Ухвала суду № 41601852, 20.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м. Київ К/800/46038/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Цвіркуна Ю.І., Юрченко В.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромсервіс» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2014 року

у справі № 2а-7784/09/1770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромсервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління

Міндоходів у Рівненській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромсервіс» (надалі також - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (надалі також - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2009 року №0003362342/0, згідно з яким визначено грошове зобов'язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 51306,00 грн., з яких: 39466,00 грн. - за основним платежем; 11840,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2014 року апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року - без змін.

Позивач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2014 року і направити справу на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від акт від 13 липня 2009 року №906/23-100/23301460, про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (надалі також - Закон), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в сумі 39466 грн.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно відображено в податковому обліку господарські операції з ПП ТЕК «Транс Експо Регіон», оскільки в ході перевірки встановлено відсутність надання вказаним суб'єктом господарювання для Товариства послуг, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Перевіряючи дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій виходили із вірного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включається сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість валових витрат первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Вищий адміністративний суд України погоджується із висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що позивачем внаслідок пред'явлення відрахувань при включенні до складу валових витрат витрат при розрахунку податку на прибуток шляхом відображення в податковому обліку господарських операцій з ПП ТЕК «Транс Експо Регіон» отримано необґрунтовану податкову вигоду з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач у 2008 році здійснював торгівельну діяльність з придбання та наступного продажу порошку мінерального ГОСТ 16557-2005 (Борошно вапнякове (доломітове) мінеральне (з вмістом карбонатів кальцію і магнію не менше 85 %)), транспортування якого здійснювалося засобами залізничного транспорту на підставі договору від 19 червня 2007 року №9, укладеного позивачем з Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця».

З метою підготовки вагонів між Товариством та ПП «ТЕК Транс Експо Регіон» 17 січня 2008 року укладено договір.

На підтвердження фактичного виконання робіт за вказаним договором позивач надав до суду акти приймання-передачі виконаних робіт та платіжні документи.

Дослідивши зазначені письмові докази суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що вони не є достатніми для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій ПП «ТЕК Транс Експо Регіон».

При цьому, слід зазначити, що наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування валових витрат, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат може сформуватися платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Так, аналізуючи наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі виконаних робіт попередні судові інстанції встановили, що вони не підтверджують реального надання послуг ПП «ТЕК Транс Експо Регіон», оскільки за своїм змістом є повністю ідентичними, за винятком дати складення та вартості послуг; перелік виконаних робіт, згідно з наведеними актами виконаних робіт, включає: огляд вагонів щодо виявлення та усунення дефектів для забезпечення максимально ефективного їх використання; герметизаційні роботи; видалення з вагонів залишків раніше транспортованих речовин водним розчином; висушування вагонів тепловими пушками, однак інформація щодо обсягів проведених робіт, кількості вагонів, розрахунку вартості робіт, часу, затрачених матеріалі в зазначених актах відсутня.

При цьому, відповідно до пункту 3.1 Договору сторонами передбачено, що за виконання передбачених Договором послуг Замовник виплачує Виконавцю кошти в розмірах, встановлених згідно розрахунків, однак такі в матеріалах справи відсутні.

25 травня 2010 року вироком Рівненського міського суду Рівненської області у кримінальній справі № 1-386/10 по обвинуваченню ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у скоєнні економічних злочинів, порушеної в тому числі по факту фіктивного підприємництва ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон», встановлено, що діяльність вказаного підприємства носила фіктивний характер. Зазначеним вироком суду встановлено неможливість ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон» реального виконання зобов'язань з урахуванням часу, значного обсягу робіт, що часто виконувались одночасно протягом одного календарного місяця, тобто відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності найманих працівників, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчить про відсутність у вказаного суб'єкта господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена у постанові від 27 березня 2012 року по справі №21-737во10 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 24068062) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Відтак, з огляду на встановлення в судовому процесі обставин неможливості реального здійснення ПП «ТЕК Транс Експо Регіон» господарських операцій та не підтвердження фактичного здійснення таких операцій належними доказами - юридично правильним є висновок про те, що позивач внаслідок відображення в податковому обліку господарських операцій з ПП «ТЕК Транс Експо Регіон» отримав необґрунтовану податкову вигоду.

Поряд з цим слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом формування податкового кредиту та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат) .

Наведені обставини у сукупності та взаємозв'язку підтверджують правильність висновку судів про недостовірність відомостей у первинних документах, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку за спірними операціями, та, як наслідок - про отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди шляхом завищення суми валових витрат.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено реальності господарських операцій з його контрагентом колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та податкового органу про те, що позивачем безпідставно зменшено суму оподатковуваного доходу на суму витрат, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Щодо доводів позивача в касаційній скарзі про господарську спрямованість операцій, наданих контрагентом позивача, то слід зазначити, що наявність господарської мети, хоч і є необхідною умовою для зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат, однак не є єдиною. З огляду на встановлення в судовому процесі факту того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом оформлялись документально, без фактичного їх здійснення, - висновок про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку є юридично правильним.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромсервіс» відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: Ю.І. Цвіркун

В.П. Юрченко