Ухвала суду № 41601732, 13.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м. Київ К/800/40406/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В., Маслія В.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі №820/9409/14 за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Сінтал-Д" про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року, провадження у справі закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 157 КАС України.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, суди дійшли висновку, що оскільки Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з майновими вимогами до відповідача, відносно якого порушено справу про банкрутство, то зазначений спір між сторонами не є адміністративним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до норм п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Вказане положення містить два критерії, за якими спір можна віднести до категорії адміністративних. По-перше, позов до суду повинен бути пред'явлений суб'єктом владних повноважень, а по-друге - лише у випадках, встановлених законом.

Визначення суб'єкта владних повноважень дається в п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, згідно з яким суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначається у ст. 8 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я та органами місцевого самоврядування.

Спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики згідно з п. 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики, затвердженого Указом Президента від 30 серпня 2000 року № 1035/2000 , є Міністерство праці та соціальної політики.

Згідно з п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 26 вересня 2002 року №1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики та підпорядковується йому. Пунктом 3 Положення визначено основні завдання Фонду соціального захисту інвалідів, а саме:

- участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів;

- здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно з п. 9 Положення про Фонд для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.

Відповідно до норм пп. 3 п. 4 Положення про Фонд він відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

З вищенаведеного вбачається, що Відділення Фонду, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, діє як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Отже, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України спори за зверненням відділень Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення зазначених санкцій підвідомчі адміністративним судам.

Також, слід зазначити, що предметом позову є стягнення адміністративна - господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області 08.01.2014 року порушено справу про банкротство НВФ «Сінтал'Д»-ТОВ та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та застосовані приписи ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно із ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторієм на задоволення вимог кредиторів є зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, господарських зобов'язань, а також зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв'язку із чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

Дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Невиконання визначених законом зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення в разі невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на їх виконання і штрафних санкцій ґрунтуються на законі.

Таким чином, дія мораторію не поширюється на зобов'язання зі сплати адміністративно-господарських санкцій, які виникли після його введення та на штрафні санкції за їх невиконання, в зв'язку з чим у задоволені позову слід відмовити.

Отже, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що даний спір не є адміністративно-правовим, а суд апеляційної інстанції, зазначену помилку не усунув, тому судові рішення підлягають скасуванню та направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, якою провадження у справі не закінчується.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді:

з оригіналом згідно: помічник судді А.О. Кулеша