Ухвала суду № 41626369, 25.11.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/1801/14-ц Провадження № 22-ц/795/2167/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Кухта В. О. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.,суддів:Хромець Н.С., Горобець Н.С.,при секретарі:Мартиновій А.В.,за участю:позивача ОСОБА_5 її представника ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7, її представника ОСОБА_8

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання права власності на частину будівельних матеріалів та обладнання,

в с т а н о в и в:

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 у повному обсязі.

Не погоджуючись з даним рішенням представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду від 30 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що з незрозумілих підстав судом при винесенні рішення взято до уваги довідку сільської ради, в якій сказано, що ОСОБА_9 на день смерті проживав разом із матір'ю ОСОБА_7, адже спір стосується будівельних матеріалів, використаних під час будівництва позивачем та її чоловіком ОСОБА_9

Також апелянт зазначає, що судом взяті до уваги покази свідків відповідача, в той же час не прийнято до уваги покази свідків позивача. Крім того, апелянт вказує, що надані позивачем квитанції про придбання будівельних матеріалів під час шлюбу мають чітко вказану адресу доставки, проте суд зазначив, що позивачем не доведено факт використання даних будівельних матеріалів під час шлюбу.

Апелянт звертає увагу суду й на ту обставину, що в матеріалах справи є довідка сільської ради, в якій вказано, що ОСОБА_9 проживав та був прописаний з ОСОБА_5 в період з 30.10.1999 року по 30.01.2002 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що спірний недобудований будинок був побудований (у тому вигляді, у якому він існує на даний час) за час шлюбу позивача з ОСОБА_9 за їх спільні кошти.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно із ст.ст. 60, 61 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 уклали шлюб 16.11.1991 року.

Дозвіл на будівництво будинку ОСОБА_9 був наданий 13 червня 1991 року (а.с.13)

Акт виносу в натурі меж земельної ділянки був складений 26 червня 1991 року (а.с.15).

За технічним паспортом на цей будинок має 60% готовності та 35% зносу, а веранда - 8% готовності та 35 % зносу (а.с.20-26).

На час вирішення спору будинок в експлуатацію не зданий, державна реєстрація права власності не проведена, а отже вказаний будинок за змістом ст.331 ЦК України є незавершений будівництвом і особи, які його збудували є власниками матеріалів, обладнання, які були використані при його будівництві.

Згідно із роз'ясненнями, наданими в ч.3 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» від 04.10.1991 року при неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з врахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 було розірвано за рішенням суду від 28 жовтня 2008 року. Рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили 10 листопада 2008 року.

В позовній заяві про розірвання шлюбу, яку ОСОБА_5 підтримувала було вказано, що вона проживала з чоловіком до 1998 року, спільного господарства з ним не веде. При цьому відповідно до довідки Улянівської сільської ради від 03.09.2014 року позивач проживала та була зареєстрована разом з ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_1, з 30.10.1999 року по 30.01.2002 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

За довідкою виконкому Улянівської сільської ради від 23 червня 2014 року ОСОБА_9 на день смерті проживав разом з матір'ю ОСОБА_7 в АДРЕСА_2. Вона ж, відповідно до довідки виконкому Улянівської сільської ради, здійснила його похорон.

Встановивши вказані обставини справи, з врахуванням доказів сторін на підтвердження - заперечення позову, суд прийшов до вірного висновку про те, що позивачем не доведено придбання будівельних матеріалів за час шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_9

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не призвели до порушення принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: