Рішення № 41602630, 26.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/409/14 26.11.14

За позовом: Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація"

до: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково Виробниче Об'єднання "Інформаційні технології"

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Київська міська рада;

2)Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району"

про стягнення 32 452,20 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: Радзивіл К.С. - представник за довіреністю № 155/1/03-4013 від 02.10.14;

Мотуз В.В. - представник за довіреністю № 155/1/19-4538 від 04.11.14;

від відповідача: Терещенко В.В. - представник за довіреністю від 10.09.14;

Черній Т.П. - представник за довіреністю від 02.12.13;

від третьої особи-1: не з'явились

від третьої особи-2: не з'явились

В судовому засіданні 26.11.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" про відшкодування збитків у розмірі 32 452,20 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.02.14 у справі № 910/409/14 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.14 апеляційну скаргу КП "Київжитлоспецексплуатація" задоволено, рішення господарського суду м. Києва від 18.02.14 скасовано, винесено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.09.14 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.14 та рішення господарського суду м. Києва від 18.02.14 у справі № 910/409/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При цьому в Постанові Вищого господарського суду України від 09.09.14 зазначено, що місцевим та апеляційним господарськими судами було не в повному обсязі досліджено докази у справі, не були з'ясовані фактичні обставини справи, а саме: в який період телекомунікаційні мережі відповідача були розташовані на спірних об'єктах без належних правових підстав; в чиїй власності перебувають будівлі, у яких розміщені телекомунікаційні мережі відповідача; причинний зв'язок між протиправною поведінкою сервітуарія та заподіяними збитками, розмір заподіяних збитків (неодержаного прибутку).

Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України справу № 910/904/14 передано для подальшого розгляду судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою суду від 18.09.14 справу № 910/904/14 прийнято до провадження судді Пукшин Л.Г., розгляд справи призначено на 22.10.14.

21.10.14 через канцелярію суду позивач подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київської міської ради та Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району". Крім того, позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача за фактичне самовільне та протиправне використання з 15.09.11 по 29.02.12 61-го та з 01.09.13 по 15.10.14 41-го будинку комунальної власності збитки у розмірі 47 178,45 грн.

21.10.14 через загальний відділ діловодства суду відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечує виходячи з наступного. З 14.09.2010 року по 14.09.2011 року відповідач мав укладений Договір № 64 про тимчасове розміщення телекомунікаційних мереж з КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району». У відповідності до пункту 7.1. Договору № 64 договір може бути пролонговано на наступний рік у разі повного і належного виконання усіх умов даного Договору Оператором. Оскільки, Відповідач повністю та належно виконував усі умови Договору №64, то договір мав бути пролонгованим на наступний календарний рік. Відповідач звертався до КП Дирекція з проханням укласти додаткову угоду щодо пролонгації дії договору. Відмову у пролонгації Договору №64 отримав листом з вказівкою на те, що відповідачу необхідно звернутися до КП «Київжитлоспецексплуатація», оскільки функції з укладання договорів на розміщення телекомунікаційних мереж було передано цьому комунальному підприємству. Відповідач звернувся за вказаними у листі контактами та отримав проект договору встановлення сервітуту, який пропонується укласти. Договір встановлення сервітуту № ОЗ-С/135 був укладений після того, як сторони дійшли згоди щодо всіх його умов. Відповідач стверджує, що оскільки, згідно з пунктом 3 Рішення, плата за розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності перераховується за договором, то підстав для здійснення Відповідачем оплат за розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності, відповідно як і підстав для отримання Позивачем такої плати до 01.03.2012 року не існувало. Разом з тим, користування Відповідачем допоміжними приміщеннями, підвалами, горищами, дахами та іншими приміщеннями, а також спорудами будинку, які призначенні для забезпечення потреб усіх власників квартир, що розташовані у 61 житловому будинку в період з 14.09.2011 року по 01.03.2012 року відбувалося на підставі договорів з співвласниками вищевказаних приміщень.

Відповідач стверджує, що у його діях відсутні ознаки протиправної поведінки, оскільки використання будинків комунальної власності в період з 14.09.2011 року по 01.03.2012 року з метою розміщення телекомунікаційних мереж відбувалося на підставі договорів користування зі співвласниками допоміжних приміщень, в яких розміщується телекомунікаційна мережа. На переконання відповідача, його дії не містять ознаки протиправної поведінки; не встановлена вина відповідача, відсутній і причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та заявленими збитками позивача. Відповідачем не порушено будь-які умови договору, а зобов'язання за Договором №03-С/135 виконані ним належно і в повному обсязі.

