Рішення № 41613782, 26.11.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/3121/14 Головуючий у 1 інстанції: Кучеренко В.В. Суддя-доповідач: Бабак А.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

Полякова О.З.

При секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2014 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 04 липня 2008 року ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 0708/0708/45-018 на суму 47200 доларів США.

04 липня 2008 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 уклали іпотечний договір № 0708/0708/45-018-2-1, відповідно до якого останній передав банку в іпотеку майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 належним чином свої зобов'язання за зазначеним кредитним договором не виконував, в результаті чого станом на 04 листопада 2013 року виникла заборгованість, яка складається з: 46846, 24 доларів США, що за курсом складає 374442, 00 грн. - тіло кредиту, 27494, 12 доларів США, що за курсом складає 219760, 50 грн. - проценти за кредитом.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу.

28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору Клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс») відступає Фактору (ТОВ «Кре дитні ініціативи») свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації. З моме нту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гаран тії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважа ються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржни ками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 04 липня 2008 року за № 0708/0708/45-018, позичальником згідно якого є ОСОБА_3

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0708/0708/45-018 від 04.07.2008 року, яка станом на 04 листопада 2013 року складає 827 142,26 грн., шляхом про ведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцін ки майна. А також стягнути витрати на сплату судового збору у розмірі 3 441 гривня.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2014 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором №0708/0708/45-018-2-1 від 04.07.2008 року - двокімнатну квартиру загальною площею 54,2 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрова на за ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості на загальну суму 824 142,26 грн., в тому числі - 374 442,00 грн. - заборгованість по кредиту, 219 760,50 грн. - заборгованість за відсотками; 232 936,76 грн. - пеня.

Визначено спосіб реалізації предмету застави - шляхом проведення прилюд них торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» судовий збір в розмірі 3 441 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи і наданим доказам, рішення ухвалено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 підлягає задоволенню з наступних підстав.

За правилами ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, при його ухваленні судом неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим, рішення суду підлягає скасуванню у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, при цьому примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

З урахуванням зазначеного, судовою колегією встановлено, що є визначені законом підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

В той же час, з 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.1 вказаного Закону, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеки", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Крім того, згідно ст. 4 зазначеного Закону, протягом його дії інші закону України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм, а тому норми Закону України "Про іпотеку" необхідно застосовувати з урахуванням вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що вказаний Закон регламентує правовідносини, які склалися між сторонами в даній справі, оскільки відповідач ОСОБА_3 одержав кредит в іноземній валюті (а.с.5-9), в забезпечення його виконання передав в іпотеку квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 54,2 кв.м., що вбачається з тексту договору іпотеки (а.с.10-12), яка не перевищує 140 кв.м. та належить на праві власності відповідачу (а.с.13-14).

Вказане нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника та його сім'ї, незважаючи на те, що відповідач зареєстрований за іншою адресою по АДРЕСА_2 (а.с. 16 зв.)

На виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, за якою суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, представником апелянта надані докази щодо фактичного мешкання позичальника та членів його сім'ї, які досліджені судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог ч.2 ст. 303 ЦПК України.

Із наданих доказів, зокрема, довідки старшої по будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_3 та члени його сім'ї у квартирі № 46 не мешкають. Відповідно довідки Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 12.11.2014 року ОСОБА_3 підприємницька діяльність без державної реєстрації за адресою АДРЕСА_1 не здійснювалася.

Враховуючи наведені обставини, судова колегія дійшла висновку про можливість застосування Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Судова колегія зазначає, що згідно ст. 3 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", Закон втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

На час розгляду справи судом такий закон відсутній, але після прийняття відповідного законодавчого акту позивач не позбавлений права пред'явлення своїх вимог до відповідача з моменту прийняття закону про врегулювання питання погашення відповідачем як позичальником основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «Кре дитні ініціативи» з підстав, передбачених Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Кре дитні ініціативи».

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: