Ухвала суду № 41610799, 25.11.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/432/14 Головуючий у І інстанції Марченко М.М. Провадження № 11-кп/795/724/2014 Категорія - ч.1 ст. 366 КК Доповідач Антипець В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіАнтипець В. М. суддів: Заболотного В. М. Миронцова В. М.

при секретарі Оскірко Ю. І.

за участю сторін кримінального провадження:

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013260180000123, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Бородянка Київської області, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого в АДРЕСА_3, проживаючого в АДРЕСА_1, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

обвинуваченого за ч. 1 ст. 366, ч.4 ст. 191 КК України,

та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки с. Ковтунівка Ічнянського району Чернігівської області, громадянки України, з вищою освітою, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_2, неодруженої, непрацюючої, раніше не судимої,

обвинуваченої за ч. 1 ст. 366, ч.4 ст. 191 КК України,

за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5, обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 вересня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_2 засуджений за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн. , з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в установах, підприємствах, організаціях незалежно від форми власності строком на 1 рік.

За обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, ОСОБА_2 виправданий за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_3 засуджена за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в установах, підприємствах, організаціях незалежно від форми власності строком на 1 рік.

За обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, ОСОБА_3 виправдана за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

Цивільний позов ДКП «Комунальний ринок» про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ДКП «Комунальний ринок» матеріальної шкоди в сумі 199 920 грн. 01 коп. - залишений без розгляду.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 та з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в розмірі по 3057 грн. 09 коп. з кожного.

Питання про долю речових доказів і документів було вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Як встановив суд, ОСОБА_3, працюючи головним бухгалтер ДКП «Комунальний ринок», за попередньою змовою з директором підприємства ОСОБА_2, внесли завідомо неправдиві відомості до податкової звітності - до декларацій з податку на додану вартість та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за березень, червень та серпень 2012 року, які подали до Ніжинської ОДПІ Чернігівської області ДПС.

Головний бухгалтер ДКП «Комунальний ринок» ОСОБА_3, будучи службовою особою, на яку відповідно до пунктів 16.1.4 ст. 16, ст. 36, ст. 38, ст. 47 Податкового кодексу України та ст. 8 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», покладено відповідальність за фіксування усіх фактів здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства в документах бухгалтерського та податкового обліку, правильність нарахування та своєчасність сплати податків, за недостовірність інформації, наведеної у документах податкової звітності, внесла завідомо неправдиві дані до податкової звітності ДКП «Комунальний ринок», а саме, до податкової декларації з податку на додану вартість та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за липень 2012 року, яку подала до Ніжинської ОДПІ Чернігівської області ДПС.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою заниження сум податкових податкових зобов'язань, будучи службовими особами , внесли до декларації з податку на додану вартість, додатку №5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) до податкової декларації з ПДВ та реєстру податкових накладних за березень 2012 року завідомо неправдиві відомості про отримання товару від ФОП ОСОБА_6 на суму 51000 грн., безпідставно сформувавши таким чином податковий кредит по сплаті податку на додану вартість на суму 8500 грн. та 20.04.2012 року подали вказану декларацію до Ніжинської ОДПІ Чернігівської області ДПС.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою заниження сум податкових зобов'язань, будучи службовими особами, внесли до податкової декларації з податку на додану вартість, додатку № 5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) до податкової декларації з ПДВ та до реєстру податкових накладних за червень 2012 року завідомо неправді відомості про отримання товару від ФОП ОСОБА_6 на суму 48 920 грн., безпідставно сформувавши таким чином податковий кредит по сплаті податку на додану вартість на суму 8153,33 грн. та 20.07.2012 року подали вказану декларацію до Ніжинської ОДПІ Чернігівської області ДПС.

Крім цього, ОСОБА_3 з метою заниження сум податкових зобов'язань, будучи службовою особою, внесла до податкової декларації з податку на додану вартість, додатку № 5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) до податкової декларації з ПДВ та до реєстру податкових накладних за липень 2012 року завідомо неправдиві відомості про отримання товару від ФОП ОСОБА_6 на суму 30 000 грн., сформувавши таким чином податковий кредит по сплаті податку на додану вартість на суму 5000 грн., та 20.08.2012 року подала вказану декларацію до Ніжинської ОДПІ Чернігівської області ДПС.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою заниження сум податкових зобов'язань, будучи службовими особами, внесли до декларації з податку на додану вартість, додатку № 5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) до податкової декларації з ПДВ та реєстру податкових накладних за серпень 2012 року завідомо неправдиві відомості про отримання товару від ФОП ОСОБА_6 на суму 70000,01 грн., безпідставно сформувавши таким чином податковий кредит по сплаті податку на додану вартість на суму 11671,67 грн., та 20.09.2012 року подали вказану декларацію до Ніжинської ОДПІ Чернігівської області ДПС.

Суд ухвалив виправдувальний вирок за обвинуваченням у привласненні коштів, яке як зазначило обвинувачення відбулося за таких обставин:

обвинувачена ОСОБА_3 як головний бухгалтер ДКП „Комунальний ринок", знаючи про безтоварність угоди з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, 29 лютого 2012 року підготувала банківські електронно-розрахункові документи, в яких зазначила призначення платежу - оплату рахунку-фактури СФ -00059 на суму 51 000 грн. та двома платежами 31 000 та 20 000 грн. через платіжну систему Інтернет-банкінг „Приват-24", перерахувала кошти з рахунку ДКП „Комунальний ринок" на банківський рахунок № НОМЕР_3 у ПАТ „ Приватбанк" та на банківський рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ „ Укрсоцбанк" фізичній особі підприємцю ОСОБА_6, який перераховані кошти перевів у готівкові та передав ОСОБА_3

Одержану готівку в сумі 51 000 грн. головний бухгалтер ОСОБА_3 з директором ОСОБА_2 розділили між собою.

Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_3 як головний бухгалтер ДКП „Комунальний ринок", знаючи про безтоварність угоди з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, підготувала банківські електронно-розрахункові документи, в яких зазначила призначення платежу - оплату рахунку-фактури № 028 від 18.06.2012 року, № 038 від 22.06.2012 року, № 042 від 25.06. 2012 року, № 0062 від 29.06. 2012 року, №64 від 31.07. 2012 року, а ОСОБА_2 за допомогою електронного ключа через платіжну систему Інтернет - банкінгу „Приват-24", окремими платежами перерахував кошти з рахунку ДКП „Комунальний ринок" 09.08. 2012 року -12600грн., 10.08.2012 року -2 000 грн., 10.08. 2012 року - 15 500 грн., 13.08.2012 року -17 820 грн., 13.08.2012 року - 1000 грн., 15.08.2012 року - 30 000 грн. на рахунки фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, , на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ „Промінвест" - 48 920 грн.; на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ „Укрсоцбанк" - 30 000 грн.

ОСОБА_6, одержані від ДКП „Комунальний ринок" кошти в сумі 78 920 грн. перевів у готівкові та повернув ОСОБА_3, яка разом з ОСОБА_2, розпорядилась грошовими коштами підприємства на свій розсуд.

Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_3 як головний бухгалтер ДКП „Комунальний ринок", знаючи про безтоварність угоди з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, підготувала банківські електронно-розрахункові документи, до яких внесла відомості щодо оплати за матеріали згідно рахунку № 22 від 13.08.2012 року та рахунку за серпень місяць. ОСОБА_2 як директор підприємства за допомогою електронного ключа через платіжну систему Інтернет-банку , окремими платежами 12.09. 2012 року - 30 800 грн., 12.09. 2012 року - 21 700 грн. та 17.09. 2012 року - 17 500 грн. 01 коп. перерахував на банківські рахунки ФОП ОСОБА_6, в ПАТ „Надра", на рахунок № НОМЕР_4, та на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ „Промінвестбанк", кошти ДКП „Комунальний ринок" в сумі 70 000 грн. 01 коп., які ОСОБА_6 перевів у готівку та повернув ОСОБА_3 Остання разом з ОСОБА_2 кошти в касу підприємства не повернули та розпорядилися ними на свій розсуд.

Виправдовуючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у привласненні коштів у розмірі 199 920 грн. 01 коп., за обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 ст. 191 КК України, за відсутністю в їх діях складу злочину, суд першої інстанції вказав, що обвинувачені надали квитанції до прибуткових касових ордерів, з яких видно, що уся сума перерахованих ОСОБА_6 коштів, була повернута в касу підприємства.

Надані представниками потерпілого та цивільного позивача квитанції до прибуткових касових ордерів за тим самим номером, що й ксерокопії до касових прибуткових ордерів, не спростовують доводів обвинувачених про повернення готівки в касу, оскільки в квитанціях до прибуткових касових ордерів про надходження коштів за надання торгового місця є тільки підпис касира, без розшифровки прізвища, підпису головного бухгалтера немає взагалі, що суперечить п.3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ 15 грудня 2004 року №637, і такі квитанції до прибуткових касових ордерів є неналежними бухгалтерськими документами та не відображають справжнього руху готівкових коштів. Обвинувачення не довело попередньої змови між обвинуваченими на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 ст. 191 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок суду в частині виправдування за ч. 4 ст. 191 КК України скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, і призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в установах, підприємствах, організаціях незалежно від форми власності строком на 3 роки; за ч. 1 ст. 366 КК України - у виді штрафу в розмірі 1700 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в установах, підприємствах, організаціях незалежно від форми власності, строком на 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в установах, підприємствах, організаціях незалежно від форми власності строком на 3 роки та штраф у розмірі - 1700 грн.

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України та призначити покарання: за ч. 4 ст. 191 КК України - у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в установах, підприємствах, організаціях незалежно від форми власності, строком на 3 роки; за ч. 1 ст. 366 КК України - у виді штрафу в сумі 1700 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в установах, підприємствах, організаціях незалежно від форми власності, строком на 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в установах, підприємствах, організаціях незалежно від форми власності, строком на 3 роки та штраф у розмірі 1700 грн.

Доводи апеляційної скарги прокурора обґрунтовані тим, що директор ДКП „Комунальний ринок" ОСОБА_2 за попередньою змовою з головним бухгалтером цього підприємства ОСОБА_3, у період з 29 лютого по 17 вересня 2012 року привласнили кошти підприємства в сумі 199 920 грн. 01 коп., шляхом оплати безтоварних операцій фізичній особі підприємцю ОСОБА_6, який, перераховані йому кошти, переводив у готівку та повертав ОСОБА_2 з ОСОБА_3

На думку прокурора, суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимими доказами квитанції до прибуткових касових ордерів № 1121 від 11.04. 2012 року про надходження коштів у сумі 781 грн. від ОСОБА_7, № 2087 від 17.07. 2012 року про надходження коштів у сумі 936 грн. від ОСОБА_8, № 3199 від 08.10.2012 року про надходження коштів у сумі 468 грн. від ОСОБА_9, по причині відсутності на цих ордерах підпису головного бухгалтера та у зв'язку з невідповідністю їх вимогам п. 3.3 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті України.

Як вважає прокурор, невірно визнаний недопустимим доказом розділ 2 акту позапланової ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності ДКП „Комунальний ринок" за 2012 рік № 12-24/35 від 01 квітня 2014 року по причині відсутності в цьому розділі розміру збитків.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції не звернув уваги, що надані обвинуваченими ксерокопії квитанцій до прибуткових касових ордерів № 1121 від 23.04. 2012 року на суму 51 000 грн., №2087 від 17. 08. 2012 року на суму 78 920 грн. та № 3269 від 28.09.2012 року на суму 70 000 грн. є недійсними, оскільки не може бути однакових номерів квитанцій до приходного касового ордеру від різних осіб. А саме, під № 1121 від 11.04. 2012 року є квитанція до прибуткового касового ордеру на суму 780 грн. від ОСОБА_7, під № 2087 від 17.07.2012 року квитанція до прибуткового касового ордеру на суму 936 грн. А станом на 28 вересня 2012 року, не могло бути номера 3269, була інша нумерація.

Визнаючи докази обвинувачення недопустимими, суд першої інстанції прийняв до уваги докази захисту - ксерокопії квитанцій до прибуткових касових ордерів, в яких також немає розшифровки підпису.

Свідок ОСОБА_10, яка працювала на посаді касира ДКП „Комунальний ринок", готівкових коштів, зазначених у ксерокопіях квитанцій до прибуткових касових ордерів, не приймала.

Як вважає прокурор, суд в порушення ч.1 ст. 94 КПК України, визнаючи докази недопустими, наперед надав їм оцінку, чого не міг робити до видалення в нарадчу кімнату.

ОСОБА_3 як головний бухгалтер, готувала документи для перерахування коштів, а ОСОБА_2 як директор ДКП „Комунальний ринок" їх підписував, знали про безтоварність операцій з ФОП ОСОБА_6 і мали на меті привласнити готівкові кошти, що і зробили.

Версія обвинувачених, що готівку вони повернули підприємству в касу, не відповідає дійсності. Відомостей про здачу готівкових коштів в касу підприємства на суми, зазначені в квитанціях до прибуткових касових ордерів, не має.

ОСОБА_3 як головний бухгалтер, а ОСОБА_2 як директор ДКП „Комунальний ринок", за попередньою змовою між собою, привласнили 199 920 грн.01 коп. підприємства, при цьому вчинили службове підроблення, шляхом внесення до податкових декларацій неправдивих відомостей про здійснення господарських операцій, яких фактично не було.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_3 просить вирок суду в частині визнання її винуватої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину, мотивуючи тим, що висновки суду про її винуватість ґрунтуються на припущеннях та доказах, визнаних судом не допустимими.

Суд зробив висновок, що недостовірним є факт отримання товару від ФОП ОСОБА_6, але в додатках № 5 (реєстр виданих та отриманих податкових накладних) до податкових декларацій з ПДВ, відсутнє саме слово товар, його перелік, асортимент чи кількість, а лише запис, що фіксує отримання податкової накладної. Оскільки податкова накладна не є документом, що фіксує факт отримання товару і ніким не ставився під сумнів факт отримання цих накладних, то такі дані про отримання накладної є достовірними.

Показання свідка ОСОБА_11, яка проводила перевірку ДКП „Комунальний ринок" з питань дотримання податкового законодавства і виявила факти заниження податкових зобов'язань по ПДВ, не можуть прийматися до уваги, оскільки вона безпосередньо бухгалтерських документів не досліджувала, а користувалася відомостями з акту перевірки держфінінспекції № 12-24/35 від 01 лютого 2013 року, розділ 2 якого, ухвалою суду від 28 серпня 2014 року, визнаний недопустимим доказом.

Згідно п. п. "а" п. 187.1, ст. 187 Податкового Кодексу України, вона як головний бухгалтер, мала право відобразити у податковій звітності, внесення передоплати ФОП ОСОБА_6, який в свою чергу виписав податкову накладну, що не є підробкою, оскільки кошти були перераховані. За правильність внесення відомостей ФОП ОСОБА_6, вона відповідальності не несе.

Стаття 192 Податкового Кодексу України дозволяє право коригування податкових зобов'язань, якщо попередня оплата чи проданий товар були повернуті. На думку апелянта, не було факту внесення недостовірних даних до офіційних документів.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2 є аналогічними доводам обвинуваченої ОСОБА_3 Крім того, він зазначає, що в ході досудового слідства не було встановлено достовірних даних про час списання грошових коштів з рахунків ДКП „Комунальний ринок". З ПАТ „Приватбанк" відомості про рух коштів з основного рахунку підприємства, не вилучалися, а джерело походження завірених працівниками міліції ксерокопій виписок про рух коштів на банківських рахунках ДКП „Комунальний ринок" невідоме, а тому такі виписки не можуть бути належними доказами у кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідача,

- обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти апеляційної скарги прокурора, вказуючи, що у кримінальному провадженні немає жодного документального доказу про розтрату чи недостачу на суму 199 920 грн.01 коп. на ДКП „Комунальний ринок". Ревізор ОСОБА_12 факту привласнення коштів не встановив, а питання повернення коштів від ОСОБА_6 в касу підприємства, він не досліджував. Слідчий ОСОБА_18., в лютому 2013 року, коли усі бухгалтерські документи по ДКП „Комунальний ринок" були в наявності, маючи рішення суду про доступ до документів на руках, виявлення та вилучення цих документів не провів, що доводить намір штучно створити докази злочину, якого не було;

- обвинувачену ОСОБА_3 та її захисника -адвоката ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу про скасування обвинувальної частини вироку, вказуючи, що податковий кредит був сформований правомірно. Одержавши податкові накладні від ФОП ОСОБА_6, ОСОБА_3 як головний бухгалтер мала право відобразити їх у податковій звітності. Свідок ОСОБА_13, яка проводила перевірку ДКП „Комунальний ринок" з питань дотримання податкового законодавства, факт надходження та оприбуткування товарів від ФОП ОСОБА_6, не перевіряла. Згідно ст. 198 Податкового кодексу України ОСОБА_3 мала право нарахувати податковий кредит, а відповідно до ст. 192 Податкового кодексу у разі повернення попередньої оплати за товари та послуги, скоригувати суми податкових зобов'язань;

- прокурора ОСОБА_5, яка підтримала апеляційну скаргу про скасування вироку в частині виправдування обвинувачених, мотивуючи тим, що виписка ФОП ОСОБА_6 безтоварних рахунків-фактур, дозволяла обвинуваченим списати кошти з рахунків ДКП „Комунальний ринок" та присвоїти їх шляхом зловживання службовим становищем. Відображення безтоварних угод в податковій звітності було способом приховати нестачу готівкових коштів та неправдивим відображенням господарської діяльності підприємства;

оцінивши зібрані докази в матеріалах кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими кримінально-процесуальним законом. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, вчинене у великих розмірах, є злочином із матеріальним складом.

У акті позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДКП „Комунальний ринок" за 2012 рік ( том 2 а. п.60-75) зазначено, що за період з 1 січня по 31 грудня 2012 року, всупереч законодавству, без отримання товарів та послуг було проведене перерахування коштів ФОП ОСОБА_6 в сумі 199920 грн., що є порушенням ч.1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яке допустили головний бухгалтер та директор підприємства.

В матеріалах кримінального провадження в томі 7 на аркушах провадження 132, 133, 135, 137, 139,141-165 є видаткові накладні, видані ФОП ОСОБА_6 про постачання товарів ДКП„Комунальний ринок", де в розділі „Отримав(ла)", є підписи обвинуваченого ОСОБА_2 , так і є накладні, в яких немає підпису одержувача товару. Так, у видатковій накладній № РН-000059 від 29.02.2012 року про одержання товарів на суму 51 000 грн., згідно висновків почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_2 виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою ( том 7 а. п. 118-127).

З первинних показаннях в якості свідка ОСОБА_6, який помер 28 квітня 2014 року і не був допитаний судом, вбачається, що саме з ініціативи головного бухгалтера ДКП „Комунальний ринок", він погодився на формальне проведення господарських операцій з продажу товарно-матеріальних цінностей, перелік яких йому надала ОСОБА_3 Він в свою чергу виписав та передав податкові та видаткові накладні, які б підтверджували поставку товару ДКП „Комунальний ринок".

При цьому, він ніяких товарно-матеріальних цінностей не поставляв. Перераховані йому на банківські рахунки кошти він переводив у готівку та на автостоянці у власному автомобілі біля торгівельного центру „Прогрес", що по вул. Шевченка м. Ніжина, повертав ОСОБА_14 : у лютому 2012 року - 51 000 грн., у червні 2012 року 48 920, 40 грн., у липні 2012 року - 30 000 грн. та у серпні 2012 року на загальну суму 70 066, 03 грн. ( том 1 а.п.67-68).

Обвинувачені надали суду першої інстанції докази повернення коштів у касу підприємства - ксерокопії квитанцій до прибуткових касових ордерів про одержання від приватного підприємця ОСОБА_6 через ОСОБА_3 коштів за непоставлений товар : № 2087 від 17 серпня 2012 року в сумі 78920 грн., №1121 від 23 квітня 2012 року в сумі 51 000 грн., № 3268 від 28 вересня 2012 року в сумі 70 000 грн.01 коп. та ( том 9 а. п.142, 143, 144).

Доводи обвинувачення, що ксерокопії квитанцій до прибуткових касових ордерів є неналежними доказами, оскільки в цих копіях квитанцій відсутні розшифровки прізвища бухгалтера та касира, а під такими ж номерами на підприємстві є інші квитанції до прибуткових касових ордерів на інші суми, не заслуговують на увагу.

Під час судового засідання касир підприємства ОСОБА_10 пояснювала, що приймала від головного бухгалтера великі суми в якості повернення коштів за непоставлений товар від імені ФОП ОСОБА_6, що підписи на двох ксерокопіях квитанцій до прибуткових касових ордерів належать їй. В свою чергу, обвинувачена ОСОБА_3 як головний бухгалтер підтвердила свої підписи під квитанціями до прибуткових касових ордерів.

На спростування доводів захисту, були надані квитанції до прибуткових касових ордерів № 1121 від 11.04. 2012 року на суму 780 грн., №2087 від 17 липня 2012 року на суму 936 грн., №3199 від 8 жовтня 2012 року на суму 468 грн. ( том 10 а. п. 48-50), в яких немає підпису головного бухгалтера, яка на час виписки квитанцій була на роботі, є тільки підпис касира без розшифровки прізвища.

В матеріалах кримінального провадження є заява, адресована начальнику міліції від громадянина ОСОБА_15, який просив вжити заходів до посадових осіб ринку, які разом з контролерами привласнюють кошти, одержані в якості оплати за надання торгового місця, шляхом видачі фальсифікованих квитанцій до прибуткових касових ордерів, у яких відсутня будь-яка нумерація та прізвища посадових осіб, які отримують кошти підприємства ( том 1 а. п. 63-64).

Згідно акту про пошкодження бухгалтерських документів ДКП „Комунальний ринок", підписаного вісьмома особами, в ніч з 27 на 28 лютого 2013 року в кабінеті головного бухгалтера підприємства прорвало трубу центрального опалення, в результаті чого були пошкодженні і не підлягають відновленню касові документи, первинні бухгалтерські документи, бухгалтерські документи синтетичного аналітичного обліку ДКП „Комунальний ринок" за період з листопада 2011 по лютий 2013 року (оригінал акту в томі 8 на а. п. 65.)

Таким чином, сторона обвинувачення надала квитанція до прибуткових касових ордерів, які за своїм змістом суперечать вимогам п. 3.3 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті України, і викликають сумніви в їх достовірності.

Ревізори Ніжинської об'єднаної Державної фінансової інспекції збереження наявних коштів в касі ДКП „Комунальний ринок" та правильність оформлення касових документів, не перевіряли, по причині пошкодження таких документів під час прориву труби центрального опалення.

ДКП „Комунальний ринок" за 2012 рік мало заборгованість перед Пенсійним фондом України у м. Ніжині в розмірі 152 399 грн. 82 коп. ( том 2 а.п.157).

Під час апеляційного розгляду, відповідаючи на питання, обвинувачена ОСОБА_3 пояснювала, що на початку 2012 року у ДКП „Комунальний ринок" були арештовані рахунки у зв'язку із заборгованістю перед Пенсійним фондом, а тому співпраця з ФОП ОСОБА_6 зменшувала податкове навантаження і дозволяла збільшити наявність обігових коштів у касі підприємства. При арешті коштів боржника на банківських рахунках він попереджається про кримінальну відповідальність за відкриття нових рахунків у банках чи інших фінансових установах.

Отже, з урахуванням фінансового стану підприємства, на якому працювали обвинувачені, переведення коштів з рахунку підприємства у готівку через ФОП ОСОБА_6 з подальшим внесенням у касу ДКП „Комунальний ринок" було виправданим для продовження господарської діяльності підприємства та збереження робочих місць.

Обвинувачення поза розумним сумнівом, не зібрало доказів на підтвердження недостачі коштів в розмірі 199 920 грн.01 коп. на ДКП „Комунальний ринок". Відомості з касової книги, яка складається в двох примірниках, за кожний день проведення операцій з готівкою, відсутні. Бухгалтерських документів первинного обліку немає. Докази захисту про повернення готівкових коштів в касу, не спростовані.

Доводи прокурора, що у обвинуваченого ОСОБА_2 під час обшуку були знайдені бухгалтерські документи та чисті бланки квитанцій до прибуткових касових ордерів з печаткою ринку, не свідчать на користь обвинувачення. Огляд вилучених документів, свідчить про те, що в основному були виявлені та вилучені звіти самого директора ринку за готівкові кошти, одержані на підприємстві, доручення, договори. Доказів підробки квитанцій до прибуткових касових ордерів, обвинувачення не надало.

Сам обвинувачений ОСОБА_2 пояснював, що зберігав вилучені в нього документи, щоб убезпечити себе від обвинувачення у привласненні коштів, які одержував під звіт. Зі зміною політичної партії в місцевій владі, змінюється директор ринку та головний бухгалтер, для зміщення з посади керівництва ринку застосовуються саме такі важелі впливу як виявлення недостачі, недоліків у здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства.

За таких обставин, вирок суду в частині виправдування є цілком законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційних скарг обвинувачених про відсутність факту підробки офіційних документів, що відомості в деклараціях, які подавалися ними до Ніжинської ОДПІ були справжніми, а у разі повернення коштів постачальником вони мали право коригувати суму податку, не заслуговують на увагу, як такі, що суперечать фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Виходячи з нормативного визначення службового підроблення, офіційними документами визнаються ті з них, що складаються і видаються службовими особами від імені органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій, незалежно від будь-якої форми власності, які посвідчують певні факти і події, що мають правове значення.

Декларація з податку на додану вартість та реєстр отиманих та виданих податкових накладних є офіційними документами, в яких відображається фінансово-господарська діяльність підприємства, обчислюється розмір податку або ж формується податковий кредит.

Підписуючи декларації з податку на додану вартість та реєстр податкових накладних за березень, червень, липень та серпень 2012 року, обвинувачений ОСОБА_2 та обвинувачена ОСОБА_3 знали, що товарно-матеріальні цінності ФОП ОСОБА_6 постачатися не будуть, мали на меті зменшити податкове навантаження на підприємстві, яке мало борги перед Пенсійним фондом, а тому зазначили неправдиві відомості про перераховані кошти в якості передоплати та використали фіктивні данні податкової звітності ФОП ОСОБА_6, таким чином сформували податковий кредит: за березень 2012 року в сумі 8 500 грн., за червень 2012 року в сумі 8 153, 33 грн., у липні 2012 року - 5 000 грн. у серпні 2012 року - 11 671 грн.

Доводи обвинувачених, що вони не вносили завідомо неправдивих відомостей до податкової звітності і відображали справжню господарську діяльність підприємства, суперечать їх поведінці як керівників підприємства, які співпрацюють з ФОП ОСОБА_6, який неодноразово їх підвів.

Після першої не поставки товарно-матеріальних цінностей і повернення готівкових коштів підприємцем ОСОБА_6 у квітні 2012 року, співпрацювати з таким постачальником було б з господарської точки зору недоцільним. Проте, обвинувачені продовжували оплачувати непоставлені товари ФОП ОСОБА_6 та одержувати готівкові кошти, повернення яких не було відображене у наступній податковій звітності.

Положення ст. 192 Податкового кодексу України, які дозволяють платнику податку у разі повернення попередньої оплати за товари та послуги, скоригувати суми податкових зобов'язань, не звільняють обвинувачених від кримінальної відповідальності за службове підроблення.

На момент внесення відомостей в декларації з ПДВ та до реєстру, як ОСОБА_2, так і ОСОБА_3 знали, що приватний підприємець ОСОБА_6 товар поставляти не буде, кошти поверне готівкою. Після повернення коштів ОСОБА_6, податкові зобов'язання не були скориговані, повернення готівкових коштів у наступних деклараціях відображене не було.

Отже, районний суд належно оцінив усі розглянуті докази і обґрунтовано визнав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винними в службовому підробленні та виправдав у привласненні коштів підприємства, вчиненому за попередньою змовою у великих розмірах, за відсутністю в їх діях складу злочину.

Підстав для сумнівів у правильності оцінки доказів, колегія суддів не вбачає.

Покарання обвинуваченим призначене у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням характеру злочину, його ступеня небезпечності, позитивних даних про винних осіб.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 532 КПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5, обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 вересня 2014 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3, без змін.

Ухвала набуває законної сили після її проголошення і може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

ЗАБОЛОТНИЙ В. М. АНТИПЕЦЬ В. М. МИРОНЦОВ В. М.