Ухвала суду № 41598902, 24.11.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/526/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2352/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Лошак О. О.

Суддя-доповідач Шишко А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Ковалюка Я.Ю., Матківського Р.Й.,

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рогатинського районного суду від 06 жовтня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рогатинського районного суду від 06 жовтня 2014 року задоволено позов ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості станом на 25.03.2014 року в сумі 167222 грн., а саме: 72986 грн. 75 коп. - заборгованість за кредитом; 56656 грн. 76 коп. - заборгованість за відсотками; 18158 грн. 78 коп. - заборгованість по комісії; 8420 грн. 35 коп. - пеня; 11000 - штраф, за кредитним договором №251/2006 від 15.05.2006 року, укладеним між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, на предмет іпотеки - будинковолодіння: житловий будинок, загальною площею 110 м.кв., житловою площею 82,7 м.кв.; літню кухню, загальною площею 34,8 м.кв.; стайню-стодолу, загальною площею 55,1 м.кв.; стайню, загальною площею 10,8 м.кв.; літню кухню, загальною площею 37,2 м.кв.; комору, загальною площею 26,1 м.кв.; гараж, загальною площею 23 м.кв.; вбиральню, загальною площею 1,4 м.кв.; огорожі, загальними площами 24,1 м.кв. і 23,9 м.кв.; криницю, загальною площею 9 м.кв.; ворота, загальною площею 5,1 м.кв., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, Рогатинський район і, відповідно до свідоцтва про право власності від 24.02.2004 року, виданого Лучинецькою сільською радою, належать відповідачам на праві спільної часткової власності, шляхом продажу ПАТ КБ "Надра" з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з можливістю здійснення ПАТ КБ "Надра" усіх передбачених нормативно-правовими актами державних дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також надання ПАТ КБ "Надра" усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, встановивши початкову ціну реалізації предмета іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішено кошти від продажу зазначеного іпотечного майна направити на погашення заборгованості перед ПАТ КБ "Надра" в загальному розмірі 167222 грн. 64 коп. Залишок коштів від продажу іпотечного майна повернути ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ "Надра" 1672 грн. 23 коп. витрат по оплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення суду, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи. У зв'язку з цим, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ПАТ КБ "Надра" відмовити.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав право поваги до її житла. Воно охоплює право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Пункт 2 ст.8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п.1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідним в демократичному суспільстві, а також здійснюватись в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Суд першої інстанції не врахував, що на момент розгляду справи в спірному житловому будинку проживає малолітня - ОСОБА_7, а також ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є особою похилого віку та потребує стороннього догляду.

Також, суд не врахував співвідношення вартості заставленого майна та суми боргу за кредитним договором №251/2006 від 15.05.2006 року, а ухвалив рішення на підставі п.1.2 договору іпотеки, згідно якого вартість предмета іпотеки була погоджена між відповідачами і позивачем в сумі 266020 грн., не врахувавши той факт, що з моменту укладення договору та на момент розгляду справи внаслідок інфляції та зміни курсу валют значно зросла реальна вартість заставного майна, яка на момент розгляду справи не була встановлена.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи апелянта, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ "Надра" та звертаючи стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання згідно умов кредитного договору, а саме в терміни, встановлені кредитним договором, кошти не повертав, графіку погашення заборгованості не дотримувався, а тому у позичальника виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.05.2006 року між ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ КБ "Надра", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №251/2006, згідно якого банк надав, а позичальник отримав кредит на споживчі цілі в розмірі 110000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18%, з кінцевим терміном повернення до 13.05.2014 року.

В забезпечення належного виконання зобов'язань по кредитному договору №251/2006 від 15.05.2006 року, між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року і інші іпотекодавці прийняли за нею спадщину - 1/7 частки предмету іпотеки, укладено договір іпотеки від 15.05.2006 року. Згідно умов даного договору відповідачі передали в іпотеку банку нерухоме майно: будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, Рогатинський район, до складу якого входять: житловий будинок, загальною площею 110 м.кв., житловою площею 82,7 м.кв., літня кухня, стайня-стодола, стайня, літня кухня, комора, гараж, вбиральня, огорожа, ворота, криниця.

Як вбачається із кредитного договору, ОСОБА_2 отримав в тимчасове користування кредитні кошти на умовах строковості, забезпеченості, платності та зворотності та зобов'язався сплачувати платежі у розмірі, порядку та строки, встановлені договором та графіком платежів щодо погашення суми кредиту, відсотків за користування ним, комісій банку, сукупних послуг, які надаються позичальнику у зв'язку з укладенням цього договору. За порушення умов договору у розділах 2,5 кредитного договору передбачена відповідальність позичальника.

Із змісту кредитного договору вбачається, що сторони погодили всі істотні його умови як це передбачено ст.207 ЦК України і це узгоджується з вимогами ч.1 ст.638 ЦК України.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.ст.526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Виходячи із положень ст.ст.526, 626-631 ЦК України, укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами, відповідно до його умов, вимог Цивільного Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання, згідно кредитного договору №251/2006 від 15.05.2006 року, належним чином не виконував, кредит належним чином не погашав та відсотки не сплачував, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед кредитором, яка станом на 25.03.2014 року складала 167222 грн. 64 коп. з яких: заборгованість за кредитом - 72986 грн. 75 коп.; заборгованість за відсотками - 56656 грн. 76 коп.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 18158 грн. 78 коп.; пеня за договором - 8420 грн. 35 коп.; штраф - 11000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Частиною 1 статті 575 ЦК України встановлено, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до 1, 7, 33 Закону України "Про іпотеку", іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомого майна, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно Розділу 5 договору іпотеки від 15.05.2006 року, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником (ОСОБА_2.) зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частині, у випадку порушення іпотекодавцями будь-яких зобов'язань за цим договором або якщо гарантії та запевнення, надані іпотекодержателю, не відповідають дійсності. Відповідно до пункту 5.4. іпотечного договору, іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення на предмет іпотеки межах, передбачених п.5.3. цього договору.

При цьому судом першої інстанції враховані роз'яснення Пленуму ВСС України викладені в п.9 Постанови від 30 березня 2012 року № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", відповідно до яких право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ "Надра", відповідно до ст.35 Закону України "Про іпотеку", пропонувало відповідачам погасити заборгованість за кредитним договором та їх було попереджено про негативні наслідки, які можуть мати місце в разу несплати боргу, в тому числі і про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.14-18), однак позичальник ніяких дій щодо погашення заборгованості не вчиняв.

Згідно з ст. 39 ЗУ "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко держателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду відповідно до ст. 39 ЗУ "Про іпотеку", то суд у своєму рішенні може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Суд першої інстанції визначив спосіб реалізації предмета іпотеки відповідно до вимог законодавства та з урахуванням всіх обставин справи.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що суд першої інстанції порушив Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав право поваги до її житла.

Дана Конвенція забороняє втручання держави у використання особою прав, зазначених в п.1 цієї статті, зокрема, що таке втручання має бути передбачене законом і необхідним в демократичному суспільстві, а також здійснюватись в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Таким чином, норми даної Конвенцію захищають особу саме від втручання з боку держави, а не у випадку, коли особа добровільно погодилась на те, щоб належне їй житло, використовувалось, як забезпечення виконання її зобов'язань.

Апелянт також вказує, що в будинку проживають малолітня - ОСОБА_7 і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є особою похилого віку. Однак, отримуючи кредит та беручи на себе зобов'язання фінансового характеру, саме ОСОБА_2 мав врахувати всі ризики та несприятливі наслідки для себе та своєї родини, які можуть виникнути при неможливості виконання умов кредитного договору, оскільки договір укладався добровільно і ніхто не примушував позичальника отримувати кредит в такому розмірі, на таких умовах та додаткового укладати договір іпотеки для забезпечення виконання зобов'язання.

Одночасно колегія суддів зазначає, що вартість предмету іпотеки суд встановив на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Тобто, суд таким чином застрахував іпотекодавців від того, що предмет іпотеки може бути проданий дешевше за його ринкову вартість і такі висновки суду відповідають вимогам ЦК України та ЗУ "Про іпотеку".

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України , колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рогатинського районного суду від 06 жовтня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий А.І. Шишко

Судді: Я.Ю. Ковалюк

Р.Й. Матківський