Ухвала суду № 41603689, 25.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1702/14 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

25 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідача прокурораБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Буйвола Д.І. Ступака Р.В. Харченко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонпродукт» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області за участю Прокуратури Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіонпродукт» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області за участю Прокуратури Київської області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.08.2008 № 0055612310/0 та № 0055622310/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначав, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просив скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонпродукт» залишено без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 лютого 2014 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонпродукт» задоволено частково.

Скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.08.2008 № 0055621310/0 та № 0055622310/0.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 22.07.2008 по 04.08.2008 Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області було проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонпродукт» (код ЄДРПОУ 32577712) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період квітень, травень 2008 року.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині віднесення до складу податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ у зв'язку з придбанням послуг, використання яких не можливо віднести до сфери господарської діяльності, що випливає з порушення підприємством п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» в частині здійснення господарської діяльності без отримання необхідних дозвільних документів.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 07.08.2008 № 315/23-1/32577712 від 07.08.2008 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.08.2008 № 0055612310/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 507 857,00 грн. та № 0055622310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12 970,10 грн. з яких: 9 977,00 грн. за основним платежем та 2 993,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач заперечує правомірність вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить визнати їх протиправними та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Разом з тим, податковий кредит звітного періоду у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції Закону України від 30.11.2006 № 398-V), визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 7.4.5 цієї ж норми Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою Закон пов'язує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних товарів (основних фондів), робіт, послуг сум ПДВ до податкового кредиту, є використання цих товарів (основних фондів), робіт, послуг у господарській діяльності такого платника.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити лише випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що 16.03.2007 на засіданні правління ВАТ «Регіонпродукт» було прийняте рішення щодо недоцільності та неефективності подальшої експлуатації основних засобів через їх фізичний та моральний знос, як таких, що не відповідають сучасним вимогам та технології виробництва. Виробнича діяльність молочного цеху припинена з 08.04.2007, а м'ясного цеху з 27.05.2007 для проведення реконструкції.

З вересня 2007 року було розпочато часткову ліквідацію будівель та споруд. З метою виконання демонтажних робіт на підставі договору підряду № 07/08 від 09.08.2007 було залучено будівельну організацію ПП «Альфа-Буд Плюс».

На виконання договору підряду № 07/08 від 09.08.2007 ПП «Альфа-Буд Плюс» здійснювало демонтажні роботи, в тому числі у березні 2008 р. на загальну суму 499 611,40 грн., в т.ч. ПДВ 83 268,57 грн., що підтверджується податковими накладними. За виконані роботи ВАТ «Регіонпродукт» розрахувалося у повному обсязі, а суми ПДВ, які були сплачені у складі оплати даних послуг, були включені ВАТ «Регіонпродукт» до суми податкового кредиту за березень 2008 року.

Також для виконання будівельно-монтажних робіт по реконструкції промислових будівель ВАТ «Регіонпродукт» було залучено будівельну організацію ПП «Дніпро-спецмонтаж Інвест», з якою укладено Договір підряду № 103/01 від 18.01.2008.

На виконання умов цього договору, ПП «Дніпро-спецмонтаж Інвест» здійснювало будівельно-монтажні роботи, в тому числі у березні 2008 року на загальну суму 1 497 542,00 грн., в т.ч. ПДВ 249 590,33 грн. та у квітні 2008 р. на загальну суму 782 933,50 грн., в т.ч. ПДВ 130 488,92 грн., що підтверджується податковими накладними. За виконані роботи ВАТ «Регіонпродукт» розрахувалося в повному обсязі, а суми ПДВ, які були сплачені в складі оплати даних послуг, були включені ВАТ «Регіонпродукт» до суми податкового кредиту за березень, квітень 2008 р.

Судом встановлено, що між ВАТ «Регіонпродукт» та Компанією «Unger Stahlbau Ges.m.b.H» (Унтер Штальбау Гез. м.б.Х.) був укладений контракт № 001-08 від 05.02.2008. Згідно умов зазначеного контракту ВАТ «Регіонпродукт» отримувало товари, а саме: ізоляційні панелі, частини сталевої конструкції, мембрани гідроізоляційні. Загалом у квітні 2008 року на виконання контракту № 001-08 від 05.02.2008 ВАТ «Регіонпродукт» отримало товарів на загальну суму 5 161 745,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 032 349,00 грн., що підтверджується вантажно-митними деклараціями. Суми ПДВ, які були сплачені позивачем при імпорті даних товарів на митну територію України, були включені ВАТ «Регіонпродукт» до суми податкового кредиту за квітень 2008 року.

Для здійснення вищезазначених імпортних поставок ВАТ «Регіонпродукт» було залучено ТОВ «Гате», з яким укладено договір № 1-08 від 14.02.2008. Предметом даного договору є надання послуг із організації та здійснення імпортних поставок під ключ. На виконання договору, ТОВ «Гате» в квітні надало ВАТ «Регіонпродукт» послуги на загальну суму 60 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 100,00 грн., що підтверджується податковими накладними. За надані послуги ВАТ «Регіонпродукт» розрахувалося в повному обсязі, а суми ПДВ, які були сплачені у складі оплати даних послуг, були включені ВАТ «Регіонпродукт» до суми податкового кредиту за квітень 2008 року.

За твердженнями відповідача, здійснення ТОВ «Регіонпродукт» робіт по реконструкції без отримання дозволу від місцевого дозвільного органу є такою, що не може розглядатися як господарська, та, відповідно, суми сплаченого ПДВ при придбанні послуг в межах даної діяльності, в тому числі і придбання та доставка матеріалів, що використовуються для такої реконструкції підприємства не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Однак, дані твердження відповідача колегія суддів оцінює критично, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 4.2. Статуту ТОВ «Регіонпродукт», предметом діяльності товариства є прийом на первісну обробку свіжого цільного молока і молочних продуктів; виробництво молока пастеризованого, інших видів розфасованого молока, кефіру, йогуртів, ряжанки, вершків, м'якого сиру, сухого молока, казеїну, лактози, сироватки та інших молочних продуктів; виробництво тваринного масла тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, виробничі фонди було вирішено реконструювати, оскільки вони вже не відповідали сучасним вимогам й технології виробництва, а також зазнали фізичного та морального зносу.

Крім того, підпунктами 4.2.12, 4.2.19 та 4.2.22 п. 4.2 Статуту ТОВ «Регіонпродукт», до предмету діяльності товариства також віднесено реконструкція, технічне переозброєння та модернізація діючих підприємств, цехів, технологічних ліній та окремого устаткування; будівництво та експлуатація об'єктів виробничого призначення, складських приміщень, магазинів, підприємств громадського харчування; закупка та реалізація будівельних матеріалів та конструкцій, сировини, продукції виробничо-технічного призначення, будівельних сталевих конструкцій тощо.

Таким чином, як знесення та демонтаж частин будівель, які є невід'ємною частиною робіт по реконструкції основних фондів, так і придбання будівельних матеріалів для такої реконструкції, є статутною діяльністю ТОВ «Регіонпродукт». Зазначене дає підстави стверджувати, що результати реконструкції основних фондів будуть в подальшому використовуватись в оподатковуваних операціях для виробництва та поставки товарів у межах господарської діяльності позивача, передбаченої у його статуті.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Як свідчать матеріали даної справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставили під сумнів цивільну правоздатність підрядників позивача - ПП «Альфа Буд Плюс ПП «Дніпро-спецмонтаж Інвест» та ТОВ «Гате». При цьому, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вбачається, що на момент укладення та виконання сторонами спірних угод були наявні записи щодо не підтвердження відомостей про юридичну особу вказаного підприємства. Вироків суду у кримінальних справах у відношенні посадових осіб ПП «Альфа Буд Плюс ПП «Дніпро-спецмонтаж Інвест» та ТОВ «Гате» матеріали справи також не містять.

Враховуючи викладене, очевидною є правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, пов'язаних з такими витратами, тобто з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), з метою подальшого використання у виробництві товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності позивача, як це передбачено пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, ПП «Альфа Буд Плюс», ПП «Дніпро-спецмонтаж Інвест» мають ліцензії на виконання будівельних робіт дійсні на час виконання будівельно-монтажних робіт та ними були отримані дозволи на початок виконання робіт підвищеної небезпеки.

Наявність ліцензій у зазначених підприємств є підтвердженням того, що ПП «Альфа Буд Плюс», ПП «Дніпро-спецмонтаж Інвест» мають необхідну матеріально-технічну базу та відповідної кваліфікації персонал, які відповідають ліцензійним умовам і їх наявність була перевірена державною ліцензійною комісією.

Всі роботи та послуги зі своїм контрагентом позивачем було оплачено в повному обсязі.

Крім цього, на виконання контракту № 001-08 від 05.02.2008 в квітні 2008 року ВАТ «Регіонпродукт» отримало товарів для будівельних робіт (ізоляційні панелі, частини сталевої конструкції, мембрани гідроізоляційні) на загальну суму 5 161 745,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 032 349,00 грн., що підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Суми ПДВ, були сплачені позивачем при імпорті даних товарів на митну територію України до державного бюджету, і були включені ВАТ «Регіонпродукт» до суми податкового кредиту за квітень 2008 року.

Імпортовані товари були використані під час реконструкції.

Результати послуг щодо митного оформлення імпорту товару оформлені ватажно-митними деклараціями, і є належним доказом надання ТОВ «ГАТЕ» зазначених послуг та отримання товару позивачем.

Разом з тим, ПП «Альфа Буд Плюс» має необхідну матеріально-технічну базу та відповідної кваліфікації персонал для виконання демонтажних робіт у відповідності до вимог договору підряду № 07/08 від 09.08.2007, що виконувалися протягом березня 2008 року на загальну суму 499 611,40 грн.(ПДВ - 83 268, 57 грн.), що підтверджується:

- довідкою про наявність техніки, а саме екскаватору марки «Борекс-2206», автомобіля-самоскида марки КрАЗ 256, навантажувача BOBCAT - 454, дизельних компресорів з пневмомолотками у кількості 3 шт;

- про наявність персоналу - довідками форми 1ДФ за 1-й та 2-й квартали 2008 рік та додатково Журналом реєстрації інструктажу на робочому місці, Журналом реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, Протоколом № 1 засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці;

- про фактичне здійснення демонтажних робіт споруд молокозаводу в с. Гнідин - дозволом на відновлення робіт виданим Територіальним управлінням державного комітету України з промислової безпеки та охорони праці у будівництві, так як у зв'язку з нещасним випадком роботи з демонтажу були призупинені, і після усунення недоліків та контрольної перевірки державним інспектором були розпочаті знову.

Крім цього, Вищим адміністративним судом України прийняті рішення про скасування податкових повідомлень-рішень, якими підтверджено правомірність формування ТОВ «Регіонпродукт» податкового кредиту з ПДВ та валових витрат протягом 2008 року. Так, даними рішеннями встановлено, що під час судового розгляду справ, встановлено факт проведення спірних підрядних робіт ПП «Альфа Буд Плюс» у зв'язку з реконструкцією основних фондів позивача. При цьому, власне факт поставки вказаних робіт позивачеві податковим органом не заперечується. (ухвала ВАСУ від 19 липня 2012 року № К- 12401/10).

Фактичне здійснення господарських операцій, які породжують цивільні права та обов'язки, і направлених на настання реальних наслідків між позивачем та ПП «Дніпро-спецмонтаж Інвест» підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2012 року № К-12401/10, якою було залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду по справі № 2-а-7/08, у якій зазначено, що при розгляді справи суди попередніх інстанцій встановили факт проведення спірних підрядних робіт у зв'язку з необхідністю реконструкції основних фондів через їх фізичний та моральний знос для подальшого здійснення Товариством своєї статутної діяльності (зокрема, виробництва молочної продукції), дійшли обґрунтованого висновку про поставку цих робіт у межах господарської діяльності позивача.

Матеріали справи містять ліцензію ПП «Дніпро-спецмонтаж Інвест» на ведення будівельної діяльності, що є підтвердженням того, що підприємство має необхідну матеріально-технічну базу та відповідної кваліфікації персонал, які відповідають ліцензійним умовам і їх наявність була перевірена державною ліцензійною комісією.

Договором № 1-08 від 14.02.2008 передбачено, надання ТОВ «ГАТЕ» послуг з організації та здійснення імпортних поставок позивача, у тому числі розрахунок митних платежів та організація митного оформлення вантажів.

Результати послуг щодо митного оформлення імпорту товару оформлені ватажно- митними деклараціями, і є належним доказом надання ТОВ «ГАТЕ» зазначених послуг та отримання позивачем товару.

Факт надання послуг ТОВ «ГАТЕ» підтверджується постановою Господарського суду Київської області від 15 серпня 2008 року по справі №А20/124-08 (яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2012 року к/с № К-51718/09), в якій було встановлено правомірність формування ТОВ «Регіонпродукт» податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів правомірності прийняття ним податкових повідомлень-рішень від 18.08.2008 № 0055612310/0 та № 0055622310/0.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 28.11.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.