Ухвала суду № 41602054, 13.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м. Київ К/800/53816/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Олендера І.Я.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову відповідача від 15 березня 2013 року №36306384 про закінчення виконавчого провадження.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправною і скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області від 15 березня 2013 року №36306384 про закінчення виконавчого провадження.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року вказану постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цього суду і направити справу на новий розгляд.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою державного виконавця від 15.03.2013 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі №0670/10803/11, виданого 24.12.2012 року Житомирським окружним адміністративним судом, закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з даним позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області, а суд першої інстанції, вирішуючи справу, погодився, що цей відділ є належним відповідачем у справі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Статтею 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» встановлено, що органами державної виконавчої служби є:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

- управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ст. 181 КАС України), а саме:

- Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень;

- Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в даній категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби, оскільки структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Отже, даний позов було заявлено не до належного відповідача. З наведеного вбачається, що належним відповідачем у даній справі має бути Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області, до якого позивач і може звернутися з цим позовом.

В той же час, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області не є органом державної виконавчої служби, що виключає можливість його участі у даній справі як відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність позовних вимог до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області як до неналежного відповідача та відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зроблених судом апеляційної інстанції висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскарженого судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

Т.О. Лиска

І.Я. Олендер