Ухвала суду № 41606484, 15.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2014 рокусправа № 2а-0870/11059/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької обласної Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у справі № 2а-0870/11059/11 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтажвентиляція" до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької обласної Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтажвентиляція» до Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області, в якій позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 28.07.2011 №0001171601.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року адміністративний позов задоволено частково. Судом скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0001171601 від 28.07.2011 року в частині нарахування штрафних ( фінансових ) санкцій у сумі 69 (шістдесят дев'ять) грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Зазначає, про невірне застосування судом першої інстанції приписів п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та неповного з'ясування обставин справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі податковий орган посилається на те, що суд не врахував те, що штрафна санкція в сумі 1 грн. застосовується за порушення, яке виникло після 01.01.2011 року та до 30 червня 2011 року, а в даному випадку порушення мало місце в грудні 2008 року.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу відповідач просить у задоволені апеляційної скарги позивача відмовити. Зазначає про безпідставність тверджень позивача в апеляційній скарзі.

Посилається на необґрунтованість доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг та наданих заперечень, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем 11.07.2011 року було проведено камеральну перевірку позивача.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт № 0001171601 від 28 липня 2011 року "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість" в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог абз.2 пп. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон № 168/97-ВР) та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у жовтні 2008 року позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на основі оформленої у 2008 році податкової накладної, виписаної Приватним підприємством "ПРОМТЕХБУД- ПОСТАЧ", на суму 1400,00грн. (ПДВ 280,00грн.), діяльність якого була визнана фіктивною, у червні 2011 позивач надав уточнюючий розрахунок, в якому змінив податкову накладну, виписану Приватним підприємством "ПРОМТЕХБУД- ПОСТАЧ", на суму 1400,00грн. (ПДВ 280,00грн.), на іншого контрагента, яким було виписано податкову накладну у 2008 році, а саме ТОВ "РЕДІЛ-1" .

На підставі вищевказаного акту було прийняте податкове повідомлення-рішення № 28.07.2011 №0001171601 про збільшення позивачем суми грошових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 280,00 грн. та штрафних ( фінансових) санкцій у сумі 70,00 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження вказаного рішення відповідача, скаргу позивача залишено без задоволення а оскаржуване рішення без змін.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 70,00 грн. прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. Однак в іншій частині воно є правомірним.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно підпункту 7.2.6 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту, крім того вказаною нормою права передбачено умови, за яких платник податку отримує право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну.

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених положень Закону вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ ( далі - Закон № 2181-III ) визначено порядок самостійного узгодження податкового зобов'язання, згідно до пункту 5.1 якої податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Наведеною нормою також встановлено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Статтею 15 Закону № 2181-III встановлений строк давності - 1095 днів.

Відповідно, саме з моменту виписки податкової накладної, тобто з 2008 року у позивача виникло право на податковий кредит, яке він мав право реалізувати протягом 1095 днів, шляхом включення цієї податкової накладної до податкової декларації та саме протягом цього періоду вносити уточнення до податкової декларації.

При цьому пунктом 50.1 статі 50 Податкового Кодексу України передбачено, що "у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку".

Однак згідно розділу 4 Наказу № 41 Державної податкової служби України від 25.01.2011 року "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" уточнюючий розрахунок подається в тому випадку, коли виявлені помилки, які містяться у раніше поданих деклараціях.

Між тим, як вірно було встановлено судом першої інстанції, в уточненому розрахунку, який був поданий у червні 2011 року позивачем, було замінено одного контрагента на двох інших контрагентів, а також зазначені раніше податкові накладні замінено на інші податкові накладні, що, не може вважатися виправленням помилок, а є зміною підстав для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на подачу уточнюючого розрахунку по податковим накладним.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у справі № 2а-0870/11059/11- без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов