Ухвала суду № 41601299, 19.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/9991/17909/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі - Нововолинська ОДПІ)

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012

у справі № 2а/0370/1002/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП" (далі - Товариство)

до Нововолинської ОДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.03.2011 № 0001052301/0/55 з тих мотивів, що чинним законодавством України не передбачено такого критерію визначення звичайної ціни товару для цілей оподаткування ПДВ, як його митна вартість.

Посилаючись на невідповідність судів положенням пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», пунктів 4.1, 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», Нововолинська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про заниження позивачем бази оподаткування ПДВ за операціями з продажу імпортованих м'ясних продуктів за заниженою ціною.

Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків судів та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що Нововолинською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок майбутніх платежів за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.10.2010 по 31.10.2010. Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 18.02.2011 № 88/10/2301/36266887, в якому зазначено про заниження позивачем бази оподаткування ПДВ шляхом реалізації на митній території України імпортованої м'ясної продукції за ціною, нижчою ніж її митна вартість.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2010 року в розмірі 215 036 грн.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суди обох попередніх інстанцій цілком об'єктивно не погодилися із зазначеними висновками податкового органу.

Так, відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

На час виникнення спірних правовідносин звичайна ціна визначалася х урахуванням положень пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, підпунктом 1.20.1 цього пункту передбачено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За правилами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Однак у справі, що переглядається, податковою інспекцією не подано доказів на підтвердження невідповідності ціни реалізації Товариством спірної м'ясної продукції рівню звичайної ринкової ціни, не наведено інформації щодо існуючої пропозиції на відповідному ринку по аналогічним, ідентичним, однорідним товарам.

Доводи Нововолинської ОДПІ щодо необхідності застосування митної вартості як рівня ринкової ціни на ввезений товар не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства.

Адже аналіз положень пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» дозволяє зробити висновок про те, що для цілей оподаткування при реалізації товарів застосовується вартість товарів, що відповідає принципам цієї норми Закону. Митна вартість товару визначається за правилами розділу XI Митного кодексу України та використовується для митний цілей. Визначена декларантом митна вартість водночас не дозволяє достовірно визначити звичайну ринкову ціну на аналогічний товар, що склалася у певному регіоні; визначення та перевірка саме ринкової ціни на товар не належить до компетенції митних органів.

З огляду на наведене суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що визначення Товариству бази оподаткування ПДВ за операціями з реалізації на території України імпортованого товару, виходячи з митної вартості останнього, не відповідає вимогам пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість». У зв'язку з цим висновок судів про правомірність позовних вимог є цілком правильним.

Оскільки висновки судів цілком відповідають нормам матеріального права та установленим за наслідками оцінки наявних у справі доказів обставинам справи, то підстави для скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області відхилити.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 у справі № 2а/0370/1002/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько