Постанова № 41630735, 27.11.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2014 року Справа № 904/5236/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Лисенко О.В., Виноградник О.М.

при секретарі судового засідання: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Євтушок Т.А., довіреність № б/н від 11.08.14, представник;

Ніколенко І.М., наказ108 від 03.06.11, директор ;

представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року у справі № 904/5236/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 517 611 грн. 32 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року (суддя Ніколенко М.О.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС", м. Дніпропетровськ до публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпропетровськ про стягнення 1 517 611 грн. 32 коп задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпропетровськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС", м. Дніпропетровськ 989 935,35 грн. - суми основного боргу, 103 204,72 грн. - пені, 156 634,62 грн.- інфляційних втрат, 24 995,49 судових витрат, в решті позовних вимог відмовлено, повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС", м. Дніпропетровськ із державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у сумі 4 686,47 грн.

Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №61-12/922 купівлі -продажу від 08 листопада 2012 року.

Відмовляючи позивачу в стягненні з відповідача штрафу в розмірі 33513,45 грн. господарський суд виходив з того, що установлення розміру штрафу у відсотках річних з простроченої суми законом не передбачено і суперечить змісту цього поняття. Крім того, суд зазначив, що штраф є самостійним засобом забезпечення зобов'язання і його необхідно відрізняти від заходів відповідальності встановлених ст.625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням господарського суду відповідач його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права.

Посилаючись на приписи ст.662 Цивільного кодексу України, ст.268 Господарського кодексу України, положення п.4.5 договору купівлі- продажу №61-12/922 від 08 листопада 2012 року скаржник стверджує, що позивачем Публічному акціонерному товариству "ДН1ПРОВАЖМАШ" не були своєчасно надані товаросупровідні документи, крім того й сертифікат якості на продукцію, що вказує на невиконання позивачем свого обов'язку щодо вимог вказаного договору. Як практику з аналогічного питання скаржник наводить постанову Вищого господарського суду України від 16 серпня 2007 року №42/546 "Про стягнення заборгованості за договором поставки".

Скаржник стверджує, що за період з червня 2013 року по липень 2014 року ним були виконані зобов'язання щодо оплати за поставлений товар в повному обсязі та навіть в більшому розмірі ніж передбачено умовами договору, крім того, як зазначає відповідач, він також здійснив перерахунок ціни позову який заявлено позивачем.

Не погоджуючись з висновком господарського суду, щодо відмови в задоволення клопотання Публічного акціонерного товариства "ДН1ПРОВАЖМАШ" про зменшення штрафних санкцій (пені, штрафу) відповідач зазначає, що неустойка, нарахована позивачем є непропорційно великою по відношенню до загальної вартості поставленої продукції, загальна сума штрафних санкцій не відповідає вимогам чинного законодавства. Обґрунтовуючи своє клопотання про зменшення розміру стягнення неустойки (штрафу, пені) скаржник послався на складну ситуацію у світовій українській металургійній промисловості, яка призвела до негативних наслідків для українських металургів, а саме різкий спад попиту на металургійну продукцію, в зв'язку з чим у підприємства відсутня можливість своєчасно сплачувати обов'язкові платежі до бюджету та інших державних фондів.

Скаржник зазначає, що деякі підприємства з державною формою власності мають перед Публічним акціонерним товариством "ДНІПРОВАЖМАШ" заборгованість. Крім того, за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2014 року підприємство відповідача є збитковим підприємством, та відділом Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції відкриті виконавчі провадження про стягнення заборгованості з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" на загальну суму 1445 586,30 грн.

Відповідач просить змінити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року, зменшити розмір неустойки (пені).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду від 24 вересня 2014 року законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши , судова колегія вважає, що апеляційна скарга не полягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріли справи свідчать про те, що спір між товариством з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС" та публічним акціонерним товариством "ДНІПРОВАЖМАШ" виник в результаті несвоєчасних розрахунків за поставлену позивачем продукцію на підставі договору № 61-12/922 від 08.11.12р., сума основного боргу склала 989 935,35 грн.

Незважаючи на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині зменшення розміру пені, апеляційний господарський суд в силу приписів ч. 2 ст. 101 ГПК України повинен перевірити законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Господарським судом встановлено, що 08 листопада 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС" (продавець) та публічним акціонерним товариством "ДНІПРОВАЖМАШ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу за № 61-12/922.

Відповідно до умов укладеного договору продавець зобов'язується в порядку та строки, встановлені Договором, передати у власність Покупцю продукцію, у визначеній кількості, відповідної якості та по цінам, що визначені у специфікаціях, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію та сплатити її на умовах, визначених у Договорі. Кількість і асортимент поставленої продукції вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2). У період дії договору сторонами було укладено специфікації (а.с20-24). Датою поставки є дата, яка вказана в накладній (транспортній накладній (п.4.3). Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.13, але в любому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.1).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 824 935,38 грн., що підтверджується видатковими накладними. (а.с.25-43).

Пунктом 3.1 сторони визначили, що покупець здійснює оплату шляхом перерахування 100% оплати вартості замовленої продукції протягом 90 календарних днів після поставки продукції.

В порушення умов договору та чинного законодавства, відповідач не оплатив повністю та своєчасно вартість отриманого товару. Станом на день подання позову, сума основного боргу (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог) складає 989 935,35 грн.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 193 ГК України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що відповідач порушив умови договору, своєчасно та в повному обсязі не розрахувався за поставлену продукцію, доказів оплати продукції не надав, ані господарському суду, ані апеляційній інстанції, для звірки розрахунків повноважений представник відповідача к позивачу не з'явився.

Отже, господарський суд Дніпропетровський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 989 935,35 грн.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3. договору поставки встановлено, що за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої в строк продукції за кожен день прострочи. У випадку порушення строку оплати понад п'яти календарних днів від дати закінчення обумовленого строку оплати, покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 22% річних від суми неоплаченої в строк продукції.

Розрахунок пені, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань, не містить арифметичних помилок, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 103 204,72 грн. є обґрунтованими і правомірно задоволені судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як правильно зазначив господарський суд, установлення розміру штрафу у відсотках річних з простроченої суми законом не передбачено і суперечить змісту цього поняття.

Отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено у стягненні штрафу в розмірі 33513,45 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 156634,62 грн. інфляційних втрат від простроченої суми за період прострочення з жовтня 2013р. по серпень 2014р.

Розрахунок інфляційних витрат враховує положення листа Верховного суду України від 03.04.1997р. № 62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».

Таким чином, господарський суд правомірно стягнув з відповідача інфляційні витрати в розмірі 156634,62 грн.

Скаржник посилається на те, що позивач в порушення п. 4.5. договору не передав покупцеві разом з товаром технічний паспорт, сертифікат якості, податкову накладну, рахунок, що виключає у нього права вимагати стягнення боргу на підставі договору поставки № 61-12/922 від 08.11.2012р.

Згідно ч. 2 ст. 662 ЦК України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Норма вказаної статті передбачає, що разом з товаром передаються й його приналежності та документи. Доказів, що ці документи покупцю не передавались разом з товаром, скаржником не надано. Як і не надано належних доказів того, що необхідні документи були витребувані у позивача.

Вказуючи на те, що ним здійснена оплата в більшому розмірі ніж передбачено договором, відповідач не врахував, що сальдо на користь позивача на початок спірного періоду становило 1189 600,01 грн.

Щодо зменшення неустойки слід зазначити наступне.

Пунктом 3 ч.1 ст. 83 ГПК України закріплено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафна санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч. 1 ст. 233 ГК України). схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судова колегія вважає, що розмір пені, що підлягає стягненню не є надмірно великим порівняно з розміром заборгованості за основним зобов'язанням.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком господарського суду щодо відсутності підстав для зменшення розміру пені.

З урахуванням викладеного рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2014р. відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпропетровськ залишити - без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.12014р. у справі № 904/5236/14 - залишити без змін

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Постанову виготовлено в повному обсязі 28.11.14р.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Лисенко

Суддя О.М. Виноградник