мереж під житлові будинки (водопровід, каналізація К1, К2, К13, телефонна каналізація) на об'єкті: «Забудова Урочища Гончарі-Кожум'яки». Факт надання цих послуг у вересні-грудні 2012 року підтверджується податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3), довідками щодо договірної ціни, локальними кошторисами, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата за надані будівельні послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - ТОВ «Строй-плюс 2012», що підтверджується виписками по рахунку (т.1 а.с.24-84, т.2 а.с.5-23).

Суми податку на додану вартість за цими податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних періодів за 2012 р. та відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних (т.1 а.с.91-152).

Крім того, між позивачем та ТОВ «Строй-плюс 2012» на підставі усного договору здійснювалися поставки товару. На підтвердження виконання цього договору сторонами належним чином оформлено податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, підсумкова відомість ресурсів. На підтвердження перевезення придбаного товару транспортним засобом товариства, позивачем укладено договір №1 найму (оренди) транспортного засобу від 16.01.2012 з ОСОБА_4, предметом якого є екскаватор реєстраційний номер НОМЕР_1, договір №9/58 купівлі-продажу від 28.12.2007 між позивачем та ТОВ «Полюсавто», предметом якого є продаж автомобіля КАМАЗ-5320 самоскид, шасі №0325080-88, біржовий договір купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний №748433 від 31.01.2008, копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу (т.2 а.с.101-118).

Зазначеними первинними бухгалтерськими та іншими документами підтверджується наявність та реальне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Строй-плюс 2012».

З матеріалів справи також вбачається, що рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток прийнято податковим органом у зв'язку з господарськими операціями з ТОВ «Строй-плюс 2012», які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Разом з тим, судом встановлено, що факт купівлі-продажу товару та факти виконання робіт ТОВ «Строй-плюс 2012», використання позивачем отриманого товару (робіт, послуг) та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Строй-плюс 2012» підтверджується дослідженими доказами у справі: договорами та належним чином оформленими первинними документами у межах його виконання: Актами приймання виконаних будівельних робіт за 2012 року за формою КБ-2в, Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 2012 року за формою КБ-3, податковими накладними, іншими доказами оплати вартості робіт та їх подальшого використання у власній господарській діяльності, зокрема доказами подальшої передачі робіт (послуг) іншому замовнику.

Таким чином, під час судового розгляду справи позивачем були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Строй-плюс 2012».

За таких обставин, судова колегія визнає, що твердження відповідача про порушення позивачем вимог п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198,3, 198,6 ст.198, п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України є безпідставними.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем правомірності його податкових повідомлень-рішень.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 01.12.2014р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.