Рішення № 41609662, 07.08.2014, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/2068/14-ц р.

Провадження № 2/589/586/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2014 р. Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючої судді - Стародубцевої Л.О., з участю секретаря судового засідання Бойко М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі матері ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Шосткинська міська рада в особі органу опіки та піклування про визнання договору купівлі-продажу квартири не дійсним в частині визначення розміру часток покупців та визначення розміру часток покупців з урахуванням вкладу кожного з них,

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2014 року позивачка ОСОБА_2, яка діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом та просить суд ухвалити рішення яким:

1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що був посвідчений 16.06.2011 року приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1017 - в частині визначення часток покупців в спірній квартирі як 1/2 за ОСОБА_1, а інша 1/2 в рівних долях між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

2. Визначити частку малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 у праві власності на квартиру АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу квартири, що був посвідчений 16.06.2011 року приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1017, як 5/7 частини квартири, а решту 2/7 частки квартири в рівних долях між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тобто по 1/7 частині кожному.

3. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі в сумі 365 грн. 40 коп.

Позовні вимоги мотивуються тим, що 16 червня 2011 року за договором купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1017 ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2, та відповідачем по справі ОСОБА_3 придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 за 77625 гривень, які були ними сплачені при підписанні договору.

Дана квартира належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/4 її частки, а сину ОСОБА_1 1/2 частка.

Після купівлі квартири та здійснення ремонту, позивачка з сином та дочкою, зареєструвались в ній та почали всі в чотирьох мешкати, тобто: ОСОБА_2, її син- ОСОБА_1, дочка ОСОБА_6, та співмешканець - відповідач по справі ОСОБА_3.

Але, на початку 2014 року відносини з відповідачем погіршились, оскільки він не добре ставиться до сина ОСОБА_7. Так як відповідач не забажав залишити спірну квартиру позивачці та її дитині, мотивуючи тим що він є співвласником 1/4 її частини, тому для уникнення конфліктних ситуацій позивачка разом з сином та донькою ОСОБА_6, 2010 року народження, яка є спільною дочкою позивачки та відповідача по справі, були вимушені переїхати проживати до рідної сестри позивачки.

Позивачка, посилаючись на ст. 16, п.6 ст. 203, ст. 215 та на ст. 357 ЦК України, зазначає, що підставою для звернення до суду є те, що позивачка з відповідачем сплатили коштами позивачки лише близько 1/4 частину вартості спірної квартири, а коштами малолітнього сина ОСОБА_7, якими розпоряджалась вона як мати, було сплачено близько 3/4 частки спірної квартири.

Так із 77625 гривень сплачених за спірну квартиру - 56701 гривня належали її синові, оскільки ці кошти були отримані від продажу в цей же день, 16 червня 2011 року, належної особисто йому квартири АДРЕСА_2. Даний договір купівлі-продажу квартири належної синові ОСОБА_7, був також посвідчений приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №1015.

Тому, саме ці кошти і були витрачені позивачкою на придбання спірної квартири АДРЕСА_1, як і було зазначено в рішенні опікунської ради Шосткинської міської ради про дозвіл на продаж квартири належної малолітньому ОСОБА_1

Позивачка вважає, що частка по спірному договору не відповідає проданій квартирі сина, а саме частка сина в його квартирі складала як одна ціла: 1/1 (34.6 кв. м), а стала складати лише 1/2, тобто, за отримані кошти від продажу за рахунок майна дитини, повинна набуватися більша частка, але не менше 69.2 кв. м. (34.6 кв. м. х 2), а по договору значно менше 57.8 кв. м., тобто на 11.8 кв. м. Таким чином відбулось порушення прав дитини та втрачено співвідношення часток.

Так, різниця між ціною проданої квартири АДРЕСА_3 та купленою квартирою АДРЕСА_1 становить 20924 гривні (77625 - 56701). Хоча це в більшій частині були особисті кошти позивачки, але вони з відповідачем поділили свої частки порівну (про що зазначено в Договорі). У зв'язку з цим, якщо розділити 20924 гривні порівну на двох, то кожному дістанеться по 10462 гривні, що становить близько по 1/7 частки спірної квартири за позивачкою та відповідачем та 5/7 часток квартири за сином ОСОБА_7.

Хоча договором купівлі-продажу спірної квартири і визначено частки кожного з покупців, але позивачка в інтересах свого малолітнього сина в межах строку позовної давності оспорює їх і ставить вимогу перед судом про визнання самого договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що був посвідчений 16.06.2011 року приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №1017 - недійсним в частині визначення часток покупців в спірній квартирі і визначення їх з урахуванням вкладу кожного із співвласників як 1/7 частина за позивачкою та 1/7 частина за відповідачем ОСОБА_3, та 5/7 часток спірної квартири за малолітнім сином ОСОБА_1, 2003 року народження.

По причині того, що нотаріус яка посвідчувала спірний договір купівлі-продажу квартири - ОСОБА_4 припинила свою діяльність, то вона не залучена до розгляду даної справи у якості третьої особи.

В судовому засіданні позивачка та її представник- ОСОБА_19, вимоги підтримали, мотивуючи тими ж самими обставинами та при цьому послалися на ст.ст. на ст. 16, п.6 ст. 203, ст. 215 та на ст. 357 ЦК України, пояснили, що позивачкою, яка діє від імені свого малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, як законний представник, 06.07.2006 р., згідно договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1772, придбана у ОСОБА_8, за 4 926.00 грн., однокімнатна квартира АДРЕСА_4. Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів набувачем є малолітній син позивачки ОСОБА_1, який був власником вказаної квартири. Про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Влітку 2008 року позивачка познайомилась з відповідачем по справі ОСОБА_3, проживали разом спочатку на АДРЕСА_5 в однокімнатній квартирі № 12 до 2011 року. Проживаючи разом вони працювали та з відповідачем придбали: меблі, пральну машину, газову плиту та зробили в квартирі косметичний ремонт: поклеїли шпалери, пофарбували, тобто підготовили квартиру в належний стан для продажу, оскільки у них 03.02.2010 року народилася спільна дитина, дочка ОСОБА_10, та проживання в 1-й квартирі стало тісно.

Продаж цієї квартири здійснений 16.06.2011 р., за 56 701 грн.00 коп. Згода на продаж цієї квартири надана як батьком сина ОСОБА_11 так і органом опіки та піклування Шосткинської міської ради за умови придбання (збереження) на ім'я сина частки в спірній квартирі АДРЕСА_6, де син матиме не меншу частку з урахуванням ст. 32, 202 ЦК України, ст. 177 Сімейного Кодексу України, ст. 17-18 ЗУ « Про охорону дитинства», Порядком прав дитини, затвердженим Постановою КМУ України від 24.09.08, № 866.

При укладанні договору-купівлі спірної квартири АДРЕСА_6 позивачка квадратні метрі квартири не виміряла та вважала, що частка в придбаній квартирі, визначена її сину, є неменшою, тому й погодилась на умови зазначені в договорі.

Кошти від продажу квартири сина 56 701 грн.00 коп. повністю вкладені в спірну квартиру, а також решту вона з відповідачем добавили, а саме відповідач вклав біля 10 000 тис. грн., позивачці ж допомогли її батьки.

Фактично вважає позивачка, придбання спірної квартири відбулось як обмін.

Різниця між оцінкою квартири дитини при придбанні у 2006 році, яка становила 4 926.00 грн., та у 2011 році 56 701 грн. 00 коп. залежить від балансової вартості та часу подорожчання цього майна.

Офіційних доказів того, що батьки подарували своєму сину, тобто відповідачу по справі 10 тис. грн. відповідач не надав.

Щодо зазначеної стороною відповідача реституції, вважають, що ніякої реституції немає, оскільки позивачка не ставить питання про позбавлення відповідача права власності.

Відповідач ОСОБА_3, та його представник - ОСОБА_12, заперечують проти позову, просять відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю, оскільки він не ґрунтується на законі.

Вважають, що посилання позивачки на ст. 357 ЦК України не застосовується в даному випадку та при цьому пояснили наступне.

Сторони проживали однією сім'єю. За час сумісного проживання придбали певне майно та від шлюбних відносин у них народилася спільна дитина. Сторони разом обговорили збільшення житла. Під час укладання договору сторони визначилися у його частках на спірне житло і претензій ні в кого не було та розуміли значення цього договору. Сторонам з обох сторін допомагали їхні батьки. Відповідач по справі ОСОБА_3, сам підшукував варіанти купівлі квартири та найшов ОСОБА_20 по АДРЕСА_6. Відповідач з особистих коштів передав ОСОБА_20 9 тис. грн. за купівлю спірної квартири, ще додатково 10 тис. грн., йому подарували батьки, а взагалі 20 тис. Крім цього відповідач також поліпшив стан квартири в трудовому та майновому вкладі, зробивши ремонт в ній. Позивачка також підтвердила, що вклад відповідача. В купленій квартирі відповідач також займався її поліпшенням, робив її ремонт. Ні батько сина позивачки ні орган опіки та піклування при укладанні договору не вбачали порушень щодо розміру часток.

Є правоустановчий документ, де зазначена частка відповідача як 1/4.

В рішенні органу опіки та піклування не має прив'язки до часток. Крім цього позивачкою не відображено питання застосування реституції, хто і як буде повертати відповідачу вкладене, адже він не може бути обмежений в праві.

Саме позивачка має доводити, що вона внесла більший внесок. Щодо вкладання позивачкою в спірну квартиру 56 701 грн., то це її особисті інтереси. І в такому разі позивачка повинна за рахунок своєї частки збільшити частку сина, а тому вона також є відповідачкою по справі, і судові витрати повинні також враховуватися на двох, а 1/4 частка відповідача ніяким чином не повинна бути зменшена.

При оформленні договору особисто відповідач сплачував податки, на що є підтвердження квитанції на суму 869 грн.

Той факт, що продана квартира сина складала суму 56 701 грн., свідчить про те, що вона поліпшена за рахунок трудового та майнового вкладу відповідача, а тому стала коштовніше.

Представник 3-ї особи- орган опіки та піклування виконкому Шосткинської міськради- Гришкова О.П., підтримує позовні вимоги позивачки, оскільки держава гарантує збереження права на житло дітям, які користуються житлом. Тому в рішенні саме зазначена умова проте, що малолітній матиме не меншу частку у купленому житлі.

Допитана в судовому засіданні свідок з боку позивачки ОСОБА_13, пояснила наступне. Вона є класним керівником ОСОБА_1, який на даний час навчається в ЗОШ № 5, прийшов до неї в 2-й клас з школи № 8 у зв'язку зі зміною місця проживання. Хлопчик за характером є контактним, одразу влився в колектив класу, навчається на достатньому рівні. Через деякий час ОСОБА_1 почав обманювати, грубити, не приходив на свята, пояснивши, що його не пускав батько, не дозволяє дивитися телевізор. Потім зі школи йшов не додому, а до друзів, поки не прийде мати, пояснивши що тато його не любить. Всі уроки дитина робила з матір'ю. Хлопчика оглядав шкільний психолог. Мати пояснювала, що в сім'ї є негаразди.

Після переїзду матері з сином з АДРЕСА_6 до бабусі на АДРЕСА_7, дитина стала набагато спокійніше.

Допитані в судовому засіданні свідки з боку відповідача: ОСОБА_14, та ОСОБА_15, пояснили, що вони є знайомі відповідача, якого знають тільки з позитивної сторони. Відповідач є хорошим чоловіком позивачки та добрим батьком її сину ОСОБА_7. Неодноразово бували в гостях один у одного. Відповідач все робив для сім'ї та для поліпшення житла як у квартирі яку продали так і у квартирі яку придбали, а також йому допомагали його батьки грошима. Всі гроші які заробляв та підробляв відповідач вкладавав у сім'ю проживаючи з позивачкою. Під час перебування у гостях у відповідача, він показував, що замінив сантехніку, купили побутову техніку, лінолеум на підлогу, поміняли вікно, міжкімнатні та вхідні двері, штукатурили стіни та вирівнювали стелю. ОСОБА_14, пояснила також, що її чоловік ОСОБА_15, допомагав відповідачу робити ремонт в квартирі по пров. Красному.

Коли переїхали в нову квартиру також її чоловік допомагав відповідачу робити ремонт. Син позивачки ОСОБА_1 називав відповідача батьком. Як у відповідача з дитиною так і з позивачкою були нормальні відносини. Потім відносини між позивачкою та відповідачем погіршились.

Свідок ОСОБА_15, дав аналогічні свідчення своїй дружині свідку- ОСОБА_14, зокрема також пояснив, що допомагав відповідачу робити ремонт в двох квартирах. Він допоміг відповідачу та поміняв батареї для опалення, сантехніку, які придбав відповідач, прокладав труби металопластикові, встановлював лічильник гарячої води, у ванній кімнаті поклали на стіни плитку, замінив стояк, утепляли стіни, зробив арку.

Відповідач добре ставився до сина позивачки. У них народилася спільна дитина, дочка. Взагалі вважає, що це була повноцінна нормальна сім'я. Потім між позивачкою та відповідачем відносини погіршились, причини не знає.

Свідки: ОСОБА_16, та ОСОБА_17,- батьки відповідача, пояснили наступне.

Їхній син та позивачка проживали разом та відносини між ними були нормальні. Від спільного життя у них народилась спільна донька. Син алкоголь не вживає, працює, а також ще й підробляє. Позивачку вони вважали своєю невісткою. В двох квартирах син робив ремонти як за свої кошти так і вони допомагали грошима. Вони були в квартирі та бачили зроблений ремонт який їм показував син, а невістка підтвердила зроблений ремонт.

Також вони дали сину 10 тис. на придбання частки в квартирі, а також він вклав свої кошти для поліпшення житла 9 тис. грн. До сина ОСОБА_7 ставився добре, його не ображав, і свою дружину, тобто позивачку по справі, не бив та морально її не пригнічував, інших жінок у сина не було. Чому не склалося життя їм не відомо.

Вислухавши пояснення сторін, 3-ю особу, свідків та дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Спірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про охорону дитинства», Порядком прав дитини, затвердженим Постановою КМУ України від 24.09.08, № 866, ст. 177 СК України, ст.ст. 16, 328, 357 ЦК України.

Захист прав дітей, у тому числі захист та забезпечення дотримання житлових та майнових прав, здійснюється відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини, Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства», постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини».

Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку, охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Статтею 328 ЦК України визначені підстави набуття права власності:

1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Згідно статті 177 Сімейного кодексу України: дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло. Батьки зобовґязані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Статтею 357 ЦК України передбачає визначення часток у праві спільної часткової власності наступним чином:

1. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

2. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

3. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Частки співвласників можуть бути змінені на підставі договору між співвласниками або на підставі судового рішення. Договір між співвласниками про зміну часток у праві спільної часткової власності не вважається правовстановлювальним документом згідно Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Як встановлено в судовому засіданні позивачкою, яка діє від імені свого малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, як законний представник, 06.07.2006 р., згідно договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1772, придбана у ОСОБА_8, за 4 926.00 грн., однокімнатна квартира АДРЕСА_4 загальною площею 34.6 кв.м., та житловою 17.6 кв.м. Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів набувачем є малолітній син позивачки ОСОБА_1, який був власником вказаної квартири. Про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

З 2008 року до середини 2011 року сторони проживали у вищевказаній квартирі однією сім'єю: позивачка- ОСОБА_2, її син, ОСОБА_1, 2003 р.н., співмешканець- відповідач по справі ОСОБА_3, та їх спільна дочка ОСОБА_6, 2010 р.н.

Єдиним власником вказаного житла згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.07.2006 року був малолітній син позивачки ОСОБА_1

За час сумісного проживання сторони придбали певне майно- меблі, зробили певний ремонт в квартири та обговорили збільшення житла.

Продаж однокімнатної квартири № 12 по АДРЕСА_5 здійснений 16.06.2011 р., за 56 701 грн.00 коп., що підтверджується договором купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1015.

Згода на продаж цієї квартири надана як батьком сина ОСОБА_11 так і органом опіки та піклування Шосткинської міської ради за умови придбання (збереження) на ім'я сина частки в спірній квартирі АДРЕСА_6, де син матиме не меншу частку з урахуванням ст. 32, 202 ЦК України, ст. 177 Сімейного Кодексу України, ст. 17-18 ЗУ «Про охорону дитинства», Порядком прав дитини, затвердженим Постановою КМУ України від 24.09.08, № 866.

16 червня 2011 року за договором купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1017 ОСОБА_2, яка діяла в інтересах малолітнього сина ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2, та відповідачем по справі ОСОБА_3 придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 за 77625 гривень, які були ними сплачені при підписанні договору. Загальна площа квартири становить 57.8 кв.м. та житловою 43.9 кв.м.

Після купівлі квартири сторони зробили ремонт, позивачка з сином та дочкою зареєструвались в ній та почали всі четверо мешкати, тобто: ОСОБА_2, її син- ОСОБА_1, дочка ОСОБА_6, та співмешканець - відповідач по справі ОСОБА_3, що підтверджується відповідною довідкою про реєстрацію осіб.

Придбана квартира належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/4 її частки, а сину ОСОБА_1 1/2 частка, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав від 19.07.2011 року.

Як встановлено в судовому засіданні, кошти від проданої однокімнатної квартири колишнього малолітнього власника ОСОБА_1, в сумі 56 701 грн.00 коп., повністю були витрачені на придбання спірної квартири, що сторонами не оспорюється.

Таким чином, при визначенні часток співвласників відбулось порушення прав малолітнього власника виходячи з наступного.

Частка малолітнього в його квартирі складала як одна ціла: 1/1 (34.6 кв. м), а стала складати лише 1/2, тобто- 28.9 кв.м., проте, за отримані кошти від продажу за рахунок майна дитини, повинна набуватися більша частка, але не менше 69.2 кв. м. (34.6 кв. м. х 2), а по договору значно менше 57.8 кв. м., тобто на 11.8 кв. м. Таким чином втрачено співвідношення часток.

Таким чином всупереч вищеперерахованим правовим нормам та умові, яка була визначена рішенням виконкому Шосткинської міської ради не забезпечено малолітнього належною часткою при придбанні нової квартири, чим незаконно позбавили його прав власності на житло, тобто дитина втратила право власності на частку майна.

Різниця між проданою квартирою та придбаною становить 20 924 грн. = (77625 грн.- 56 701 грн.).

Як встановлено в судовому засіданні різницю 20 924 грн., сторони внесли сумісно порівно, тобто по 10462 грн. Доводи відповідача про те, що його батьки подарували 10 тис. грн., відповідним чином не доведені.

Таким чином, 10462 грн. від 77625 грн., становить 7,4 частини, тобто частка позивачки та відповідача становить як по 1/7 кожному, а частка малолітнього як 5/7.

Виходячи з вищевикладеного посилання відповідача на застосування реституції є необґрунтованим, оскільки позивач не ставить питання про позбавлення відповідача житла.

Тому посилання сторони відповідача на договір між співвласниками стосовно визначених часток є необґрунтованим.

Є також необґрунтованими доводи відповідача про те, що в рішенні виконкому немає привязки до часток, оскільки в рішенні чітко визначені умови: «придбання (збереження) на ім'я сина частки в спірній квартирі АДРЕСА_6, де син матиме не меншу частку з урахуванням ст. 32, 202 ЦК України, ст. 177 Сімейного Кодексу України, ст. 17-18 ЗУ «Про охорону дитинства», Порядком прав дитини, затвердженим Постановою КМУ України від 24.09.08, № 866».

Також на думку суду є необґрунтованим посилання відповідача про те, що однокімнатна квартира стала коштовніше на 51775 грн., внаслідок трудового вкладу відповідача, оскільки на час її придбання у 2006 році вона коштувала 4926 грн, а на час її продажу у червні 2011 року вона вже коштувала 56701 грн., тому, що як вбачається з доводів сторін, в тому числі й самого відповідача в квартирі капітальний ремонт не проводився, і в цій частині суд погоджується з доводами сторони позивача, що з урахуванням 5-ти річного часу з подорожчанням нерухомості на ринку.

Є також необґрунтованим посилання відповідача про те, що позивач не вірно застосував до спірних правовідносин ст. 357 ЦК України, оскільки власниками вже визначені частки, проте, саме вказаною статтею визначено, що Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Частки співвласників можуть бути змінені на підставі договору між співвласниками або на підставі судового рішення. Договір між співвласниками про зміну часток у праві спільної часткової власності не вважається правовстановлювальним документом згідно Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Також є необґрунтованим посилання відповідача на те, що позивачка за рахунок своєї частки повинна збільшити частку сина, оскільки в судовому засіданні встановлено, що обоє сторін вносили кошти порівну.

Відповідно до ст.88 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір» з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в сумі 365 грн.40 коп.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,207,208-209,212-215,218,223 ЦПК України, Законом України «Про охорону дитинства», Порядком прав дитини, затвердженим Постановою КМУ України від 24.09.08, № 866, ст. 177 СК України, ст.ст. 16, 328, 357 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі матері ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Шосткинська міська рада в особі органу опіки та піклування про визнання договору купівлі-продажу квартири не дійсним в частині визначення розміру часток покупців та визначення розміру часток покупців з урахуванням вкладу кожного з них задовольнити.

1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що був посвідчений 16.06.2011 року приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1017 - в частині визначення часток покупців в спірній квартирі як 1/2 за ОСОБА_1, а інша 1/2 в рівних долях між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

2. Визначити частку малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 у праві власності на квартиру АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу квартири, що був посвідчений 16.06.2011 року приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1017, як 5/7 частини квартири, а решту 2/7 частки квартири в рівних долях між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тобто по 1/7 частині кожному.

3. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі в сумі 365 грн. 40 коп.

Відповідно до ст. 218 ЦПК України вступна та резолютивна частини рішення проголошенні в судовому засіданні.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Сумської області через Шосткинський міськрайсуд шляхом подання протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги, а особам, які не були присутніми під час проголошення рішення суду, протягом цього строку з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

У разі оскарження рішення, якщо воно не було скасованим, воно набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області Л.О.Стародубцева