Рішення № 41604705, 18.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18848/14 18.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування матеріальної шкоди 34 804,50 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Ретрук Н.О. (дов. № 160D/2014 від 15.04.2014 року)від відповідача Риков О.О. (дов. № 58 від 29.09.2014 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18 листопада 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" (надалі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (надалі по тексту - відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 34 804,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 року порушено провадження у справі № 910/18848/14 та призначено справу до розгляду на 16.10.2014 року.

19.09.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 08.09.2014 року.

Представник позивача в судове засідання 16.10.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 08.09.2014 року не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 16.10.2014 року представник відповідача надав документи, на виконання вимог ухвали суду та клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 16.10.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 року розгляд справи було відкладено на 18.11.2014 року, у зв'язку з неявкою позивача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 18.11.2014 року надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 18.11.2014 року представник відповідача також надав усні пояснення по суті спору в яких проти позову заперечив.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" (страховик) та Приватним підприємством "Явір 2005" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3015/2219/005227, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Hyundai Tucson", державний номер ВІ 9764 ВН.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2012 року у м. Севастополі по вул. Фіолентовське шосе-вул. Шевченка сталася дорожньо - транспортна пригода (надалі по тексту - ДТП) за участю автомобіля марки "Hyundai Tucson", державний номер ВІ 9764 ВН та автомобіля марки "Hyundai Accent", державний номер СН 1998 АМ, яким керував Ланда А.В.

ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки "Hyundai Accent", державний номер СН 1998 АМ та водієм автомобіля марки "Hyundai Tucson", державний номер ВІ 9764 ВН правил дорожнього руху України, останніх визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 25.12.2012 року у справі № 591/58/14-п.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Hyundai Accent", державний номер СН 1998 АМ, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/2762210 від 14.06.2012 року.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "Hyundai Tucson", державний номер ВІ 9764 ВН отримав механічні пошкодження.

Позивач, виходячи із Аварійного сертифікату складеного аварійним комісаром Боровець В.В., рахунком фактури № 163 від 03.09.2012 року, рахунком фактури № 164 від 03.09.2012 року та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 70 609,02 грн., про що склав страховий акт № 9846/кп та розрахунок суми страхового відшкодування.

Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 3015/2219/005227 від 30.03.2012 року, страхове відшкодування позивачем було сплачено Приватному підприємству "Явір 2005" в розмірі 70 609, 02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 24049 від 29.11.2012 року та платіжним дорученням № 23969 від 28.11.2012 року (належним чином засвідчені копії додані до матеріалів справи).

Зважаючи на вищенаведене, 17.10.2013 року позивач, звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 70 609, 02 грн.

Проте, відповідач жодним чином не відреагував на зазначену регресну вимогу, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.

Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача та розмір франшизи, які передбачені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № АВ/2762210 від 14.06.2012 року та враховуючий той факт що спірна ДТП відбулась за вини обох водіїв, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 34 804,50 грн.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень на позов зазначає про те, що позивачем не доведено розмір шкоди, який підлягає відшкодуванню в порядку регресної вимоги, оскільки, в матеріалах справи відсутній звіт суб'єкта оціночної діяльності.

Окрім того, в обґрунтування своїх заперечень позивач також зазначив про те, що про факт ДТП відповідачу стало відомо більше ніж через один календарний рік та не доведення факту чинності договору добровільного страхування наземного транспорту № 3015/2219/005227 від 30.03.2012 року станом на момент скоєння водіями спірної ДТП, оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати страхувальником страхової премії, що є передумовою набрання вказаним Договором чинності.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, 27.08.2012 року у м. Севастополі по вул. Фіолентовське шосе-вул. Шевченка сталась ДТП, застрахований позивачем автомобіль марки "Hyundai Tucson", державний номер ВІ 9764 ВН отримав механічні пошкодження.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в розмірі 70 609, 02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 24049 від 29.11.2012 року та платіжним дорученням № 23969 від 28.11.2012 року.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водіїв, які винні у скоєні ДТП, внаслідок якої пошкоджено автомобіль "Hyundai Tucson", державний номер ВІ 9764 ВН, встановлена у судовому порядку, останніх визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 25.12.2012 року у справі № 591/58/14-п.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Hyundai Accent", державний номер СН 1998 АМ, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/2762210 від 14.06.2012 року. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 500,00 грн., строк дії полісу з 14.06.2012 року до 13.06.2013 року.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № АВ/2762210) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Hyundai Tucson", державний номер ВІ 9764 ВН відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/2762210 від 14.06.2012 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3015/2219/005227 від 19.08.2013 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з пунктом 36.4. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги стверджує, що єдиним належним доказом розміру заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди є звіт про оцінку майна, складений суб'єктом оціночної діяльності.

Однак, з урахуванням вимог пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статті 25 Закону України "Про страхування" суд дійшов висновку, що страховий акт № 9846/кп, Аварійний сертифікат складений аварійним комісаром Боровець В.В., рахунок - фактура № 163 від 03.09.2012 року, рахунок - фактура № 164 від 03.09.2012 року, рахунок № СФ-АГ-14/01934 від 17.02.2014 року, платіжне доручення № 24049 від 29.11.2012 року та платіжне доручення № 23969 від 28.11.2012 року є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП. Суд звертає увагу, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а тому реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Даної правової позиції притримується також Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 21.01.2014 року у справі № 910/11450/13.

Твердження відповідача щодо не доведення факту чинності договору добровільного страхування наземного транспорту № 3015/2219/005227 від 30.03.2012 року, відхиляються судом як безпідставні, оскільки в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія даного договору, з пункту 1.8. якого вбачається що строк дії вказаного договору встановлено з 02.04.2012 року по 01.04.2013 року, водночас, встановлення факту сплати страхувальником страхової премії за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3015/2219/005227 від 30.03.2012 року не є предметом розгляду даної справи.

Окрім того, презумпція правомірності правочину закріплена у статті 204 Цивільного кодексу України, за приписами якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Зважаючи на вищезазначене, приймаючи до уваги той факт, що сума позову у розмірі 34 804,50 грн. заявлена Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" з вирахуванням суми франшизи, яка встановлена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/2762210 від 14.06.2012 року у розмірі 500,00 грн., позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати з судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 48-А, код ЄДРПОУ 20113829) 34 804 (тридцять чотири тисячі вісімсот чотири) грн., 50 коп. заборгованості, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.11.2014 року

Суддя С.В. Стасюк