Рішення № 41625442, 27.11.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/14484/2014 Головуючий у 1 інстанції - Матійчук Г.О.

Доповідач - Ратнікова В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Шалапуда Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 25 вересня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Прилуцького управління Державної казначейської служби України Чернігівської області, Державної виконавчої служби України, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 02.07.2014 року звернувся до Печерського районного суду м.Києва з позовом до Державної казначейської служби України, Прилуцького управління Державної казначейської служби України Чернігівської області. Державної виконавчої служби України, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади. Свої вимоги обґрунтовував тим, що з вини відповідача Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві він був позбавлений можливості стягнути з боржника за виконавчим листом 25 317 грн. 89 коп. і саме не стягнуті за рішенням суду 25 317, 89 грн. заборгованості по заробітній платі є матеріальною шкодою, так як є його майном, яке він не може повернути протягом декількох років із-за бездіяльності державних виконавців та їх службової недбалості в питанні накладення арешту на майно боржника, перевірки його майнового стану за місцем проживання чи роботи, відсутності всебічної перевірки наявності у боржника АТФ «Укргазбуд» грошових доходів. Крім цього, вважає, що бездіяльністю відповідача - Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві йому була також заподіяна моральна шкода, так як через неправомірні дії державних виконавців, що призвели до не виконання судового рішення протягом тривалого за часом періоду, він змушений хвилюватись через відсутність засобів до існування, на нервовому грунті у нього загострились хронічні хвороби, а саме: серцево-судинні хвороби, цукровий діабет, погіршився загальний стан здоров'я, він почав страждати від безсоння та неврозів. Внаслідок невиплати боржником значної суми заборгованості у нього практично зникли фінансові можливості для продовження лікування та тривалої боротьби за своє здоров'я, погіршився психічний стан, нормальні життєві зв'язки. Зважаючи на характер моральних страждань та порушення нормальних життєвих зв'язків, вважає, що справедливим відшкодуванням моральної шкоди стане стягнення з державного бюджету 15 000,00грн., які можуть стати справедливою сатисфакцією за пережиті ним моральні страждання та очевидне погіршення психічного і фізичного стану здоров'я.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2014 року позов ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Прилуцького управління Державної казначейської служби України Чернігівської області, Державної виконавчої служби України, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення Печерського районного суду м.Києва від 25 вересня 2014 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Зазначає, що вказане рішення суду є помилковим, не відповідає вимогам закону, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В порушенні вимог ст. 213 ЦПК України, суд не з»ясував дійсні обставини справи, не дослідив докази у справі та не дав їм належної правової оцінки. Відмовляючи в задоволенні позову, суд 1-ї інстанції не врахував, що ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 04 лютого 2014 року, яка набрала законної сили 18 лютого 2014 року, дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві щодо закриття виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-2155, виданого 31.01.2011 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області по стягненню з Акціонерного товариства фірма « Укргазбуд» на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі визнані неправомірними. Нестягнута з вини відповідачів заборгованість по заробітній платі в сумі 25 317,89 гривень є матеріальною шкодою, завданою йому внаслідок неправомірних дій відповідачів, а тому підлягає стягненню на його користь і суд безпідставно відмовив в задоволенні вказаних позовних вимог. Доведеним вважає також факт заподіяння йому моральної шкоди неправомірними діями відповідачів.

В судове засідання ОСОБА_2 не з»явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу в його відсутності.

Представник Державної виконавчої служби України Харченко Ольга Олександрівна проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники Державної казначейської служби України, Прилуцького управління Державної казначейської служби України Чернігівської області, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з»явились, про день та час слухання справи судом повідомлені належним чином, Прилуцьке управління Державної казначейської служби України Чернігівської області подало заяву про розгляд справи у відсутності його представника, інші причину неявки суду не повідомили, а тому, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника Державної виконавчої служби України, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Прилуцького управління Державної казначейської служби України Чернігівської області. Державної виконавчої служби України, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, в розмірі 25 317,89 грн., суд 1-ї інстанції посилався на те, що позивач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, що шкода, спричинена йому неправомірними діями державного виконавця, становить саме розмір заробітної плати, стягнутої за рішенням суду.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду 1-ї інстанції зроблені на підставі повного та всебічного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідають вимогам закону з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 листопада 2010 року з Акціонерного товариства фірма «Укргазбуд» на користь позивача ОСОБА_2 стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 32 964 грн. 09. коп. та видано виконавчий лист № 2-2155 від 31.01.2011 року, який знаходився на виконанні Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, виконавче провадження № 25001369.

Зазначене виконавче провадження постановою державного виконавця від 11.03.2011 року приєднано до зведеного виконавчого провадження № 69/4: станом на момент надходження на виконання виконавчого листа позивача загальна кількість виконавчих листів у зведеному виконавчому провадженні становила 469 виконавчих документів на загальну суму 3 624 982, 51 грн.

У ході здійснення заходів примусового виконання по зведеному виконавчому провадженню, арештоване нерухоме майно боржника реалізовано на прилюдних торгах, кошти перераховано стягувачам, в тому числі позивачу частково перераховано суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 7 646, 20 грн.

14 жовтня 2013 року до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві надійшла заява боржника про зміну фактичного та юридичного місцезнаходження та зазначено, що ПАТ «Укргазбуд» зареєстровано за адресою: Київськаобласть, Броварський район, с. Зазим»є, вул. Деснянська, 141.

Згідно заяви ПАТ «Укргазбуд» Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві повідомлено про наявність майна, яке належить боржнику та на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості по зведеному виконавчому провадженню, а саме: бази відпочинку «Дружба», що знаходиться за адресою: Київська обл.., Вишгородський р-н.,с. Пірново, квартал № 43.

17 жовтня 2013 року державним виконавцем Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оригінал виконавчого документа направлено для організації подальшого виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.

Згідно даних ЄДРВП 24.01.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження»збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК Українизбитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Як роз'яснено у п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», а також з положень статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 лютого 2014 року по справі № 4- с/742/3/14 визнано неправомірними дії державного виконавця Бялий Максима Глібовича ( чи старшого державного виконавця Григорян О.Г.) відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві щодо закриття виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-2155, виданого 31.01.2011 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області про стягнення з АТФ « Укргазбуд» на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі в загальному розмірі 32 964,09 гривень. Постанову ВП № 25001369 від 17.10.2013 року про закриття провадження-скасовано, зобов»язано відкрити провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу»шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Частиною 1 статті 60 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В матеріалах справи відсутні докази завдання державним виконавцем матеріальної шкоди саме ОСОБА_2, оскільки стягувана на користь позивача сума 25 317,89 гривеньза своєю правовою природою не є шкодою, заподіяною державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження, а є сумою заборгованості по заробітній платі, що стягнута з Акціонерного товариства фірма « Укргазбуд»»на користь позивача відповідно до рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 листопада 2010 року. Стягнення цієї суми з державного бюджету фактично означає заміну сторони виконавчого провадження та покладення на державний бюджет відповідальності за зобов'язаннями Акціонерного товариства фірма « Укргазбуд»».

Доводи апеляційної скарги про те, що нестягнута з вини відповідачів заборгованість по заробітній платі в сумі 25 317,89 гривень є матеріальною шкодою, завданою йому внаслідок неправомірних дій відповідачів, а тому підлягає стягненню на його користь є безпідставними, так як не грунтуються на встановлених обставинах справи та вимогах закону.

Враховуючи встановлені обставини справи, досліджені докази та вимоги закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Прилуцького управління Державної казначейської служби України Чернігівської області. Державної виконавчої служби України, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Прилуцького управління Державної казначейської служби України Чернігівської області. Державної виконавчої служби України, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, суд 1-ї інстанції посилався на те, що обов'язок органу державної влади відшкодувати моральну шкоду незалежно від вини відповідно до п. З ч. 2 ст. 1167 ЦК України має бути встановлений спеціальним Законом. Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає такого виду відповідальності, як відшкодування стягувачу моральної шкоди. Позивачем у своєму позові не доведено факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, спричинених відповідачем, наявності причинно - наслідкового зв'язку між діями Державної виконавчої служби України та наслідками, зазначеними позивачем у позові, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною 3 статі 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так як ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 лютого 2014 року по справі № 4- с/742/3/14 дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві щодо закриття виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-2155, виданого 31.01.2011 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області про стягнення з АТФ « Укргазбуд» на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі в загальному розмірі 32 964,09 гривень визнано неправомірними, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_2 про заподіяння йому вказаними неправомірними діями моральної шкоди і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню .

Висновок суду першої інстанції про те, що обов'язок органу державної влади відшкодувати моральну шкоду незалежно від вини відповідно до п. З ч. 2 ст. 1167 ЦК України має бути встановлений спеціальним Законом, а Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає такого виду відповідальності як відшкодування стягувачу моральної шкоди, колегія суддів вважає помилковим, так як правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди, що виникли між сторонами у справі регулюються ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, які передбачають відшкодування шкоди ( матеріальної, моральної), завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, вказана шкода відшкодовується державою.

Не ґрунтується на встановлених обставинах справи та вимогах закону і висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, спричинених відповідачем, наявності причинно - наслідкового зв'язку між діями виконавчої служби та наслідками, зазначеними позивачем у позові, оскільки неправомірність дій посадових осіб відповідача Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві при здійсненні виконавчих дій по виконавчому листу № 2-2155, виданого 31.01.2011 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області про стягнення з АТФ « Укргазбуд» на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі в загальному розмірі 32 964,09 гривень встановлена ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 лютого 2014 року і відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_2, колегія суддів враховує характер та тривалість його моральних страждань, вимушеність змін в його житті та вважає необхідним стягнути на його користь у відшкодування моральної шкоди 2000,00 гривень.

Конституційним Судом України у рішенні від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Таким чином, відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення Печерського районного суду м.Києва від 25 вересня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення із Державної казначейської служби України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 2000, 00 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 1173, 1174 ЦК України, ст.ст. 61, 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2014 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Стягнути із Державної казначейської служби України ( код ЄДРПОУ 37993783), шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_2 моральну шкоди у розмірі 2000, 00 ( дві тисячі) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: