Ухвала суду № 41601729, 13.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2014 р. м. Київ К/800/63194/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Кочана В.М., Черпака Ю.К., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року

у справі за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» (далі - Товариство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року Фонд звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2009 рік у розмірі 238846,14 грн та пені - 46719,06 грн, за 2010 рік у розмірі 175773,78 грн та пені - 21546,95 грн, за 2011 рік у розмірі 226571,42 грн та пені - 11100,95 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року скасовано постанову суд першої інстанції та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Товариства на користь Фонду адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2009 рік у розмірі 238846,14 грн та пені - 46719,06 грн, за 2010 рік у розмірі 175773,78 грн та пені - 21546,95 грн, за 2011 рік у розмірі 226571,42 грн та пені - 11100,95 грн.

У касаційній скарзі Товариство порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Фонд у запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що доказів того, що відповідач не створив робочі місця для працевлаштування інвалідів, відмовив інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, позивачем не надано, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що у відповідача не були виділені та створені робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Проте, такі висновки судів передчасні.

З матеріалів справи видно, що Фонд звернувся у травні 2013 року до суду з позовом про стягнення з Товариства адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2009, 2010, 2011 роки.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із частиною 1 статті 238 цього Кодексу за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Водночас за змістом статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ) адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачуються (нараховуються, застосовуються) підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 цього Закону.

На думку колегії суддів, саме з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку. При цьому на дані правовідносини поширюється строк звернення до суду, встановлений статтею 99 КАС України.

Частина 4 статті 20 Закону № 875-ХІІ, за змістом якої до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України, не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки в останній нормі визначено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, а не їх стягнення.

Відповідно до статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Отже, Фонд, звернувшись у травні 2013 року до суду про стягнення санкцій за незайняті інвалідами у 2009, 2010, 2011 роках робочі місця, порушив строк звернення, встановлений частиною 2 статті 99 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 21 лютого 2011 року справа № 21-9а11.

Згідно із частиною 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Частиною 1 статті 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Суди не звернули уваги на ці обставини, не перевірили їх та не дали належної оцінки.

Згідно із статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Частиною другою статті 227 КАС України встановлено, що підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук В.М. Кочан Ю.К. Черпак