Ухвала суду № 41603684, 25.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8114/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

25 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 серпня 2014 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процессуального права та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Зокрема, апелянт вказує, що проценти, нараховані за користування кредитом на користь банку та прощені останнім в односторонньому порядку, не можуть вважатися додатковим благом в розумінні податкового законодавства України. Крім того, суд першої інстанції не з'ясував складових прощеної заборгованості, що не дозволяє встановити базу оподаткування. Також, на думку позивача, анулювання заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення зобов'язання між кредитором та боржником, а отже у ОСОБА_2 відсутній обов'язок з подання декларації та сплати податку з доходів фізичних осіб в частині отриманого додаткового блага.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 25 квітня 2014 року по 05 травня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питання повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб від доходів, отриманих у вигляді додаткового блага, фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт №225/17-01/НОМЕР_1 від 13 травня 2014 року, в якому встановлено, що ОСОБА_2 не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за податковий (звітний) 2012 рік, не задекларовано дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, у сумі 1566964,98 грн., не нараховано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік у сумі 263808,85 грн., чим порушено вимоги ст.36, ст.176, абз.д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, ст.179 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки №225/17-01/НОМЕР_1 від 13 травня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2014 року №265/26-59-17-01, згідно якого за порушення ст.36, ст.176, абз.д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, ст.179 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 329761,06 грн., у тому числі за основним платежем на суму 263808,85 грн. та за штрафними санкціями в сумі 65952,21 грн.

Як вірно встановив суд першої інстанції, що також не заперечується сторонами спору, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства здійснено відповідачем з огляду на те, що ОСОБА_2 не сплачено податок з доходів фізичних осіб з отриманого доходу у розмірі 1566964,98 грн. у вигляді анульованої заборгованості за кредитним договором №11280513000 від 27 грудня 2007 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» (кредитор) та позивачем (позичальник).

Право вимоги до ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором перейшло від первісного кредитора (ПАТ «УкрСиббанк») до нового кредитора - ТОВ «Кей-Колект» відповідно до укладеного між цими суб'єктами господарювання договору.

Згідно повідомлення про анулювання боргу (в порядку пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України) від 20 вересня 2012 року за підписом регіонального представника з досудового врегулювання в м.Києві та Київській області ТОВ «Кей-Колект» ОСОБА_3 позивача було проінформовано, що ПАТ «УкрСиббанк», як кредитором за кредитним договором, прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_2 в розмірі 196042,16 доларів США, що складає 1566964,98 грн. по курсу НБУ станом на 20 вересня 2012 року.

Крім того, в цьому ж повідомленні до відома ОСОБА_2 доведено, що анульована сума заборгованості є доходом останнього, отриманого як додаткове благо, у зв'язку із чим необхідно відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб та самостійно сплатити податок з такого доходу.

Вищезазначене повідомлення про анулювання заборгованості було отримано особисто ОСОБА_2, що підтверджується його підписом про отримання на екземплярі, наданому ТОВ «Кей-Колект» на запит ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві. Зазначена обставина позивачем не заперечується.

Також колегія суддів звертає увагу на обізнаність позивача щодо факту відступлення права вимоги за кредитним договором від банку до ТОВ «Кей-Колект» та доведення до його відома новим кредитором умов, необхідних для анулювання заборгованості за договором, а саме: анулюванню заборгованості за договором мала передувати сплата її частини в сумі 543060,41 грн., що і було зроблено ОСОБА_2, зазначені обставини підтверджуються також письмовими поясненнями представника позивача від 04 листопада 2014 року.

Будь-яких письмових угод, в яких сторони узгодили списання заборгованості за кредитним договором, матеріали справи не містять, також суду не надано доказів, що такі письмові угоди укладалися.

Крім того, згідно долученої до матеріалів справи за клопотанням представника позивача від 18 листопада 2014 року відповіді ТОВ «Кей-Колект» на запит суду щодо складових анульованої заборгованості встановлено, що сума 1566964,98 грн. складається з тіла кредиту - 1050976 грн. та відсотків за користування кредитом у сумі 515988,63 грн.

Також позивачем не надано до суду доказів, які б підтверджували його незгоду з самостійним рішенням кредитора про анулювання заборгованості боржника, а також, що після цього рішення зобов'язання по кредитному договору не припинилися.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає встановленими та достатніми для вирішення спору по суті наступні обставини: у ОСОБА_2 існувала заборгованість за кредитним договором, укладеним з ПАТ «УкрСиббанк», з граничним терміном погашення кредиту до 27 грудня 2022 року; право вимоги за кредитним договором перейшло від ПАТ «УкрСиббанк» до ТОВ «Кей-Колект»; боржнику (позивачу) було відомо про зміну кредитора; боржнику було відомо умови, за яких новим кредитором буде частково анульована заборгованість за кредитним договором, та виконано вказані умови, а саме сплачено частину заборгованості в сумі 543060,41 грн.; між сторонами договору не укладалися письмові угоди щодо списання суми заборгованості за договором та/або припинення зобов'язання за згодою сторін. Таким чином, рішення про анулювання боргу було прийнято самостійно кредитором; позивач був повідомлений про прийняте кредитором рішення про анулювання заборгованості, а також необхідність подання декларацій та сплати податку за отримане ним додаткове благо; не зважаючи на недоліки змісту повідомлення (згідно тексту якого рішення про анулювання боргу прийнято ПАТ «УкрСиббанк», а підписано співробітником ТОВ «Кей-Колект»), позивачу було відомо, що рішення про анулювання боргу прийнято належним кредитором - ТОВ «Кей-Колект»; анульована заборгованість складається з тіла кредиту та відсотків за користування кредитом; після прийняття рішення ТОВ «Кей-Колект» про анулювання боргу зобов'язання за кредитним договором були припинені; ТОВ «Кей-Колект» включено суму анульованого (прощеного) боргу ОСОБА_2 до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, а саме в 3 кварталі 2012 року в розмірі 1566964,98 грн.

З вищезазначених обставин при вирішенні справи виходив суд першої інстанції. При цьому, як було встановлено під час апеляційного перегляду, зазначені обставини сторонами не заперечуються, а позивачем не доведено необхідність встановлення інших обставин, які б мали значення для правильного вирішення спору. У зв'язку з цим доводи апелянта щодо неповного та неправильного з'ясування обставин справи, а отже неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права, є безпідставними.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів виходить з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в акті перевірки встановлено, що позивач, отримавши додаткове благо у вигляді анульованої заборгованості за кредитним договором, не подав декларацію про майновий стан і доходи фізичних осіб за 2012 рік та не сплатив податок з доходів фізичних осіб, виходячи з бази оподаткування, якою є сума заборгованості, в т.ч. відсотки за користуванням кредитом.

Суд першої інстанції правильно встановив, що обов'язок позивача подати декларацію та сплатити податок передбачено податковим законодавством України.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до абз.«д» пп.164.2.178 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Пунктом 167.1 ст.167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

На підставі п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Виходячи з вимог п.49.18 ст.49, п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України фізична особа, яка отримала за звітний період оподатковуваний дохід, з якого має самостійно сплатити податки, має подати до 1 травня наступного за звітним року податкову декларацію та сплатити податок до 1 серпня цього ж року.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин визначені судом першої інстанції правильно та, аналізуючи доводи апелянта щодо їх неправильного застосування судом, зазначає наступне.

Дохід, отриманий платником податку у вигляді додаткового блага, за винятками, передбаченими ст.165 Податкового кодексу України, підлягає оподаткуванню. Оскільки в даному випадку таких винятків судом не встановлено, отримане позивачем додаткове благо у вигляді анульованої заборгованості за кредитним договором підлягає оподаткуванню.

При цьому, виходячи з вимог абз.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, визначальними критеріями для виникнення податкового обов'язку у платника податків - фізичної особи є анулювання (прощення) боргу кредитором за його самостійним рішенням, яке не пов'язано з процедурою банкрутства кредитора, рішення має бути прийнято до закінчення строку позовної давності, про прийняте рішення має бути повідомлено боржника та включено суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).

Як вбачається з обставин, встановлених судом, наявність зазначених критеріїв підтверджується. Так, рішення про анулювання заборгованості прийнято самостійно кредитором, ТОВ «Кей-Колект» на момент прийняття рішення не перебувало в стадії банкрутства, про прийняте рішення було повідомлено боржника та включено суму прощеного боргу до податкового розрахунку, який в установлені строки було надано до податкового органу.

Крім того, враховуючи, що кінцевий термін погашення кредиту мав відбутися у 2022 році, та зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів незгоди боржника повністю або в частині із самостійно прийнятим кредитором рішенням, у суду відсутні підстави вважати, що рішення про прощення боргу, в т.ч. щодо процентів за користування кредитом, було прийнято ТОВ «Кей-Колект» не в межах строку позовної давності.

Щодо зазначення апелянтом про неможливість віднесення до доходу платника сум нарахованих процентів, у зв'язку із чим додатковим благом може вважатися виключно сума отриманого та неповернутого на момент прощення тіла кредиту, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до визначення, наведеного в пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

З наведеного визначення, а також інших загальних положень податкового законодавства вбачається, що збільшення доходу пов'язується як із збільшенням матеріальних (нематеріальних) активів платника, так і отриманою можливістю зберегти існуючі активи на суму зобов'язання, яке мало бути виконано таким платником, однак, в силу певних причин він був звільнений від такого обов'язку.

В розумінні ст.1054 ЦК України проценти є платою позичальника за користування отриманими кредитними коштами. З моменту укладання кредитного договору та отримання коштів у боржника виникає обов'язок повернути на умовах, передбачених договором, як суму отриманого кредиту (тіло кредиту), так і суму нарахованих процентів. При цьому, колегія суддів звертає увагу на обов'язковість сплати процентів за кредитним договором з банком, у зв'язку з чим сума прощеного боргу в частині нарахованих процентів за користування кредитом безпосередньо впливає на майновий стан боржника, а тому разом з тілом кредиту також входить до складу додаткового блага.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності та обґрунтованості податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 23 травня 2014 року №265/26-59-17-01, яке прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 28 листопада 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.