Ухвала суду № 41601309, 10.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Київ К/9991/84191/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.,

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2011

у справі №2а-15916/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс 08»

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ Харківської області №0000031800/0 від 09.06.2010, №0000031800/1 від 18.08.2010, №0000031800/2 від 08.09.2010, №0000031800/3 від 23.11.2010.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 змінено в частині мотивів та підстав для задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень Нововодолазької МДПІ Харківської області №0000031800/1 від 18.08.2010, №0000031800/2 від 08.09.2010, №0000031800/3 від 23.11.2010. В іншій частині - залишено без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 28.05.2010 №1348/18-0-12/36074578.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог підпункту 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4582994,00 грн.

Підставою для таких висновків стало те, що за даними бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов?язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість» за лютий та березень 2010 року підприємства-контрагенти позивача ТОВ «Вест-Траст», ТОВ «Агістель», ТОВ «Славія», ВАТ «Дніпронафтопродукт» здійснили виписування податкових накладних без декларування відповідних сум податкових зобов?язань, у зв?язку з чим позивачем здійснено формування податкового кредиту за нікчемними угодами.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2010 №0000031800/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6148147,90 грн., у тому числі за основним платежем 4582994,00 грн. та штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 1565153,90 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги платника залишено без задоволення, прийнято податкові повідомлення-рішення №0000031800/1 від 18.08.2010, №0000031800/2 від 08.09.2010, №0000031800/3 від 23.11.2010, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов?язань.

Правила обчислення і сплати податку на додану вартість визначені ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що існувала на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Частиною 2 зазначеного підпункту встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, первинними документами є письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Вест-Траст», ТОВ «Агістель», ТОВ «Славія», ВАТ «Дніпронафтопродукт» знайшла своє підтвердження та відповідачем не спростована, укладені господарські договори на поставку нафтопродуктів за формою та змістом відповідає вимогам законодавства, його виконання підтверджується податковими та видатковим накладними, товарно-транспортними накладними, іншою первинною документацією в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Оплата проведена в повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується банківськими виписками.

Видані позивачу податкові накладні постачальниками товарів (робіт, послуг), складені відповідно до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997 «Про затвердження форм податкової накладної та порядку її заповнення», на час їх видачі контрагенти мали необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, були зареєстрованими платниками ПДВ в установленому порядку на момент здійснення спірних господарських операцій.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів відсутності факту придбання позивачем товарів (робіт, послуг), виключення зі складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) протягом вказаного періоду, що в свою чергу виключало б можливість формування податкового кредиту за даними операціями.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання щодо сплати сум податків до державного бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Вест-Траст», ТОВ «Агістель», ТОВ «Славія», ВАТ «Дніпронафтопродукт» договорів, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

За встановлених обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Т.М.Шипуліна