Ухвала суду № 41601221, 19.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/800/34409/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10.08.2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року

у справі № 2а-3030/12/2170

за позовом приватного підприємства «Скирда» (далі - позивач, ПП «Скирда»)

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Скирда» звернулось у грудні 2009 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.11.2009 року № 0006501502/0 про відмову в наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 304 135,00 гривень та від 20.10.2009 року № 0004812301/0 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009 року в сумі 1 913 585,00 гривень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача Державної податкової інспекції у м. Херсоні на його правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Скирда» в 2009 році подало до ДПІ у м. Херсоні податкову декларацію з ПДВ за серпень 2009 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування, відповідно до яких сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню складає 1 913 585,00 гривень.

У жовтні 2009 року ДПІ у м. Херсоні було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Скирда» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з травня 2008 року по липень 2009 року, за результатами перевірки складено акт від 19.10.2009 року № 3089/23-2/33726948.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.10.2009 року № 0004812301/0, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009 року в сумі 1 913 585,00 гривень.

Згідно податкової декларації з ПДВ за серпень 2009 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню складає 1 304 135,00 гривень.

18.11.2009 року ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006501502/0 про відмову ПП «Скирда» у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1 304 135,00 гривень за вересень 2009 року. Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту № 3461/15-2/33726348 від 17.11.2009 року.

Підставою для відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень, вересень 2009 року податковим органом вказано порушення пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР).

Податковим органом відмовлено у наданні бюджетного відшкодування на підставі того, що обсяги оподаткованих операцій за перевірені періоди менші, ніж заявлені сума бюджетного відшкодування. Для визначення суми оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців відповідачем використана інформація, наведена у рядку 5.1. Декларації з ПДВ (тобто тільки з податкових зобов'язань), без урахування рядків 1(5.1.), 10.1, 12.1 декларації.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку має право на бюджетне відшкодування ПДВ у тому разі, коли за підсумками двох податкових періодів різниця між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту має від'ємне значення. Сума від'ємного значення у такому періоді має включатись у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а за його відсутності - до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Якщо у наступному податковому періоді різниця між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту також буде від'ємною, то відповідно до абз. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР бюджетному відшкодуванню підлягатиме та частина такого від'ємного значення, що дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до абз.2 пп. «а» пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 цього Закону передбачено, що не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно з п. 1.1 ст. 1 Закону № 168/97-ВР під оподатковуваними операціями розуміється операції платників податку, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Перелік оподатковуваних операцій визначений п. 3.1 ст. 3 зазначеного Закону. До цього переліку, зокрема, належать поставки товарів або поставки послуг (пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону № 168/97-ВР поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Вказані норми Закону, як і визначення понять поставки товарів та послуг, наведені у п. 1.4 ст. 1 Закону № 168/97-ВР не дають підстав для розмежування операцій з продажу та придбання товарів (послуг) при визначенні оподатковуваної поставки для застосування п. «г» п. 9.8 ст. 9 цього Закону, оскільки операція з поставки товарів та послуг, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, є двостороннім правочином і для однієї сторони така операція є продажем, а для іншої придбанням, в результаті чого у продавця виникає податкове зобов'язання, а у покупця право на податковий кредит.

Тобто, поняття оподатковуваної поставки охоплює як операції з продажу товарів (послуг), так і операції з їх придбання.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що до обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців, відображених у податкових деклараціях ПП «Скирда» з ПДВ за серпень, вересень 2009 року повинні включатися суми будь-яких операцій, наведених у пунктах 4.1, 4.3 ст. 4 Закону № 168/97-ВР та відображених у показниках рядків Декларації з ПДВ 1 (5.1.), 10.1, 12.1.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у ДПІ у м. Херсоні відсутні підстави для відмови в наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1 304 135,00 гривень за вересень 2009 року, за серпень 2009 року в сумі 1 913 585,00 гривень, а тому податкові повідомлення-рішення від 18.11.2009 року № 0006501502/0 та від 20.10.2009 року № 0004812301/0, винесені за наслідками перевірки, підлягають скасуванню.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10.08.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року у справі № 2а-3030/12/2170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько