Ухвала суду № 41597142, 24.02.2014, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9784/13-ц

У Х В А Л А

24 лютого 2014 року Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Врона А.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

09 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить в забезпечення позову накласти арешт на все майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, що мешкає по вул.Свердлова, 17, м.Павлоград, Дніпропетровська область, в тому числі на корпоративні права в товаристві з обмеженою відповідальністю «Заман ЛТД», а саме на частку в статутному фонді у розмірі 50%, що складає 200000грн.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку що подана заява підлягає задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 ст.153 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частин 2-3 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зроби ти неможливим виконання рішення суду.

Подана заява повинна відповідати вимогам, які встановлені ст. 151 ЦПК України. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заявник просить суд накласти арешт на все майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, в тому числі на корпоративні права в товаристві з обмеженою відповідальністю «Заман ЛТД», а саме на частку в статутному фонді у розмірі 50%, що складає 200000 грн.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.02.2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо права власності на нерухоме майно, зареєстрованого за ОСОБА_2.

Як вбачається з відомостей, наданих Павлоградським МРЕВ, довідка №140 від 20.02.2014 року, за ОСОБА_2 зареєстровано права власності на рухоме майно, а саме ВАЗ 210990, д/н НОМЕР_1, к.Y6Д21099050023270, св-во КХС 834386 від 03.12.2005 р. (кредит), ОСОБА_3, д/н НОМЕР_2, к.Y6ДТ1311040213144, св-во ЯАА 814735 від 31.08.2004 р. (кредит), ТЗ викрадено 31.01.2006 року.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.02.2014 року ОСОБА_2 є засновником (учасником) товариства з обмеженою відповідальністю «Заман ЛТД», розмір внеску до статутного фонду 200000 грн., ОСОБА_1 є засновником (учасником) товариства з обмеженою відповідальністю «Заман ЛТД», розмір внеску до статутного фонду 200000 грн., розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Заман ЛТД» складає 400000 грн.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9 при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Арешт майна являє собою заборону розпорядження майном до набрання рішенням законної сили або до скасування ухвали про забезпечення позову. Арешт майна складається з проведення його опису, оголошення заборони розпоряджатися ним, а за необхідності обмеження права користування майном або його передача на зберігання іншим особам.

Відповідно до частин 1,2 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Проте заявником не доведено доцільність, не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову, як арешт корпоративних прав в товаристві з обмеженою відповідальністю «Заман ЛТД» - частки в статутному фонді у розмірі 50%, враховуючи наслідки арешту 50% частки в статутному фонді підприємства для провадження господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2013 року про закриття провадження у справі у звязку з визнанням мирової угоди по справі №185/9622/13-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл майна, що будо придбано в шлюбі, визнано ОСОБА_4 власником 50% частки (долі) корпоративних прав на суму 200000 грн. в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Заман ЛТД». Ухвала суду оскаржена не була та набрала законної сили.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи обставини, встановлені по справі, у суду відсутні підстави для накладання арешту на корпоративні права в товаристві з обмеженою відповідальністю «Заман ЛТД», а саме на частку в статутному фонді у розмірі 50%, що складає 200000 грн. з метою забезпечення позову. Відсутній причинно-наслідковий звязок між можливістю виконання судового рішення та вжиттям судом вказаного заходу забезпечення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Зважаючи, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики предявлено з вимогами матеріального характеру, ціна позову є значною, а також враховуючи, що за ОСОБА_2 зареєстровано права власності на рухоме майно, суд вважає за необхідне забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_2 та іншим особам здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження в будь-який спосіб транспортних засобів, які належать на праві власності ОСОБА_2.

Керуючись ст. ст. 151-153, 210 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_2 та іншим особам здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження в будь-який спосіб транспортного засобу ВАЗ 210990, д/н НОМЕР_1, к.Y6Д21099050023270, св-во КХС 834386 від 03.12.2005 р. (кредит), який належить на праві власності ОСОБА_2, та транспортного засобу ОСОБА_3, д/н НОМЕР_2, к.Y6ДТ1311040213144, св-во ЯАА 814735 від 31.08.2004р. (кредит), ТЗ викрадено 31.01.2006 року, який належить на праві власності ОСОБА_2.

В задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня її постановлення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя:

ОСОБА_5