Постанова № 41630379, 28.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2014 року 10:00 № 826/16305/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Еко-ТМ»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2014 р. № 0007942201,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Еко-ТВ» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 31 липня 2014 року № 0007942201.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 15.07.2014 р. № 297/1-22-01-21606994 прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 105 090,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначили, що господарські операції позивача з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» є реальними та підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без участі представника відповідача або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Заперечень або пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надано.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «Еко-ТМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» за період з 01.01.2013 р. по 01.03.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Фірма «Еко-ТМ»:

- п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 84 072,00 грн., в тому числі по періодах: листопад 2013 р. на суму 25 000,00 грн., грудень 2013 р. на суму 29 692,00 грн., січень 2014 р. на суму 29 380,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 15.07.2014 р. № 297/1-22-01-21606994 та винесено податкове повідомлення-рішення від 31.07.2014 р. № 000794220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 105 090,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 84 072,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 21 018,00 грн.

За наслідками первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 24.09.2014 р. № 9390/10/26-15-10-06-15, яким податкове повідомлення-рішення від 31.07.2014 р. № 0007942201 залишено без змін, а первинну скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені правові норми свідчать, що для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними та достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету, подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, та додання розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Предметом спірних правовідносин у даній справі є господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «СК-Вардат Сервіс».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-ТМ» зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією. Перебуває на обліку у ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та має статус платника податку на додану вартість. Основним видом діяльності є виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей.

Згідно договору на виконання будівельно-ремонтних робіт офісного приміщення № 0212/13 від 21.10.2013 р., укладеного між ТОВ «Фірма «Еко-ТВ» (надалі - замовник) та ТОВ «СК «Вардат Сервіс» (надалі - підрядник) (ліцензія серія АВ № 614193 на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури), замовник доручає, а підрядник за завданням замовника та згідно з будівельними нормами зобов'язується виконати комплекс робіт з ремонту офісного приміщення загальною площею - 83,1 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Горького, 3 літ. «Б», 3-й поверх, а також коридорів та сходів, відповідно до умов цього договору, додатків та додаткових угод до нього, котрі є невід'ємною частиною договору, зробити капітальний ремонт та ліквідувати можливі недоробки та дефекти, які можуть бути виявлені в ході виконання робіт, приймання замовником та ліквідувати можливі недоробки та дефекти, які можуть бути виявлені в ході виконання робіт, приймання замовником або протягом гарантійного строку, який становить 1 рік, а на технічне обладнання 3 роки та передачі виконаних робіт замовнику. Замовник зобов'язується надати підряднику приміщення та оплатити належним чином вартість будівельних матеріалів та виконаних робіт, які будуть проведені.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивачем на підтвердження товарності господарських операцій надано суду наступні документи.

На виконання умов договору № 0212/13 від 21.10.2013 р. позивачем надано договірну ціну до договору (додаток № 1, додаток № 2, додаток № 3, додаток № 4, додаток № 5, додаток № 6, додаток № 7, додаток № 8, додаток № 9), який визначає загальну вартість, перелік та об'єми робіт, які мають бути виконані підрядником.

Нарахування сум податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, виписаними ТОВ «СК «Вардат Сервіс»: від 29.11.2013 р. № 1015, від 26.11.2013 р. № 852, від 22.11.2013 р. № 754, від 31.12.2013 р. № 1052, від 31.12.2013 р. №1051, від 30.12.2013 р. № 1001, від 31.01.2014 р. № 1112, від 21.01.2014 р. № 702, від 21.01.2014 р. № 703.

На підтвердження оплати за надані послуги (виконані роботи) позивачем надано банківські виписки: від 25.02.2014 р. № 68 на суму 134 432,00 грн., від 19.02.2014 р. № 61 на суму 120 000,00 грн., від 17.12.2013 р. № 596 на суму 150 000,00 грн., від 18.12.2013 р. № 605 на суму 100 000,00 грн.

Також на підтвердження виконаних робіт позивачем надано фотоматеріали завірені орендодавцем ТОВ «Фірма «Тривел -2000».

Листом № 1010/13 ТОВ «Фірма «Тривел-2000», яка є власником офісного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Горького, 3, літ. Б, не заперечує проти проведення капітального ремонту приміщення, яке є його приватною власністю, можливостями орендаря - ТОВ «Фірма «Еко-ТМ» із залученням будівельної компанії ТОВ «СК «Вардат Сервіс».

На підтвердження виконання робіт позивачем надано акти здачі - прийняття робіт (надання послуг): від 22.11.2013 р. № ОУ-0000001, від 26.11.2013 р. ОУ-0000002, від 29.11.2013 р. ОУ-0000003, від 30.12.2013 р. ОУ-0000004, від 31.12.2013 р. ОУ-0000005, від 31.12.2013 р. ОУ-0000006, від 21.01.2014 р. ОУ-0000007, від 21.01.2014 р. ОУ -0000008, від 31.01.2014 р. ОУ-0000009.

Між тим, висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на інформацію, використану в ході перевірки, а саме:

постанову про призначення невиїзної позапланової документальної перевірки від 24.03.2014 р. старшого слідчого СВ ФР Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області лейтенанта податкової міліції Грицак І.В., яким розглянуто матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014130110000034 від 21.03.2014 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, згідно якої встановлено: СУ ФР Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32014130110000034 від 21.03.14 року за фактом можливого здійснення фіктивного підприємництва шляхом реєстрації ТОВ «СК-Вардат» з метою прикриття незаконної діяльності з ухилення від сплати податків, за ознаками кримінального правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 205 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що влітку 2012 року у м. Луганську до ОСОБА_2 звернувся його знайомий ОСОБА_3, який за грошову винагороду запропонував перереєструвати на своє ім'я ТОВ «СК «Вардат Сервіс» без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. В вересні ОСОБА_2 підписав кілька документів у тому числі довіреності, в суть яких не вникав та одразу передав усі реєстраційні документи ОСОБА_3

Згідно реєстраційних даних ОСОБА_2 є директором та головним бухгалтером ТОВ «СК «Вардат Сервіс».

З показань ОСОБА_2 встановлено, що він не має відношення до ведення фінансово - господарської діяльності ТОВ «СК «Вардат Сервіс». Фінансово-господарські документи (договори) та податкову звітність від імені ТОВ «СК «Вардат Сервіс» не підписував. Де знаходяться всі реєстраційні, бухгалтерські, податкові документи, печаті та штампи ТОВ «СК «Вардат Сервіс» йому невідомо.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Диспозиція ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України на відміну від норми частини першої цієї статті, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Однак, доказів винесення вироку у кримінальній справі щодо встановлення вини директора ТОВ «СК «Вардат Сервіс» ОСОБА_2 суду не надано, а тому посилання відповідача на досудове розслідування у кримінальній справі суд вважає необґрунтованим.

Також з висновків акту перевірки від 15.07.2014 р. № 297/1-22-01-21606994 вбачається, що згідно ІС Податковий Блок по взаємовідносинам ТОВ «Фірма «Еко-ТМ» та ТОВ «СК «Вардат Сервіс» наявні розбіжності за листопад 2013 р. на суму 25 000,00 грн., грудень 2013 р. на суму 29 692,00 грн., січень 2014 р. на суму 29 380,00 грн.

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, з огляду на нижченаведене.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період з 01.01.2013 р. по 01.03.2014 р. не підтверджуються належними документальними доказами.

Відповідно до п. 1.2 договору від 21.10.2013 р. № 0212/13 перелік (об'єм та кількість) робіт зазначено у додатках до цього договору - «Договірна ціна».

За цим договором комплекс робіт (додатки) виконуються підрядником «під ключ» та поетапно, шляхом придбання будівельних матеріалів, власними силами, із залученням власного автотранспорту, механізмів та інструментів, та в кількості необхідній для своєчасного, якісного та повного виконання робіт, а у разі необхідності із залученням фахівців субпідрядних робіт (п. 1.3 цього договору).

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість виконання повного комплексу будівельних робіт визначається, виходячи із договірної вартості окремих видів робіт, узгодженою сторонами, в встановленому договором порядку та вказуються у «Договірній ціні» (додатки), що є невід'ємною частиною договору.

Терміни виконання робіт підрядником узгоджені сторонами згідно із графіком, що є невід'ємною частиною договору (п. 3.1 договору).

Згідно п. 3.3. договору під терміном закінчення виконання етапу робіт слід розуміти підписання акту прийняття-здачі всього обсягу виконаних робіт даного етапу, а під терміном закінчення всього обсягу робіт - підписання кінцевого акту виконаних робіт.

Статтею 4 договору передбачено, що замовник зобов'язується, зокрема, передати підряднику приміщення, приймати виконані роботи та підписувати акти приймання-передачі виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3).

Пунктом 7.2.1 договору передбачено, що після завершення виконаних робіт (етапів робіт) підрядник повідомляє замовника про готовність виконаних робіт до здачі та надає замовнику два примірники актів виконаних робіт (типова форма КБ-2в) та два примірники довідок про вартість виконаних підрядних робіт надаються підрядником для розгляду замовником в строк не пізніше 25-го числа поточного місця.

В той же, же час позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про передачу приміщення замовником підряднику для виконання комплексу ремонтних робіт.

Крім того, умовами договору визначено, що загальна вартість повного комплексу будівельних робіт визначається, виходячи із договірної вартості окремих видів робіт.

Так, додатками № № 1-9 до договору від 21.10.2013 р. № 0212/13 «Договірна ціна» визначено перелік робіт, їх об'єми та договірна ціна робіт, графік виконання робіт. При цьому, в актах здачі-прийняття робіт, наданих позивачем на підтвердження виконання робіт, зазначено лише ремонтні роботи, що унеможливлює встановлення комплексу відповідних робіт, що передбачені додатками до договору.

Також позивачем не надано суду жодних примірників актів виконаних робіт (типова форма КБ-2в) та примірників довідок про вартість виконаних підрядних робіт, які є підтвердженням завершення виконаних робіт (етапів робіт) та передбачені умовами договору, а також, які б дали суду можливість встановити комплекс виконаних робіт підрядником вартість матеріалів, оплату праці тощо.

Слід зазначити, що графік виконання робіт передбачає поетапне виконання робіт підрядником, при цьому, умовами договору передбачено підписання актів здачі-приймання виконаних робіт після завершення кожного етапу робіт (п. 3.3). Натомість актів виконаних робіт за вказані етапи, суду не надано.

Вищенаведене дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Отже, суд приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи (податкові накладні, акти здачі -приймання, банківські виписки) не дають підстав дійти до висновку, що господарські операції мали місце.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних послуг, інших документів щодо реальності та товарності проведених операцій, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій з ТОВ «СК «Вардат Сервіс», тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг (виконання робіт) фактично не мали реального характеру, послуги з виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а, відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України в період з 01.01.2013р. по 01.03.2014 р. занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» на загальну суму 84 072,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2014 р. № 0007942201, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Еко-ТМ» відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук