Ухвала суду № 41629982, 18.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

18 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2074/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Алєксєєва В.О.,

при секретарі - Тропанець О.В.,

за участю: представників ТОВ "РКСУ" - Матвєєва Євгена Сергійовича та Свєчкова Дмитра Георгійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РКСУ" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РКСУ" до Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "РКСУ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, правонаступник - Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва) про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року №№ 0000622206, 0000632206.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, директором ТОВ "РКСУ" подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 28 березня 2013 року по 03 квітня 2013 року посадовою особою ДПІ Заводському районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "РКСУ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ "Будтранс-2009" за серпень-жовтень 2010 року, ТОВ "Сантехремстрой" за жовтень-листопад 2010 року, ТОВ "Ком-Тет" за липень 2011 року, ТОВ "Центргаз" за серпень-вересень, листопад 2011 року, січень, березень 2012 року, ТОВ "ТРК Альянс" за вересень 2011 року, березень 2012 року, ТОВ "Соборное-1" за жовтень-листопад 2011 року, ПП "Реа-Рент Миколаїв" за листопад 2011 року, ТОВ "Херсонбудпром" за травень-червень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення платником податків вимог:

- ст.3 п.3.1., ст.5 п.5.1., п.5.2. пп.5.2.1., п.5.3. пп.5.3.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.134 п.134.1., ст.138 п.138.2., п.138.8., ст.139 п.139.1. пп.139.1.9. Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 196792,0 грн.;

- ст.7 п.7.4. пп.7.4.1., пп.7.4.5., п.7.7. пп.7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість", який регулював питання оподаткування ПДВ в спірному періоді, ст.198 п.198.3., п. 198.6., ст.200 п.200.1., п.200.2. ПК України, що потягло заниження ПДВ на загальну суму 168656,0 грн.

За результатом перевірки складено Акт від 10 квітня 2013 року № 1113/22-200/35273013, на підставі якого 29 квітня 2013 року Податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000622206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із ПДВ на 168656,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 42164,0грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000632206, про збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств на 196792,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 20621,25 грн.

Вважаючи, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно, Товариство звернулося до суду.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції вважав, що наявність первинних документів, які були надані Товариством, не може слугувати беззаперечним доказом здійснення господарської операції, оскільки документи мають правове значення лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Відповідно, вказані документи не набувають статусу первинних документів, якщо фактичного здійснення господарської операції і саме між тими сторонами, які вказані в цих документах, не було.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як було встановлено, спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів, випливають з порядку формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат та стосуються правомірності рішень контролюючого органу про нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій.

Так, на час виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Із системного аналізу положень податкового законодавства вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних та здійснення реальної господарської операції.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару (послуг).

Таким чином, право нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності. За відсутності факту придбання товарів, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних бухгалтерських документів.

Згідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених правових норм випливає, що вимоги, які пред'являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлено ті реквізити, які мають бути обов'язкові вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію. Первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Також, згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. № 568/11/13-10 Верховний Суд України дотримується наступної правової позиції щодо підтвердження товарності господарських операцій.

Зокрема, факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач у періоди, що перевірялися, перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ "Будтранс-2009", ТОВ "Сантехремстрой", ТОВ "Ком-Тет", ТОВ "Центрагаз", ТОВ "ТРК Альянс", ТОВ "Соборное-1", ПП "Реа-Рент Микоїв", ТОВ "Херсонбудпром". Із переліченими контрагентами ТОВ "РКСУ" уклало наступні правочини:

- з ТОВ "Будтранс-2009" договори субпідряду: від 21 травня 2010 року, предметом якого є виконання контрагентом поточного ремонту соціальних об'єктів в с. Калуга; від 30 липня 2010 року, предметом якого є виконання контрагентом ремонту нежитлового приміщення; від 6 серпня 2010 року, предметом якого є виконання контрагентом робіт з улаштування покриття; від 11 серпня 2010 року, предметом якого є виконання контрагентом робіт із заміни дверей; від 14 серпня 2010 року, предметом якого є виконання контрагентом робіт із ремонту нежитлового приміщення; від 9 вересня 2010 року, предметом якого є виконання контрагентом робіт з ремонту камер трансформаторів; від 14 вересня 2010 року, предметом якого є виконання контрагентом робіт із улаштування покриття; від 14 вересня 2010 року, предметом якого є виконання контрагентом ремонту приміщення адміністративно-побутового корпусу; від 30 вересня 2010 року, предметом якого є виконання контрагентом ремонту приміщення; від 18 жовтня 2010 року, предметом якого є виконання контрагентом будівельних робіт на пункті приймання їжі (т. 1 а. с. 141-142, 155-156, 173а-174, 192-193, 208-209, 224-225, 245-246, т. 2 а. с. 9-10, 33-34, 50-51);

- з ТОВ "Сантехремстрой" договір субпідряду від 8 листопада 2010 року, предметом якого є виконання контрагентом робіт із заміни системи опалення;

- з ТОВ "Ком-Тет" договір комплектації від 4 липня 2011 року, предметом якого є постачання контрагентом будівельних матеріалів;

- з ТОВ "Центргаз" договори субпідряду: від 25 серпня 2011 року, предметом якого є виконання контрагентом поточного ремонту Калузького сільського будинку культури; від 5 вересня 2011 року, предметом якого є виконання контрагентом поточного ремонту захисної споруди; від 23 грудня 2011 року, предметом якого є виконання контрагентом утеплення та облаштування фасадів; від 12 січня 2012 року, предметом якого є виконання контрагентом ремонтно-будівельних робіт в приміщенні аптеки; від 28 лютого 2012 року, предметом якого є виконання контрагентом комплексу робіт з реконструкції ринку;

- з ТОВ "ТРК-Альянс"договір комплектації від 1 вересня 2011 року, предметом якого є постачання контрагентом будівельних матеріалів та договір поставки від 15 березня 2012 року, предметом якого є постачання контрагентом дверних та віконних блоків;

- з ТОВ "Соборное-1" договір комплектації від 17 жовтня 2011 року, предметом якого є постачання контрагентом будівельних матеріалів;а договори субпідряду від 18 жовтня 2011 року, предметом якого є виконання контрагентом робіт з благоустрою зерносховищ та від 8 листопада 2011 року, предметом якого є виконання контрагентом робіт із улаштування покриття;

- з ПП "Реа-Рент Миколаїв" договір комплектації від 9 листопада 2011 року, предметом якого є постачання контрагентом будівельного обладнання;

- з ТОВ "Херсонбудпром" договори субпідряду від 10 квітня 2012 року, предметом якого є виконання контрагентом поточного ремонту вбиральні профтехучилища та від 31 травня 2012 року, предметом якого є виконання контрагентом ремонтно-будівельних робіт в приміщенні аптеки.

Переважна більшість договорів (20 з 25) є договорами субпідряду. Так, наприклад 14 серпня 2010 року позивач уклав із ТОВ СГП "Нібулон" договір підряду, за умовами якого взяв на себе зобов'язання виконати роботи із ремонту нежитлового приміщення. В той же самий день, тобто 14 серпня 2010 року, позивач укладає договір субпідряду із ТОВ "Будтранс-2009", яким доручає останньому виконати роботи по ремонту нежитлового приміщення. Аналогічна ситуація має місце і при укладенні інших договорів субпідряду, тобто на субпідрядника кожного разу покладався обов'язок виконати всі роботи, обумовлені договорами підряду позивача із замовниками.

Зазвичай субпідряд означає, що генеральний підрядник доручає іншій особі частину загального об'єму робіт, обумовлених договором генерального підряду. В той же час, як слідує з наявних в матеріалах справи договорів, позивач у всіх випадках за договором субпідряду передоручав субпідряднику виконання всіх будівельних робіт.

Виконання будівельних робіт передбачає обов'язкову наявність у підрядника (субпідрядника) певних ресурсів: кваліфікованого персоналу, виробничої бази, будівельних машин, технологічного обладнання, матеріалів.

Позивачем не надано доказів того, що залучення сторонніх осіб було викликано об'єктивними чинниками - значним обсягом робіт, які позивач не міг своєчасно виконати самостійно, або у зв'язку із необхідністю залучення спеціалістів, яких у його штаті не було.

При цьому актами перевірок контрагентів позивача, встановлено, що вказані підприємства взагалі не мають власних основних фондів, обладнання, працівників. До того ж, основним видом діяльності ТОВ "Сантехремстрой", ТОВ "Ком-Тет" і ТОВ "ТРК Альянс" є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, а ТОВ "Соборное-1" - неспеціалізована оптова торгівля, в той час як вказані підприємства повинні були виконувати будівельні роботи чи поставляти будівельне обладнання та матеріали.

З огляду на викладене, колегія суддів критично ставиться до наданих повивачем документів, та погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у позивача первинних документів не може слугувати беззаперечним доказом здійснення господарської операції, якщо фактичні обставини свідчать про неможливість її здійснення.

Тому, враховуючи вимоги ч. 1 статті 71 КАС України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а також вимоги ч. 1 статті 69 КАС України, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

А також, з урахуванням встановлених фактів, оцінюючи надані позивачем та відповідачем докази у сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до переконливого висновку що оскаржені податкові повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року №0000622206, №0000632206 прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України, а також відповідають іншим критеріям правомірності, встановленим частиною 3 статті 2 КАС України. А тому підстав для їх скасування не вбачається.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції, однак не знайшли свого належного підтвердження.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РКСУ" - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 листопада 2014 року.

Головуючий: М.М.Милосердний

Судді: А.І.Бітов

В.О.Алєксєєв