Рішення № 41602598, 12.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22897/14 12.11.14

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Віста", Київська обл.,доФізичної особи - підприємця Овсепяна Вагинака Кароєвича, м. Київ,простягнення заборгованості 10318,60 грн. за участю представників сторін:

від позивача:Войцех В.І.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віста" (надалі - ТОВ "Віста") звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Овсепяна Вагинака Кароєвича (надалі - ФОП Овсепян В.К.) про: стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 8151,95 грн. заборгованості за поставлений товар, пені у розмірі 947,75 грн., 1083,22 грн. інфляційних втрат та 135,69 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 22.10.2014 р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва у складі судді Паламаря П.І. порушено провадження у справі № 910/22897/14.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 29.10.2014р., у зв'язку із перебуванням судді Паламаря П.І. у відпустці, справу №910/22897/14 передано для розгляду судді Князькову В.В.

Ухвалою від 29.10.2014р. справу №910/22897/14 прийнято до свого провадження суддею Князьковим В.В.

Ухвалою господарського суду 29.10.2014р. у зв'язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 12.11.2014р.

12.11.2014р. через канцелярію суду ТОВ "Віста" подано додаткові пояснення до позовної заяви та документи для доручення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 12.11.2014р. позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Уповноважений представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав.

При цьому, суд відзначає, що ухвалу суду про прийняття справи до провадження від 22.10.2014р. та про відкладення розгляду справи від 29.10.2014р., відправлено на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу: 03118, м. Київ, пр.-т. Червонозоряний, б. 130, кв. 173.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/22897/14.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.03.2014р. між ТОВ "Віста" (постачальник, позивач) та ФОП Овсепяном В.К. (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 10/1 з протоколом розбіжностей, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Згідно п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією (надалі іменується «Специфікація»), що є додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця.

Право власності на товар, а разом з ним і ризик його випадкової загибелі переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання товару (п. 2.6 договору).

У п. 2.7 договору сторони погодили, що передача товару покупцю здійснюється виключно при наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, заповненої відповідно до вимог інструкції «Про прядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністрества фінансів України від 16.05.1996р. При централізовано кільцевих перевезеннях товару його відпуск постачальником може здійснюватися без довіреності, при умові, що покупець надає повідомлення за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства (за наявності) про зразок підпису особи, уповноваженої отримувати товар, та зразок печатки/штампу, якою вказана особа завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний у договорі, або іншим способом незабороненим чинним законодавством України (п. 4.2 договору).

Згідно п. 4.3 договору покупець зобов'язаний здійснювати оплату протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки товару.

У п. 6.7 договору сторони визначили, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення, до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.9.1 договору).

Відповідно до п. 9.2 договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього договору, та закінчується 31 грудня 2014 року.

На виконання умов договору сторонами підписано специфікацію до договору поставки №10/1 від 06.03.2014р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору з 07.03.2014р. до 18.03.2014р. поставлено відповідачу товар, на загальну суму 9566,94 грн., що підтверджується видатковими накладними. 31.07.2014р. у відповідності до умов договору відповідачем здійснено повернення товару на суму 1414,99 грн. Однак, в порушення умов договору відповідачем не виконано зобов'язання щодо оплати вартості товару у розмірі 8 151,95 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір, згідно з яким позивач постачає, а відповідач отримує та оплачує отриманий товар.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Як вбачається із матеріалів справи у п. 4.1 договору сторони погодили, що ціна договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями.

Згідно товарних накладних №1817 від 07.03.2014р. на суму 4732,72 грн. та №2124 від 18.03.2014р. на суму 4843,22 грн. (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками позивача та відповідача, підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем партії товару загальною вартістю 9 566,94 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Разом з тим, відповідно до умов п. 4.3 договору покупець зобов'язаний здійснювати оплату протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки товару.

Отже по видаткових накладних №1817 від 07.03.2014р. на суму 4723,72 грн. строк оплати настав 28.03.2014р. та №2124 від 18.03.2014р. на суму 4843,22 грн. строк оплати настав 08.04.2014р.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 31.07.2014р. у відповідності до умов договору відповідачем здійснено повернення товару на суму 1414,99 грн.

ТОВ "Віста", з урахуванням здійсненого поверненя товару на суму 1414,99 грн., просить стягнути з відповідача 8 151,95 грн. боргу за поставлений товар.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 29.09.2014р. про оплату існуючої заборгованості, яка залишена без відповіді.

Отже, станом на 12.11.2014р. сума основної заборгованості відповідача складає 8 151,95 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Віста» за підписом директора.

Суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав вимоги договору, а відтак порушив приписи ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 8151,95 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 947,75 грн. пені.

Як встановлено судом, в п. 6.7 договору сторони передбачили відповідальність за порушення умов договору, а саме: за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення, до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із матеріалів справи, розрахунок пені позивачем згідно видаткової накладної №1817 від 07.03.2014р.виконано за період з 28.03.2014р. по 25.09.2014р., а за видатковою накладною №2124 від 18.03.2014р. виконано за період з 09.04.2014р. по 06.10.2014р.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, судом встановлено, що фактичний розмір суми пені, що підлягає стягненню з відповідача по видатковій накладній №1817 від 07.03.2014р за період з 29.03.2014р. по 25.09.2014р., по видатковій накладній №2124 від 18.03.2014р. за період з 09.04.2014р. по 06.10.2014р., становить 948,59 грн., однак позивачем заявлено до стягнення 947,75 грн. Разом з тим, суд зазначає, що вимоги про стягнення суми пені у меншому розмірі ніж передбачено законодавством, що за думкою позивача відповідає фактичним обставинам справи та правовідносинам сторін, є правом ТОВ "Віста", як особи інтереси якої порушені. А тому, судом задовольняється вимога позивача про стягнення пені, саме у розмірі 947,75 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 135,69 грн. 3 % річних та 1083,22 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період 29.03.2014р. по 06.10.2014р. судом визнано його обґрунтованим, а тому за порушення відповідачем зобов'язання за договором щодо оплати вартості отриманого товару стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 135,69 грн. 3% річних.

Щодо стягнення інфляційних втрат за період 29.03.2014р. по 06.10.2014р., суд зазначає наступне, що позивачем заявлено до стягнення 1083,22 грн., згідно розрахунку суду, сягненню з відповідача підлягає сума 1154,53 грн. інфляційних втрат. Однак, заявляти вимоги про стягнення суми інфляційних втрат у меншому розмірі ніж передбачено законодавством, що за думкою позивача відповідає фактичним обставинам справи та правовідносинам сторін, є правом ТОВ "Віста", як особи інтереси якої порушені. А тому, судом задовольняється вимога позивача про стягнення інфляційних втрат, саме у розмірі 1083,22 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Овсепяна Вагинака Кароєвича (03118, м. Київ, пр.-т. Червонозоряний, б. 130, кв. 173, ідентифікаційний код 2602912319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста" (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Леніна, б. 31, ідентифікаційний код 13734034) основний борг у розмірі 8 151 (одна тисяча сто п'ятдесят одна) грн. 95 коп., 3% річних у розмірі 135 (сто тридцять п'ять) грн. 69 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 083 (одна тисяча вісімдесят три) грн. 22 коп., пеню у розмірі 947 (дев'ятсот сорок сім) грн. 75 коп., судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 17.11.2014р.

Суддя В.В. Князьков