Ухвала суду № 41601708, 18.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2014 р. м. Київ К/800/46380/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Звьоздкін В. В., Літовський Л. Е., Абліцова Ю. М. Ткачук Т. О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу на постанову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Омніс» Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 рокута касаційну скаргу на постанову та постановуДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 рокуу справі№ 826/6391/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Омніс»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протипранвими та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2013 року у справі № 826/6391/13-а позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 08.04.2013 року № 0002822207 та № 0002812207.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2013 року у справі № 826/6391/13-а скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби № 0002822207 від 08.04.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 805 000,00 грн. (за основним платежем) та № 0002812207 від 08.04.2013 року - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 791 667,75 грн., з них 700 000,00 грн. - за основним платежем, 91 667,75 грн. - за штрафними санкціями. В задоволенні адміністративного позову в цій частині відмовлено. В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2013 року у справі № 826/6391/13-а залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 837, 901 Цивільного кодексу України, пп. 14.1.181, п. 184.1 ст. 184, п. 187.1 ст. 187, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідач подав касаційну скаргу на судові рішення у справі, стверджуючи про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 7, 69, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову апеляційного суду про задоволення позову та прийняти нове про відмову в позові.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить в задоволенні вимог відповідача відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Науково-технічний центр «Омніс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Екопромисловці» та ТОВ «Компанія «Квік Дан» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року складено акт № 911/22.7-32484796 від 22.03.2013 року, яким зафіксовано порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 cт. 144 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 913 913,00 грн., в т.ч. за II-IV кв. 2011 року - 805 000,00 грн., за 2012 року -108 913,00 грн., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 114 908,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.04.2013 року № 0002822207, яким позивачу визначено податок на прибуток: основний платіж - 913 913,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 27 228,00 грн.; № 0002812207, якими позивачу визначено податок на додану вартість: основний платіж - 1 114 908,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 195 395,00 грн.

Обґрунтовуючи правомірність винесених рішень відповідач посилається на матеріали актів перевірок підприємств-контрагентів позивача, якими встановлено, що ТОВ «Компанія «Квік Дан» не має трудових та виробничих потужностей, складських приміщень тощо, а ТОВ «Екопромисловці» здійснювало діяльність з фіктивним контрагентом - ТОВ «Чистюля і К», у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про фіктивність усіх господарських операцій, здійснених цими підприємствами.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що доводи акта перевірки про відсутність реального виконання господарських відносин позивача та ТОВ «Екопромисловці» спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Згідно із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201.

Відповідно до п. п 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору купівлі-продажу товарів від 21.10.2011 року № 2011-10-1, укладеного позивачем та ТОВ «Екопромисловці», підтверджується первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними, а також рахунками-фактурами,

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Екопромисловці» за поставлений товар проведені у повному обсязі, заборгованість відсутня, що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку позивача.

Сплачені постачальнику суми податку на додану вартість включені до податкового кредиту відповідних періодів, відображені в реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за жовтень - грудень 2011 року.

Вимірювальні термінали були придбані у ТОВ «Екопромисловці» з метою використання у власній господарській діяльності, яка, згідно з даними перевірки та відомостей з ЄДРПОУ полягає, зокрема, у проведенні досліджень та розробок в галузі природничих та технічних наук, діяльності у сфері зв'язку. Фактична ж наявність у позивача придбаних вимірювальних терміналів W995 підтверджується даними бухгалтерського обліку, інвентаризаційним описом основних засобів та актом інвентаризації основних фондів, копії яких наявні в матеріалах справи.

Посилання відповідача на висновки акта перевірки контрагента позивача підлягають відхиленню, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено належно підтверджене первинними документами придбання вимірювальних терміналів у ТОВ «Екопромисловці», колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що сплачені позивачем суми правомірно віднесені до витрат, що впливають на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги відповідача щодо відсутності фактичного виконання операцій з вищевказаним контрагентом, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги в повному об'ємі, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи первинні документи містять відомості про господарські операції позивача з ТОВ «Компанія Квік Дан» та оформлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність віднесення до валових витрат та податкового кредиту за наслідками операцій товариства та ТОВ «Компанія Квік Дан» у зв'язку з відсутністю підтвердження належними доказами факту їх виконання.

Колегія суддів з таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відхиляючи надані позивачем на підтвердження договору від 01.06.2011 року № 11061, укладеного з ТОВ «Компанія Квін Дан», актів складених протягом червня-липня 2011 року, судом апеляційної інстанції зазначено, що акти не розкривають змісту наданих послуг, позаяк не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності товариства. Крім того, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять місця його складання.

Разом з тим, стверджуючи про відсутність підстав для формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Компанія Квін Дан» у зв'язку з відсутністю належних доказів надання відповідних послуг, суд апеляційної інстанції не був позбавлений можливості скористатись правом, наданим ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України та витребувати звітні документи, складання яких визначено п. 2.2 договору від 01.06.2011 року № 11061.

Проте висновок суду першої інстанції щодо правомірного віднесення сум по операціям платника з ТОВ «Компанія Квін Дан» по витрат та податкового кредиту є передчасним, оскільки задовольняючи позов в цій частині, судом не досліджено питання щодо пов'язаності оподатковуваних операцій з господарською діяльністю позивача, їх змісту фактичного виконання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню в часті позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби № 0002822207 від 08.04.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 805 000,00 грн. (за основним платежем) та № 0002812207 від 08.04.2013 року - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 791 667,75 грн., з них 700 000,00 грн. - за основним платежем, 91 667,75 грн. - за штрафними санкціями, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, в разі наявності витребувати звітні документи по спірному договору, дослідити питання пов'язаності послуг за договором ТОВ «Компанія Квін Дан» із господарською діяльністю позивача, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Омніс» задовольнити частково.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 року у справі № 826/6391/13-а скасувати в частині відмови в позові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби № 0002822207 від 08.04.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 805 000,00 грн. (за основним платежем) та № 0002812207 від 08.04.2013 року - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 791 667,75 грн., з них 700 000,00 грн. - за основним платежем, 91 667,75 грн. - за штрафними санкціями.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2013 року у справі № 826/6391/13-а скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби № 0002822207 від 08.04.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 805 000,00 грн. (за основним платежем) та № 0002812207 від 08.04.2013 року - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 791 667,75 грн., з них 700 000,00 грн. - за основним платежем, 91 667,75 грн. - за штрафними санкціями.

В цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 року у справі № 826/6391/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак