Рішення № 41611372, 21.11.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/9479/14-ц Провадження № 22-ц/772/3253/2014Головуючий в суді першої інстанції Борисюк І. Е.Категорія 44 Доповідач Якименко М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого судді : Якименко М.М.,

суддів : Вавшка В.С., Колоса С.С.,

при секретарі : Пантелеймоновій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Вінницької області в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за участю третьої особи - Виконавчого комітету Вінницької міської ради, про виселення за апеляційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.10.2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за участю третьої особи - Виконавчого комітету Вінницької міської ради про виселення було задоволено частково.

Виселено ОСОБА_5 з АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Щодо виселення інших відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - було відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_5 та ОСОБА_3подали апеляційні скарги, в яких порушують питання про його скасування, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та просять ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вважає що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 19.02.1967 року, який 30.09.2010 року за рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці було розірвано.

На підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів № 374 від 24.11.1988 року ОСОБА_2 на сім'ю з трьох осіб (ОСОБА_2, ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_4 - син) 08.12.1988 року було видано ордер № 2026 на право зайняття квартири АДРЕСА_1.

Зазначена квартира згодом подружжям ОСОБА_2 була приватизована, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності від 25.02.1993 року.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 14.04.2011 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконкому Вінницької міської ради було задоволено. Визнано незаконним і скасовано рішення виконкому Вінницької міської ради про безоплатну передачу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 АДРЕСА_1 та скасовано свідоцтво про право власності , видане на їх ім'я.

На час розгляду справи міським судом, так і на час розгляду справи апеляційною інстанцією, вказана квартира належала і належить до державного житлового фонду.

Крім сторін по справі в зазначеному житловому приміщенні проживають ОСОБА_6 ( онук позивача ), ОСОБА_7 ( дружина онука) та їх малолітній син ОСОБА_8

Судом також встановлено, що між сторонами протягом тривалого часу виникають конфлікти та сварки.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

П.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» визначає, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК УРСР осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючий антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів , товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що письмові звернення позивача ОСОБА_2 до правоохоронних органів, що містяться в матеріалах справи і відповіді з міліції про проведення бесід профілактичного характеру з відповідачем ОСОБА_5 щодо недопустимості протиправної поведінки в побуті є заходом запобігання з боку правоохоронних органів, і як наслідок - обов'язковою підставою для виселення ОСОБА_5 із житлового приміщення без надання іншого.

Але з таким висновком судова колегія погодитися не може з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ст.11 Закону України «Про міліцію» до осіб, що допускають протиправну поведінку, застосовуються заходи впливу у вигляді винесення письмового офіційного застереження про неприпустимість протиправної поведінки.

Відповідач категорично заперечує факт винесення йому офіційних застережень. Копії протоколів офіційного застереження про неприпустимість протиправної поведінки в матеріалах справи відсутні, як і відсутні відомості про повторність їх застосування.

Колегія суддів вважає, що посилання позивача на письмові відповіді з міліції, де вказано про проведення усних профілактичних бесід з відповідачем, постанова про відмову в порушені кримінальної справи, як докази застосування до останнього заходів впливу є безпідставними, оскільки такі документи не є офіційними заходами впливу.

Ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановлених ст.61 цього Кодексу.

Судова колегія прийшла до висновку, що вимоги позивача про виселення відповідача із спірної квартири, як особи, яка систематично порушує правила співжиття, задоволенню не підлягають, оскільки не знайшов свого підтвердження факт застосування до відповідача заходів запобігання і громадського впливу з боку відповідних органів, передбачених ч.1 ст.116 ЖК України, які виявилися безрезультатними. Систематичність застосування таких заходів та їх безрезультатність є обов'язковою умовою виселення особи.

Відтак рішення суду підлягає скасуванню, як незаконне, а позов залишенню без задоволення, в зв'язку з безпідставністю та необгрунтованвістю.

На підставі наведеного та керуючись ст. 116 ЖК УРСР , ст. 14 Закону України «Про міліцію», ст.ст. 60, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.10.2014 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про виселення скасувати.

Ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про виселення відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: