Ухвала суду № 41601188, 19.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/800/22746/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,за участю секретаря судового засідання Єгорової І.В.,

представника позивача Ситніка О.О.,

представника відповідача Української Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року

у справі № 2а-11622/12/2070

за позовом державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (далі - позивач, ДП «ХМЗ «ФЕД»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ДП «ХМЗ «ФЕД» звернулось у жовтні 2012 року до суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2012 року № 0000300041.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби підлягає заміні її правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 28.05.2012 року по 11.06.2012 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період листопад-грудень 2011 року по взаємовідносинам з: ТОВ «Укрнадраресурси», ТОВ «Авангард 10», ТОВ НВФ «Харків-прилад», ТОВ СП «Інженерно-Авіаційна служба», ПВТФ «Дафніс», СПД-ФО ОСОБА_6, ТОВ «Метал-Ресурс», ТОВ «Українська феросплавна компанія», ТОВ «Будхолдінг-Харків» у період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року; ТОВ «Авангард 10», ТОВ «Укртехснаб», ТОВ СП «Інженерно-Авіаційна служба», ТОВ «Метал-Ресурс», ТОВ «Будхолдінг-Харків» у періоді з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 11.06.2012 року № 173/41-018/14310052.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 року форми «В1» № 0000300041, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 801 111,88 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 400 555,94 гривень.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу, з огляду на дані АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», інформацію та акти перевірок, отримані відповідачем від інших податкових органів, щодо визнання правочинів здійснених постачальниками нікчемними та безпідставність складання ними податкових накладних з огляду на відсутність об'єкту оподаткування, що обумовлено недотриманням вимог законодавства постачальниками позивача.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Приписами п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між ДП «ХМЗ «ФЕД» та ТОВ «Інженерно-авіаційна служба» укладено договір № 66х/07-205 від 20.03.2007 року та договір № 82х/10-205 від 15.03.2010 року (з урахуванням специфікацій та додаткових угод) на постачання матеріалів та комплектуючих виробів, за умовами яких постачання товару здійснювалось на умовах «ЕХW-м.Харків». Перевезення товару здійснювалось автотранспортом позивача або ручною поклажею з офісу постачальника за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, 36а.

15.06.2010 року між позивачем та ТОВ «Метал-ресурс» укладено договір № 34 (з урахуванням специфікацій) на постачання металів, за умовами якого постачання товару здійснювалось на умовах «FCA-м.Харків». Перевезення товарів здійснювалось автотранспортом позивача після усного (по телефону) повідомлення постачальником про місце отримання товару, а саме зі складу постачальника за адресою: м. Харків, смт. Кулінічі, вул. Приміська, 5а та вул. Шевченко, 327.

22.02.2010 року позивач уклав договір комісії № КМ-186/10 з ТОВ «Укрнадраресурси», відповідно до умов якого у листопаді 2011 року позивачем отримано природний газ у кількості 447,073 мі на суму 1 850 689,09 гривень, з яких 308 448,18 гривень податок на додану вартість. Фактичне транспортування та отримання позивачем газу по зазначеному договору встановлено судами попередніх інстанцій при дослідженні трьохстороннього акту приймання-передачі газу від 30.11.2011 року, підписаного ДП «ХМЗ «ФЕД», ТОВ «Укрнадраресурси» та газотранспортною організацією ВАТ «Харківміськгаз», а також місячного звіту по коректору (лічильнику) позивача про використання газу.

08.12.2009 року між позивачем та ПВТФ «Дафніс» укладено договір № 308х/09-101, за умовами якого останній зобов'язувався передати у власність позивача продукти харчування та господарські товари.

На підтвердження придбання, оприбуткування, перевезення та використання товару в господарській діяльності по вищезазначеним договорам, позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових та видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, прибуткових ордерів, банківських виписок, актів приймання-передачі, при дослідженні яких судами попередніх інстанцій встановлено, що останні є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», дефектів форми, змісту або походження не мають.

Таким чином, з аналізу наведених вище норм законодавства та встановлених обставин справи колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про реальність господарських операцій позивача по взаємовідносинам з контрагентами та правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість та як наслідок правомірного визначення суми бюджетного відшкодування.

Крім того, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо безпідставності доводів податкового органу відносно встановлення розбіжностей в АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та не декларування постачальником об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від інших осіб. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за правильність ведення податкового обліку та сплати податкових зобов'язань продавця та інших суб'єктів господарювання по ланцюгу до виробника. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Щодо, доводів відповідача відносно того, що у виписаних позивачем товарно-транспортних накладних по господарським операціям з ТОВ «Інженерно-авіаційна служба» та ТОВ «Метал-ресурс» не вказано пункт навантаження товару, а саме зазначено тільки назву вулиці, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що такі не можуть слугувати підставою для визнання господарських операцій нікчемними, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 160, 167, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Здійснити заміну сторони у справі - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року у справі № 2а-11622/12/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. БухтіяроваСудді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) І.В. ПриходькоЗ оригіналом згідно