Ухвала суду № 41601191, 12.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ К/9991/20378/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Ковтун О.С.,

за участю представників:

позивача - Чамари Л.В.,

відповідача - Української Т.О.,

Генеральної прокуратури України - Стояновського Є.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві (далі - СДПІ)

на постанову господарського суду Миколаївської області від 06.05.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012

у справі № 6/458/08

за позовом державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (далі - Підприємство)

до СДПІ,

за участю прокуратури Миколаївської області,

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2008 року Підприємство звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.02.2008 № 00000437/0, від 14.03.2008 № 00000437/1, від 02.06.2008 № 00000437/2 та від 08.08.2008 № 00000437/3.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 06.05.2009 позов задоволено з посиланням на постанову апеляційного суду Миколаївської області від 11.03.2009, якою закрито провадження в адміністративній справі щодо керівника Підприємства ОСОБА_4 за відсутністю у його діях ознак складу правопорушення, передбаченого статтею 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення порядку ведення податкового обліку).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін з посиланням на недоведеність податковим органом факту зайвого включення позивачем до складу валових витрат Підприємства витрат, що одночасно пов'язані як з власною діяльністю цього платника, так і зі спільною діяльністю. Також апеляційний суд визнав обґрунтованим відображення позивачем у складі валових витрат дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, на підставі акта про її списання.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові.

Підприємством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано касаційну скаргу, в якій позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, СДПІ було проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.09.2007, оформлену актом від 06.02.2008 № 53/37/01125608.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2008 № 00000437/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 169 567 грн. (у тому числі 589 371 грн. за основним платежем та 580 196 грн. за штрафними санкціями).

Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено, що Підприємством та ДП «Грінтур-Екс» було укладено Договір про спільну діяльність від 01.04.2006 № 47; пунктом 4.3 цього Договору обов'язок щодо ведення податкового обліку спільної діяльності було покладено на позивача у справі. Підприємство також виконувало роботи та надавало послуги для спільної діяльності з оформленням актів виконаних робіт.

За висновком СДПІ, позивачем не було зроблено розподіл витрат платника податку - учасника спільної діяльності, що пов'язані як з власною діяльністю такого платника, так і зі спільною діяльністю, у зв'язку з чим Підприємством було завищено валові витрати на загальну суму 1 064 827 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 цієї ж статті Закону передбачено, що порядок податкового обліку та звітності результатів спільної діяльності встановлюється центральним податковим органом.

На виконання цієї норми Закону Державною податковою адміністрацією України було розроблено Порядок ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затверджений наказом від 30.09.2004 № 571.

За правилами пункту 12 цього Порядку у разі, якщо платник податку - учасник спільної діяльності передає товари (результати робіт, послуг) з метою їх подальшого використання у такій діяльності, то така передача відображається у податковому обліку цього платника у порядку, установленому для продажу відповідних товарів (результатів робіт, послуг).

Відповідно до пунктів 13, 14 названого Порядку У разі, коли основні фонди платника податку - учасника спільної діяльності використовуються як у власній господарській діяльності, так і в спільній діяльності, частина амортизаційних відрахувань за цими основними фондами враховується у звіті та додатку до нього в сумі, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду за цими фондами, як сума доходів, отриманих від спільної діяльності, відноситься до загальної суми таких доходів та валових доходів,отриманих цим платником від власної господарської діяльності.

Розподіл витрат платника податку - учасника спільної діяльності, які включаються до складу валових витрат та одночасно пов'язані як з власною господарською діяльністю такого платника, так і зі спільною діяльністю, відбувається аналогічно вимогам пункту 13 цього Порядку.

У розглядуваній справі податковим органом не конкретизовано, які саме витрати було відображено позивачем у податковому обліку з порушенням наведеного порядку, та не доведено факту недотримання Підприємством законодавчо визначеної пропорційності розподілу витрат.

Наведене свідчить про невідповідність акта перевірки критеріям чіткості, об'єктивності та повноти, як того вимагає пункт 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327; інших доказів на підтвердження своєї правової позиції у справі ДПІ не представлено.

Таким чином, СДПІ на порушення вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довела правомірності свого рішення.

Правильним є і висновок судів по епізоду, пов'язаному з відображенням у складі валових витрат Підприємства безнадійної дебіторської заборгованості у сумі 1 292 656,12 грн.

Фактично, СДПІ не заперечує факту існування цієї заборгованості, однак, наполягає на тому, що оскільки її списання відбулося за актом від 30.06.2006, то позивач повинен був відобразити зазначену безнадійну заборгованість у складі валових витрат Підприємства у ІІ кварталі 2006 року, а не у податковій звітності за 9 місяців 2006 року.

Підпунктом 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено право платника віднести до складу валових витрат суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Таким чином, невідображення позивачем зазначеної суми безнадійної заборгованості у складі витрат ІІ кварталу 2006 року не перешкоджає врахуванню цієї заборгованості при визначенні витрат у наступному звітному періоді.

У зв'язку з цим суди правомірно задовольнили позов, скасувавши оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на іншому тлумаченні наведених правових норм та не можуть слугувати спростуванням висновків суду апеляційної інстанції, покладених в основу прийняття оскаржуваної постанови у справі.

Оскільки висновки апеляційного суду відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити СДПІ її правонаступником - спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві її правонаступником - спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

2. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

3. Постанову господарського суду Миколаївської області від 06.05.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 у справі № 6/458/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько