Рішення № 41630480, 24.11.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 року Справа № 925/2073/13

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого - судді Швидкого В.А., при секретарі судового засідання Хелис Н.М.,

за участю представників:

від позивача: Бодашко О.О. - за довіреністю;

від відповідача: Шимановський А.В. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Публічного акціонерного товариства "АЗОТ"

про стягнення 26355503,45 грн., -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Черкасиобленерго" (далі за текстом позивач) звернулося до господарського суду з позовом до ПАТ "АЗОТ" (далі за текстом відповідач) про стягнення 25 668 311,65 грн., з яких: 25 352 323,29 грн. заборгованість за поставлену електричну енергію у період з 01.09.2010 по 31.10.2010 за договором №524-213/24 про постачання електричної енергії від 24.05.2005 (далі за текстом - Договір), 315988,36 грн. 3% річних. Як на доказ наявності вказаної заборгованості позивач послався на угоду №140-213 реструктуризації боргу від 23.03.2012.

Ухвалою суду від 20.12.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.01.2014.

Ухвалою суд від 10.01.2014 розгляд справи відкладено та зобов'язано сторони надати додаткові докази щодо підтримання та заперечення позовних вимог, а також проведення взаємної звірки розрахунків між сторонами.

В судовому засіданні 23.01.2014, за клопотанням представників сторін, оголошено перерву до 06.02.2014.

06.02.2014 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. Клопотання мотивовано тим, що в провадженні господарського суду Черкаської області знаходиться справа №925/103/14 за позовом ПАТ "АЗОТ" до ПАТ "Черкасиобленерго" про визнання недійсними договору постачання електричної енергії та угоди реструктуризації боргу за вказаним договором.

Позивач в обґрунтування позову, як на підставу своїх вимог, посилається на договір №524-213/24 про постачання електричної енергії від 24.05.2005 та угоду №140-213 реструктуризації боргу від 23.03.2012.

Суд прийшов до висновку, що розгляд справи №925/2073/13 є неможливим до вирішення пов'язаної з нею справи №925/103/14, оскільки рішення господарського суду Черкаської області у справі № 925/103/14 вплине на результати розгляду справи № 925/2073/13 та буде мати преюдиціальне значення при її вирішенні. Відповідним рішенням мають бути встановлені обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, на предмет спору як такий.

Ухвалою суду від 06.02.2014 провадження у справі зупинено до вирішення справи № 925/103/14.

22.10.2014 до суду надійшло клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі, оскільки рішення у справі № 925/103/14 набрало законної сили, тому відпали підстави зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 30.10.2014 провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 17.11.2014.

12.11.2014 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, якою позивач просить стягнути з відповідача 25352323,29 грн. основного боргу, 1 003 180,16 грн. 3% річних та 4 709 898,29 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 17.11.2014 судове засіданні у справі призначено на 21.11.2014.

В судовому засіданні 21.11.2014 за клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 24.11.2014.

Представник позивача, у судовому засіданні, підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача надав суду клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки та надання відповідачем доводів і міркувань відносно заяви позивача про збільшення позовних вимог. В судовому засіданні підтримав подане клопотання, просив відкласти повторно розгляд справи оскільки за час оголошеної перерви у справі з 21.11.2014 по 24.11.2014 відповідач не мав можливості перевірити правильність розрахунків позивача, а також залучити до перевірки спеціалістів бухгалтерії підприємства.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи з наступних підстав.

Заява позивача про збільшення позовних вимог надійшла до господарського суду 12.11.2014. З наданих представником відповідача доказів вказана заява надійшла на адресу відповідача 20.11.2014. Розгляд справи відкладався у зв'язку необхідністю надання обґрунтованої відповіді на заяву позивача про збільшення позовних вимог, тому, суд вважає, що відповідачеві надано достатньо часу перевірки правильності нарахування 3% річних та інфляційних втрат. В зв'язку з цим клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення.

Суд не вбачає підстав для прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, щодо стягнення інфляційні втрат у сумі 4 709 898,29 грн. з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Виходячи з положень з п. 3.10 вищевказаної постанови Пленуму збільшення або зменшення позовних вимог може бути реалізоване лише в межах позовних вимог поданої позовної заяви.

В даному випадку позивач ставить питання про збільшення позовних вимог поза межами поданої позовної заяви, що є підставою для відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

23.03.2012 між позивачем та відповідачем укладено Угоду про реструктуризацію боргу №140-213, предметом якої є умови і порядок сплати боржником кредитору заборгованості, яка нарахована відповідно до укладеного договору про постачання електричної енергії №524-213/24 від 24.05.2005.

Відповідно до п.1.2 Угоди про реструктуризацію, боржник визнає, що станом на день укладення Угоди, заборгованість перед кредитором за поставлену електричну енергію у період з 01.09.2010 по 31.10.2010 відповідно до Договору про постачання електроенергії становить 50 704 646,63 грн. і зобов'язується оплатити кредитору зазначену суму заборгованості у період з 15.06.2012 до 15.11.2013 рівними частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (Додаток №1 до цієї Угоди), який є невід'ємною частиною даної Угоди.

Додатком №1 до Угоди про реструктуризацію узгоджений графік погашення заборгованості з 15.06.2012 по 15.11.2013, по 2 816 924,81 грн. щомісячно.

Відповідач на виконання вимог Угоди сплатив позивачу 13.06.2012 обумовлену у графіку грошову суму 2 816 924,81 грн. решта заборгованості відповідачем не сплачена.

Сума простроченої заборгованості відповідача перед позивачем на день звернення його до суду з позовом складає 25352323,29 грн.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст. 598 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання . Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Виходячи з наведеного позовні вимоги щодо стягнення 25352323,29 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 315988,36 грн. за період з 16.02.2013 по 16.11.2013.

12.11.2014 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, якою позивач просить стягнути з відповідача 1 003 180,16 грн. 3% річних за період з 16.03.2013 по 11.11.2014.

Судом перевірено розрахунок та 3% річних. Розрахунок вказаної суми зроблено вірно, тому, вона підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, Закону України "Про судовий збір", з відповідача на користь позивач підлягає стягненню 68820,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст.49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Азот" (вул. Першотравнева, 72, м. Черкаси, 18014, ідентифікаційний код 00203826) на користь публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (вул. Гоголя, 285, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код 22800735) - 25352323,29 грн. основного боргу, 1 003 180,16 грн. 3% річних та 68820,00 грн. судового збору.

В стягненні 4 709 898,29 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення складено 28.11.2014.

Суддя В.А. Швидкий