Ухвала суду № 41606514, 25.11.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/4080/14

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

25 листопада 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі судового засідання: Швець А.І.

за участю:

представника позивача: Лотоцького В.І.

представника позивача: Барищук В.О.

представника відповідача: Коваль І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного виробничо-комерційного підриємства "ЄАВТ" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В :

Приватне виробничо-комерційне підприємство «ЄАВТ» (далі - Позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 липня 2014 року №0005502201.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники Позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

В період з 15.04.2014 року по 22.04.2014 року посадовими особами Відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного виробничо-комерційного підприємства "ЄАВТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо достовірності та повноти нарахування податку на прибуток за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р. Результати перевірки оформлені актом №467/22-09-22-01/21346518 від 29.04.2014 року.

На підставі акту №467/22-09-22-01/21346518 від 29.04.2014 Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2014 року № 0003002201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 163474,25 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 86048 грн. і штрафними санкціями в розмірі 77427,25 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення Позивач оскаржив в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги Позивача Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 11.07.2014 року № 0005502201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 163474,25 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 86048 грн. і штрафними санкціями в розмірі 77426,25 грн., яке Позивач оскаржив до суду.

Так, висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що всупереч законодавчо встановленим умовам Позивачем застосовано податкову пільгу з податку на прибуток та не нараховано податок на прибуток всього в сумі 86048 грн., в т.ч. за II квартал 2011 року в сумі 7167 грн., за ІІ-Ш квартали 2011 року в сумі 14479 грн., за ІІ-ГУ квартали 2011 року в сумі 24107 грн., за І квартал 2012 року в сумі 75 грн., за півріччя 2012 року в сумі 19563 грн., за 3 квартали 2012 року в сумі 38174 грн., за 2012 рік в сумі 47490 грн., за 2013 рік в сумі 14451 грн.

З обставин справи колегією суддів встановлено, що в період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року для визначення розміру податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, у зв'язку з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають у трудових відносинах з ним на умовах неповного робочого часу (сумісникам), Позивач застосовував нульову ставку податку на прибуток, передбачену п.154.5 ст.154 ПК України.

Проте, Відповідач вважає, що Позивачем не дотримано критерію щодо нарахування заробітної плати за кожен місяць звітного року у розмірі не меншому двох мінімальних заробітних плат по окремих працівниках підприємства, а саме: нараховано заробітну плату у розмірі меншому, ніж дві мінімальні заробітні плати, працівникам, які працюють за сумісництвом на посадах головного бухгалтера (0,5 ставки), інженера з техніки безпеки (0,25 ставки), та майстра по ремонту залізничної колії (0,5 ставки).

Проте, відповідно до відомостей щодо нарахування заробітної плати сумісникам за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року у перерахунку на повний робочий місяць заробітна плата зазначених осіб перевищувала дві мінімальні заробітні плати.

Пунктом 154.6 ст.154 ПК України передбачено, що на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному із таких критеріїв:

а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;

б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності цим Кодексом та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

При цьому, якщо платники податку, які застосовують норми цього пункту, у будь-якому звітному періоді досягли показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає критеріям, зазначеним у цьому пункті, то такі платники податку зобов'язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Таким чином, обов'язковою умовою застосування п. 154.6 ст.154 ПК України (за наявності інших, передбачених цим пунктом умов та критеріїв) є те, що розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівникам, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, має бути не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом.

Заробітна плата працівникам, які перебувають у трудових відносинах з платником податку на прибуток і працюють на частину ставки, тобто неповний робочий день, для застосування п. 154.6 ст. 154 ПК України за кожен місяць звітного періоду має бути нарахована в розмірі, що відповідає співвідношенню між двома мінімальними заробітними платами, встановленими законом, та відповідною частиною ставки, яку такому працівнику виплачують.

Тобто, суміснику, який перебуває з платником податку у трудових відносинах та працює на 0,5 ставки, заробітна плата має нараховуватися у розмірі, який у перерахунку на повний робочий місяць складає не менше ніж дві мінімальні зарплати, встановлені законом. При цьому такий сумісник повинен мати основне місце роботи.

Таким чином, платник податку може скористатися правом на застосування ставки 0 відсотків за умови, що розмір нарахованої заробітної плати (доходу) працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, а розмір нарахованої заробітної плати сумісникам відповідає співвідношенню між двома мінімальними заробітними платами, встановленими законом, та відповідною частиною ставки, яку їм виплачують.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем правомірно застосовано п. 154.6 ст. 154 ПК України у разі виплати працівникам, які зайняті неповний робочий день (сумісникам), заробітної плати, розмір якої відповідає співвідношенню між двома мінімальними заробітними платами, встановленими законом, та відповідною частиною ставки, яку їм виплачують.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 листопада 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.