Рішення № 41630451, 24.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23766/14 24.11.14За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»

про стягнення 9278,45 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Парапан Л.П. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 9278,45 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

На запит суду в порядку ст. 65 ГПК України від МТСБУ надійшла інформація по полісу обов'язкового страхування № АС/8776616.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав.

У судове засідання, призначене на 24.11.2014 представники Відповідача не з'являлися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду була надіслана на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, та отримана Відповідачем ще 05.11.2014, що вбачається зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від Відповідача 24.11.2014 через відділ діловодства суду надійшла телеграма про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в дане судове засідання через відрядження.

Разом з цим суд зазначає, що Відповідач, як учасник судового процесу не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1 - 5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, оскільки про призначення судового засідання на 24.11.2014 Відповідачу було відомо ще з 05.11.2014 (дата отримання поштового відправлення з ухвалою).

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Суд також приймає до уваги, що явка представників сторін у судове засідання 24.11.2014 обов'язковою не визнавалась, та Відповідачем не обґрунтовано підстав необхідності прийняття його представником особистої участі в судовому засіданні.

Крім того, Відповідач не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) надати, якщо вважав за потрібне, відзив та/або будь-які додаткові пояснення та/або докази заздалегідь до судового засідання в письмовому вигляді через канцелярію суду, направити поштою, кур'єром тощо.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відмовляє в задоволенні клопотання Відповідача. Судом також не встановлено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2013 по бульвару Вечірньому у м. Кривому Розі була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «ДЕУ», д.р.н. АЕ2801НК, яким керував Олефіренко А.В., з автомобілем «Мерседес», д.р.н. АЕ5541АТ, яким керував Салат І.О.

Причинами ДТП стало те, що водій Олефіренко А.В., керуючи автомобілем «ДЕУ», д.р.н. АЕ2801НК, при зміні напрямку руху не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Мерседес», д.р.н. АЕ5541АТ, чим порушив пункти 10.1 ПДР України.

Дані обставини підтверджуються короткою та розгорнутою довідками ДАІ про обставини ДТП, копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Мерседес», д.р.н. АЕ5541АТ (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить Салат І.А. на праві власності, був під керуванням Салат І.О. на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 07.06.2013 (далі - Договір добровільного страхування). Страхувальником та вигодонабувачем за вказаним договором є Салат І.О.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи рахунок від 20.12.2013 ремонтного СТО Застрахованого автомобіля, з ремонтною калькуляцією до рахунку, що виконана в системі AUDATEX (12608,34 грн.), та Звіт автотоварознавчого дослідження від 17.12.2013 про визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля (10278,45 грн., Ез = 0,57), Позивачем було складено Страховий акт від 26.12.2013, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 11528,34 грн. на рахунок ремонтного СТО Застрахованого автомобіля, що підтверджується платіжним дорученням № 81021 від 27.12.2013.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «ДЕУ», д.р.н. АЕ2801НК, Олефіренко А.В., під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 08.01.2014.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність Олефіренко А.В., як особи, яка експлуатує автомобіль «ДЕУ», д.р.н. АЕ2801НК, на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) №АС/8776616 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 1000 грн.

Щодо розбіжності в номері автомобіля «ДЕУ», який зазначений в постанові суду і в довідці ДАІ, та який зазначений у наданій МТСБУ інформації по полісу обов'язкового страхування № АС/8776616, то на думку суду має місце допущення описки в номері автомобіля (чи має місце його перереєстрація тощо), яка не впливає на суть що це є один і той самий транспортний засіб, про що зокрема свідчить співпадіння єдиного універсального номеру кузова даного транспортного засобу у довідці ДАІ за обставинами ДТП та у наданій МТСБУ інформації по полісу обов'язкового страхування № АС/8776616.

Отже, Відповідач є особою на яку полісом № АС/8776616 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «ДЕУ», д.р.н. АЕ2801НК на час спірної ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Так, відповідно до Звіту автотоварознавчого дослідження № Д23/12/13 від 17.12.2013 розмір матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля в результаті його пошкодження в ДТП, та з урахуванням коефіцієнту зносу 0,57, становить 10278,45 грн.

Доказів на спростування встановленого вищевказаним Звітом розміру оціненої шкоди, завданої власнику Застрахованого автомобіля, та встановленого коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля, суду надано не було, а також суду не заявлялося клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України на спростування наведеного розміру оціненої шкоди, та не заявлялося клопотання про призначення експертизи в порядку ст. 41 ГПК України.

Іншого висновку сертифікованого оцінювача або аварійного комісара щодо встановлення іншого розміру оціненої шкоди, завданої внаслідок пошкодження Застрахованого автомобіля у ДТП, та на доведення іншого коефіцієнту фізичного зносу Застрахованого автомобіля, суду також надано не було.

Судом встановлено, що наведені у вищевказаному Звіті роботи, деталі та матеріали знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з тими пошкодженнями Застрахованого автомобіля, що зафіксовані у довідках ДАІ за результатами ДТП, а також співпадають з фотознімками пошкоджень, що додані до вказаного звіту, і суду не надано доказів протилежного, а також, як зазначалось вище, не спростовано належними засобами доказування, що оцінена вартість робіт, деталей та матеріалів для відновлення Застрахованого автомобіля є необґрунтованою (завищеною або заниженою).

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АС/8776616 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування», статті 993, 1192 ЦК України, суд дійшов висновку, що Відповідач повинен відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000 грн.), виходячи з оціненого розміру матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля в зв'язку з його пошкодженням в ДТП, який встановлений вищевказаним Звітом, із урахуванням коефіцієнту зносу (10278,45 грн.), але в межах суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (11528,34 грн.), за мінусом франшизи (1000 грн.) та отже в сумі 9278,45 грн.

При цьому Позивач у справі, що розглядається, отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 (справа № 3-165гс14), і відповідно до ст. 111-28 ГПК України вона є обов'язковою до застосування та для всіх судів України.

Відповідач обґрунтованих заперечень до позовних вимог Позивача не висунув, і суми страхового відшкодування на користь Позивача також не виплатив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на все вищенаведене, заявлені позовні вимоги про стягнення 9278,45 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (м. Київ, вул. Саксаганського, 119; ідентифікаційний код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) 9278 (дев'ять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 45 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.11.2014

Суддя Сташків Р.Б.