Крім того, 21.10.14 відповідач подав письмові пояснення, які були залучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.10.2014 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київську міську раду, Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району", відкладено розгляд справи на 05.11.2014.

05.11.14 через відділ діловодства суду КП Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району" (третя особа-2) надала письмові пояснення по суті спору, в яких зазначає, що 01.09.11 позивач та третя особа-2 уклали між собою договір № 09-М/005 на відшкодування витрат утримання місць розміщення телекомунікаційних послуг. На виконання умов вказаного договору позивач дійсно здійснює перерахування третій особі-2 25% плати на відшкодування витрат на утримання місць розміщення телекомунікаційних мереж.

У судовому засіданні, призначеному на 05.11.2014, було оголошено перерву до 19.11.2014.

14.11.14 через канцелярію суду надійшли пояснення третьої особи-1, в яких остання позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

У судове засідання 19.11.2014 з'явились представники сторін, які надали додаткові пояснення по суті спору.

Треті особи в судове засідання 19.11.2014 не з'явились, явку уповноважених представників не забезпечили, про поважні причини неявки суд не повідомили, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляли, хоча про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для можливості надання додаткових доказів по справі та подав письмове клопотання про продовження строку вирішення спору.

Представники позивача щодо клопотань відповідача не заперечували, суд задовольнив клопотання відповідача.

Ухвалою суду від 19.11.14 було продовжено строк вирішення спору, в судовому засіданні оголошено перерву до 26.11.14.

В судове засідання 26.11.14 представники позивача та відповідача з'явились, надали додаткові документи, що були залучені судом до матеріалів справи, представники позивача позовні вимоги підтримали з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, представник відповідача проти позову заперечував.

У судових засіданнях згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

14.09.2010 між КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району" (підприємство) та ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" (оператор) було укладено договір про тимчасове розміщення телекомунікаційних мереж № 64 (далі - договір № 64).

Відповідно до умов п. 11 якого предметом даного договору є тимчасове оплатне користування місцями для прокладання телекомунікаційних мереж, встановлення додаткових пристроїв в приміщеннях будівель комунальної власності Голосіївського району м. Києва.

Згідно з п. 1.2. договору № 64 перелік житлових будинків, в яких будуть розміщуватися телекомунікаційні мережі визначаються згідно переліку, наданого оператором та погодженим з підприємством (додаток № 1).

Відповідно до п.7.1 договору № 64 договір вступає в силу з моменту укладання і діє на протязі одного року з дня його підписання. Договір може бути пролонговано на наступний рік у разі повного і належного виконання усіх умов даного договору оператором. Пролонгація здійснюється шляхом підписання додаткової угоди.

Як встановлено судом, 14.07.2011 року рішенням Київської міської ради № 378/5765 про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій (далі - рішення) доручено комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності.

Зокрема, пунктом 2 рішення доручено комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності.

Згідно з п. 6 рішення комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" зобов'язане у місячний термін розробити та погодити в установленому порядку з Головним управління цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) тарифи на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності.

На виконання п. 6 рішення, наказом № 97 від 23.08.2011 р. Голови комісії з реорганізації цінової політики виконавчого органу Київської міської рада (Київської міської державної адміністрації) погоджено тарифи на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності в розмірі 0,60 грн. з ПДВ за кожну квартиру, що знаходиться в будинку.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1542 від 29.08.2011 р. внесено зміни до додатку № 4 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 121 від 31.01.2011 р., а саме: виключено п. 23, яким надавались повноваження районним державним адміністраціям щодо забезпечення контролю за розміщення телекомунікацій (у тому числі прокладання телекомунікаційних мереж у житлових будинках, встановлення радіотехнічного обладнання на будинках, антен супутникового телебачення, встановлення базових станцій мобільного стільникового зв'язку та інших технічних засобів телекомунікації тощо) у будинках комунальної власності, які передані в управління відповідних районних в м. Києві державних адміністрацій, у порядку, визначеному розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Листами від 07.09.11 № 312 та від 11.10.11 № 361 відповідач звертався до КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району" з проханням укласти додаткову угоду щодо пролонгації дії договору.

Листом від 31.10.11 № 304/07 третя особа-2 повідомила відповідача про те, що згідно з рішенням КМР від 14.07.11 № 378/5765 «Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій» здійснення моніторингу та координація розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності доручено КП "Київжитлоспецексплуатація", у зв'язку з чим відповідачу необхідно звернутись до вказаного підприємства для переукладання договору на новий строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2012 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим об'єднанням "Інформаційні технології" (сервітуарій, відповідач) було укладено договір про встановлення сервітут № 03-С/135 (далі - договір № 03-С/135).

Предметом договору № 03-С/135 є обмежене право користування відповідачем житловими та нежитловими будівлями комунальної власності для розміщення відповідачем своїх телекомунікаційних мереж, що знаходяться в будинках адресами згідно додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору № 03-С/135 об'єкти розміщення використовуються виключно для розміщення комплексу технічних засобів телекомунікацій, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах, крім радіотехнічних, між кінцевим обладнанням у визначеному сторонами місці.

Згідно з п..2.1 договору сервітуарій зобов'язується вносити підприємству, відповідно до умов договору, плату за використання об'єктів розміщення та інші платежі, визначені договором.

Відповідно до п. 8.1 договору № 03-С/135 даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.05.12. Договір вважається пролонгованим з строком дії до 31.12.12 року у випадку підтвердження сервітуарієм виконання ним п.3.1.5 цього договору до моменту закінчення строку дії договору 31.05.12.

Додатковою угодою № 1 від 01.10.12 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.12, та виклали п.8.2 договору в наступній редакції: «Договір вважається пролонгованим з строком дії до 31.12.14 у випадку підтвердження сервітуарієм виконання ним п.3.1.5 договору до моменту закінчення строку дії договору 31.12.12.

Крім того, вказаною додатковою угодою № 1 сторони включили до Додатку № 1 10 будинків.

01.02.13 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору № 03-С/135, відповідно до якої продовжили строк дії договору до 31.05.13, та виклали Додаток № 1 до договору (перелік будинків) в новій редакції.

15.03.13 сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору № 03-С/135, відповідно до якої продовжили строк дії договору до 31.05.13, та включили до Додатку № 1 до договору (перелік будинків) 3 будинки.

Листами від 26.09.12 № 329, від 29.01.13 № 26 та від 20.02.13 № 45 відповідач повідомив позивача про необхідність доповнення переліку будинків, в яких відповідачу надається право розміщувати телекомунікаційні мережі згідно наданих переліків.

Листом від 11.10.13 вих. № 240 відповідач направив позивачу лист, повідомивши, що у вересні 2013 року було закінчено будівництво та розпочато надання послуг в ряді будинків, згідно з переліком (всього 41 будинок), у зв'язку з чим просить внести зміни до договору про встановлення сервітут № 03-С/135, включивши вказаний перелік домів до додатку № 1 (адресний перелік розміщення телекомунікаційних мереж).

14.11.13 відповідач повторно звернувся до позивача з листом вих..№ 280 з проханням направити йому два примірники додаткових угод до договору про встановлення сервітут № 03-С/135 щодо 41 будинку.

Позивач листом № 155/1/19-5688 від 06.12.13 повідомив відповідача про встановлення фактів чисельних порушень при розміщенні телекомунікаційних мереж та обладнання відповідача в будинках комунальної власності, фактичне використання відповідачем будинків комунальної власності без відповідних договорів та погодженої проектної документації, у зв'язку з чим вимагає в строк до 06.12.13 сплатити заборгованість за фактичне користування будинками комунальної власності та надати відповідну погоджену проектну документацію. Вказана претензія була отримана відповідачем 11.12.13.

Листом від 13.12.13 вих. № 155/19-2462, який був отриманий відповідачем 19.11.13, позивач повідомив, що ним були встановлені чисельні порушення при використанні будинків комунальної власності відповідачем при розміщенні своїх телекомунікаційних мереж та обладнання. Враховуючи викладене, позивач запропонував відповідачу спочатку усунути вказані порушення, викладені в листі позивача № 155/1/19-5688 від 06.12.13

Листом від 08.01.14 № 3, що був отриманий КП "Київжитлоспецексплуатація" 30.01.14, ТОВ Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" повідомило, що підприємство використовує приміщення багатоквартирних будинків на підставі договорів укладених з відповідними власниками, володільцями або балансоутримувачами таких приміщень. Розрахунки за вказаними договорами, в тому числі і з позивачем, проводяться вчасно та в повному обсязі. На виконання рішення КМР № 378/5765 від 14.07.11 відповідач звертався до позивача з пропозиціями про внесення змін до діючих договорів, з метою включення до них переліку будинків, в яких розміщено обладнання відповідача. Проте відповідні зміни до договір внесено не було.

Спір виник внаслідок того, що, за твердженням позивача, після закінчення строку дії договору № 64 та до укладення договору № 03-С/135, тобто з 15.09.2011 по 29.02.2012 відповідач безоплатно користувався 61 будинком комунальної власності для розміщення телекомунікаційних мереж, у зв'язку з чим позивачу було нанесено збитки в розмірі 24453,20 грн.. Також позивач вказує, що відповідач у період з вересня 2013 року безоплатно користувався ще 41 будинком без договору, у зв'язку з чим позивачу було нанесено збитки (упущена вигода) в період з 01.09.13 по 15.10.14 в розмірі 22725,25 грн, загальний розмір заявлених позивачем до стягнення збитків становить 47 178,45 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Підставою для відшкодування збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і упущеної вигоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України у справі № 42/266-6/492 від 30.05.2006 р.).

Суд зазначає, що чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.

При цьому, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків.

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, після закінчення строку дії договору № 64 , укладеного між відповідачем та третьою особою-2, та до укладення між позивачем та відповідачем договору № 03-С/135 від 01.03.12 відповідач продовжував використовувати житлові будинки, що належать до комунальної власності, для розміщення своїх телекомунікаційних мереж. При цьому судом взято до уваги наявні в матеріалах справи листи відповідача від 07.09.11 № 312 та від 11.10.11 № 361, з якими останній звертався до КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району" з проханням укласти додаткову угоду щодо пролонгації дії договору № 64.

Листом від 31.10.11 № 304/07 третя особа-2 повідомила відповідача про те, що згідно з рішенням КМР від 14.07.11 № 378/5765 «Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій» здійснення моніторингу та координація розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності доручено КП "Київжитлоспецексплуатація", у зв'язку з чим відповідач звернувся до позивача для укладання відповідного договору. Договір між позивачем та відповідачем про встановлення сервітуту № 03-С/135 було укладено 01.03.12.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з відповідними пропозиціями щодо укладення договору, тобто позивачем жодних дій для більш швидкого укладення договору № 03-С/135 не вчинялось. Крім того, судом взято до уваги, що згідно норм ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, позивач не був позбавлений права звернутись з відповідною пропозицією щодо укладення договору про встановлення сервітуту до відповідача, проте цього не зробив.

Крім того, в матеріалах справи містяться листи відповідача вих. № 240 від 11.10.2013 року, та від 14.11.2013 року № 280 з пропозицією внести зміни до говору про встановлення сервітут № 03-С/135 щодо доповнення переліку в Додатку № 1 ще 41 будинком. Вказані пропозиції відповідача не були задоволені позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутня вина відповідача у користуванні будинками комунальної власності без укладення відповідних договорів з позивачем, оскільки відповідачем було зроблено все від нього залежне для внесення змін до договору про встановлення сервітут № 03-С/135 щодо доповнення переліку в Додатку № 1 будинками, які фактично ним використовуються.

З огляду на вищезазначене, твердження позивача про незаконне ухилення відповідача від укладення договору є безпідставним. При цьому, оскільки при дослідженні збитків (упущеної вигоди) обов'язково до уваги приймаються дії і вина не тільки боржника, а й кредитора (позивача), то слід зазначити суду про те, що позивач фактично відмовився внести зміни до Договору № 03-С/135, чим спричинив настання вказаних ним наслідків. Після повідомлення відповідачем про розміщення своїх мереж в 41-му житловому будинку, позивач не було вчинено реальних дій для змін до договору в частині збільшення кількості будинків, що є підставою для здійснення відповідачем оплати за право користування будівлями для розміщення своїх телекомунікаційних мереж.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою міста Києва було проведено перевірку законності використання ГОВ «ІІВО «Інформаційні технології» будинків комунальної власності м. Києва для розміщення телекомунікаційних мереж за участі представників КП «Київжитлоспецексплуатація». Перевіркою встановлені порушення щодо 2 будинків, інших порушень законодавства при використанні будинків комунальної власності для встановлення телекомунікаційних мереж зі сторони ТОВ «ІІВО «Інформаційні технології», в тому числі і щодо безпідставного використання допоміжних приміщень у 61 будинку в період з 14.09.2011 року по 01.03.2012 року, не встановлено.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватись тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано належним чином. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права.

Позивач не надав суду жодних доказів про вжиття заходів щодо одержання доходів (упущеної вигоди).

Так, позивач належними та допустимими доказами не довів, що йому в розумінні ст. 22 ЦК України з боку відповідача було завдано будь-якої матеріальної шкоди або він поніс збитки у формі упущеної вигоди.

Однак, як вже було встановлено судом, відповідач не вчиняв неправомірних дій, які могла б мати своїм наслідком спричинення шкоди позивачеві, і, відповідно немає можливості встановити причинний зв'язок між можливою протиправною дією і збитками, які поніс позивач.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на що задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та понесених збитків у вигляді не отриманого доходу (упущеної вигоди) позивачем.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення збитків (упущеної вигоди).

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.11.2014 р.

Суддя Л.Г. Пукшин