Рішення № 41621537, 25.11.2014, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/5609/14-ц

Провадження № 2/201/1658/2014р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

при секретарі - Кірієнко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, що також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (третя особа: Відділ опіки та піклування в особі Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради) про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання осіб, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, про зобов'язання зняття з реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2014р. позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_5, що також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6, 2007р.народження (третя особа - сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, Відділ опіки та піклування в особі Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації (а.с. № 2-4).

16.09.2014р. до суду надійшла уточнення позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, що також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6, 2007р. народження, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (третя особа: Відділ опіки та піклування в особі Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради) про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання осіб, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, про зобов'язання зняття з реєстрації (а.с. № 84-86).

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві в редакції від 16.09.2014р. представник усіх позивачів - адвокат ОСОБА_8 (діє за договорами від 05.08.2014р. - а.с. № 77-80, 81) посилався на те, що позивачі є власниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1. В квартирі, окрім них, зареєстрована колишня дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та їх спільна донька ОСОБА_6. Шлюб між ними розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2010р., в спірній квартирі відповідачка зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_6, 2007р. народження не проживає з 2009року, тому в силу ст. ст. 71, 72. 156 ЖК України втратили право користування житловим приміщенням. А позивачі на підставі ст. 391 ЦК України вправі ставити питання про усунення їм, як власникам цього житлового приміщення, перешкод шляхом зобов'язання зняття з реєстрації ОСОБА_5 зі своєю малолітньою донькою з реєстрації місця проживання в цій квартирі. Позивачі бажають продати цю квартиру, і реєстрація не проживаючих в ній осіб заважає цьому процесу. В своїй заяві від 25.11.2014р. представник позивачів також просив справу розглядати за його відсутністю та без фіксації судового процесу технічними засобами (а.с. № 102).

Відповідачка ОСОБА_5, що також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6, 2007р. народження, в судове засідання по справі 25.11.2014р., надала заяву про невизнання позовних вимог, посилаючись на те, що донька ОСОБА_6 разом з нею в квартирі дійсно не проживає понад 5 років, між тим з огляду на положення ст.29 ЦК України має право бути там зареєстрована, оскільки там зареєстрований її батько. В заяві від 25.11.2014р. також прохання про розгляд цивільної справи за її відсутністю та без фіксації судового процесу технічними засобами (а.с. № 54-55, 103, 104, 105-106 ).

Представник відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в судові засідання, які призначалися на 16.10.2014р. та 25.11.2014р. не з'явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками (а.с. № 94, 100 ). Своїми листами від 19.05.2014р. та 23.06.2014р. представник ГУ ДМС України в Дніпропетровській області Тарасова В.В., що діє на підставі доручення від 13.01.2013р. , просила справу розглядати за відсутності їх представника та винести рішення згідно норм чинного законодавства (а.с. № 28,46, 47).

Представник третьої особи - Відділ опіки та піклування в особі Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради в судові засідання, які призначалися на 25.11.2014р. не з'явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою (а.с. № 101).

За таких обставин суд вважає за можливе розглядати дану справу за відсутності представників відповідача та третьої особи на підставі ст. 169 ЦПК України.

З урахуванням тих обставин, що відповідачка ОСОБА_5, що також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6, 2007р. народження, позовні вимоги не визнала, суд вважає за можливе винести по справі рішення суду на загальних засадах ЦПК України, оскільки думка відповідачки щодо невизнання нею позовних вимог буде врахована судом при винесенні рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачам на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.11.1998р. належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 (а.с. № 13).

Позивач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19.11.2005р., у цьому шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_6 (а.с. № 12, 12зв.).

Шлюб розірваний рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2010р. (а.с. № 12зв.).

Згідно довідки про склад сім'ї та місце реєстрації від 25.03.2014р. за вищевказаною адресою зареєстровано 7 осіб, в тому числі з 10.02.2014р. колишня дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та їх донька з ОСОБА_3 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження (а.с. № 10).

Раніше ці особи були зареєстровані в цій квартирі з 28.03.2006р. та ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно (а.с. № 102а). Але заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2011р. ОСОБА_5 та донька ОСОБА_6 були зняті з реєстраційного обліку (а.с. № 58). Це рішення суду було виконано, між тим 02.09.2013р. рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області воно було скасовано та в задоволені позовних вимог позивачам було відмовлено, що стало підставою для відновлення реєстрації відповідачки та її доньки у спірній квартирі з 10.02.1014р. (а.с. № 10, 59-60).

При пред'явленні вдруге позову до суду 29.04.20014р. з інших правових підстав, ніж у 2011році (а.с. № 2-4), на думку позивачів, як власників квартири квартира АДРЕСА_1, колишня дружина ОСОБА_3 - відповідачка ОСОБА_5 та донька ОСОБА_6 наразі не мають права користування спірною житловою площеню внаслідок тривалого не проживання (понад 5 років), а сама по собі реєстрація не є підставою залишати за ними таке право.

З цією позицією та правовими підставами пред'явлення позову 29.04.2014р. погоджується і суд (а.с. № 2-4).

Правовідносини між сторонами регулюються Законом України від 11.12.2003р. № 1382-IV „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України", зі ст. 7 якого вбачається, що питання про зняття з реєстрації колишніх членів сім'ї власника квартири залежить від вирішення питання про їх право проживання в цьому житловому приміщенні (відсутність такого права, втрата права користування), яке регулюється ст. 71, 72, 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України.

Так, згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Статтею 156 ЖК України встановлено права і обов'язки членів сім'ї власника жилого будинку (квартири).

За статтею 163 ЖК України, яка регулює відносини між власниками квартир приватного житлового фонду та членами їх сімей та до речі знаходиться в цій же главі 6 ЖК України, передбачається збереження жилої площі за тимчасово відсутніми наймачем та членами його сім'ї, у разі їх тимчасовій відсутності у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Відповідно до правил ст. 71 ЖК України наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема за умови, що вони не проживають у ньому без поважних причин понад шість місяців.

Згідно зі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001р. № 2402-III діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Як встановлено судом, відповідачка ОСОБА_5 та її малолітня донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, дійсно не проживають у спірній квартирі, не користуються цим приміщенням понад встановлений законом строк - 1 рік, а лише там зареєстровані, проживають в іншому приміщенні, а саме в АДРЕСА_2, що вбачається з її письмових заперечень на позов ОСОБА_5 (а.с. № 54-55, 56, 105-106).

Ці обставини в силу ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню, оскільки визнані стороною по справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачка ОСОБА_5 та її малолітня донька ОСОБА_6, які були зареєстровані у квартирі, хоч і набули права користування цією квартирою, як члени родини власника житла, між тим це право втратили, не проживаючи без поважних причин в АДРЕСА_1.

Суд не приймає посилання відповідачки про те, що порушуються права дитини на житло. Так, дійсно відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК Украйни місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч. 3. п. 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 № 3307/5) державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них. Дана норма вказує на обрання лише місця реєстрації дитини батьками.

Разом із тим, сама по собі реєстрація не є безумовною підставою підтвердження права на проживання у житловому приміщенні. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав на житло. Реєстрація - це лише внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи (ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003р. N 1382-IV).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи відповідачки є неспроможними відносно того, що її реєстрація та її малолітньої доньки у спірній квартирі, де залишається зареєстрованим і проживає батько дитини, є умовою збереження права доньки на проживання на цій житловій площі, оскільки сама відповідачка у своїх письмових запереченнях до суду підтвердила, що донька понад п'ять років проживає не з батьком на спірній житловій площі, а з матір'ю в квартирі родичів за іншою адресою.

Отже, з посиланням на цю саму ч. 4 ст. 29 ЦК України суд робить висновок, що місцем проживання малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 останні п'ять років, є місце проживання її матері. Таким чином, підстав залишати реєстрацію місця проживання ні матері ОСОБА_5, ні малолітньої доньки ОСОБА_6 у АДРЕСА_1, не має.

При винесені рішення суду враховано, що підставою для скасування заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2011р. рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.09.2013р. (а.с. № 59, 59-60) стало те, що суд першої інстанції помилково застосував ст. 391 ЦК України до правовідносин, які регулюються ст. 7 Закону України від 11.12.2003р. № 1382-IV „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України".

Підстав для закриття провадження по справі відповідно до п. 2 ч.1 ст. 205 ЦПК України не має, оскільки позов 29.04.2014р. пред'явлено з інших правових підстав.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд на підставі ст. 88 ЦПК України вважає за можливе стягнути з відповідачки ОСОБА_5 на користь позивачки ОСОБА_4 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 243грн. 60коп., оскільки саме ця позивачка сплатила за усіх позивачів судовий збір при подачі позову, в квитанції вона зазначена, ОСОБА_4 (призвіще останньої до реєстрації шлюбу 23.04.2014р. - а.с. № 1, 30-32). Суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з відповідачки ОСОБА_5, оскільки саме її бездіяльність (не зняття з реєстраційного обліку в добровільному порядку) призвела до порушення законних прав позивачів, як власників житлового приміщення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України від 11.12.2003р. № 1382-IV „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України", ст. ст. 71, 72, 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України, ст. ст. 4, 8, 10, 11, 60, 61, 74-76, 88, 169, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, що також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (третя особа: Відділ опіки та піклування в особі Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради) про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання осіб, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, про зобов'язання зняття з реєстрації - задовольнити.

ОСОБА_5 та малолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, визнати такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_5 та малолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, з реєстрації місця проживання в АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь позивачки ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору при подачі позову в розмірі 243грн.60коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя: Ткаченко Н.В.