Ухвала суду № 41595954, 06.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/96/12 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Агросервіс" до Державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Приватне підприємство "Агросервіс" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 грудня 2011 року № 0004822301 та № 0004812301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у м. Черкаси Черкаської області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією в місті Черкаси Черкаської області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Агросервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами відносин з Приватним підприємством «Фін» за березень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 13 грудня 2011 року №2721/23-4/30829259.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в березні 2011 року в сумі 105 160,00 грн.; п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в декларації за І квартал 2011 року в сумі 131 450,00 грн.

На підставі встановлених порушень, 27 грудня 2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004822301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 131451 грн., у тому числі основний платіж в розмірі 131450 грн. та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення №0004812301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 105161 грн., у тому числі основний платіж в розмірі 105160 грн. та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз. 4 п. п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 січня 2011 року між ПП "Агросервіс" та ПП «Фін» укладено Договір, згідно якого ПП «Фін» зобов'язується передати у власність позивача пічне паливо, а позивач - прийняти та оплатити його. Кількість та сума товару зазначається в накладній.

Згідно п. 3 Договору, приймання товару проводиться згідно товаросупроводжувальних документів. Датою передачі вважається дата відпуску товару зазначена в накладній.

На підтвердження виконання вищевказаного Договору позивачем надано акти приймання-передачі товарів від 22 березня 2011 року та від 12 березня 2011 року.

Як вбачається з видаткових накладних, 12 березня 2011 року позивачем придбано паливо пічне на загальну суму 88800 грн. (з ПДВ) та 22 березня 2011 року на загальну суму 149085 грн. (з ПДВ).

Підтвердження одержання від ПП «Фін» пічного палива підтверджується податковими накладними від 12 березня 2011 року №18 та від 22 березня 2011 року №30, які мають всі необхідні реквізити та складені, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Крім того, на підтвердження фактичного здійснення господарської операції позивачем надано документи, що підтверджують можливість придбання, транспортування та використання у власній господарській діяльності одержаного від ПП «Фін» пічного палива, а саме: свідоцтво про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів, посвідчення про підвищення кваліфікації з питань діяльності, пов'язаної з наданням послуг автомобільного транспорту: внутрішні перевезення вантажів, свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, ліцензія на внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, паспорт якості та сертифікат відповідності придбаної продукції.

Судом також встановлено, що 03 січня 2011 року між позивачем та ПП «Фін» укладено Договір, згідно якого ПП «Фін» зобов'язується надати позивачеві консультаційні послуги, а позивач - прийняти та оплатити їх. Консультаційні послуги надані з метою участі в проведенні відкритих торгів на закупівлю пічного палива, зокрема з Державним підприємством Хлібна база №76, Азовською районною лікарнею Джанкойського району АР Крим, Державним підприємством «Судак», Красногвардійською центральною лікарнею АР Крим, Комунальним закладом Херсонської облради Каїрський психоневрологічний будинок-інтернат, тощо.

На підтвердження виконання зазначеного договору, позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №21 від 15 березня 2011 року, №26 від 18 березня 2011 року, №32 від 28 березня 2011 року.

За одержаними від ПП «Фін» консультативними послугами були видані податкові накладні від 15 березня 2011 року № 21, від 18 березня 2011 року №26 та від 28 березня 2011 року №32, які мають всі необхідні реквізити.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що умови укладених позивачем договорів від 03 січня 2011 року та від 04 січня 2011 року відповідають характеру господарської діяльності позивача, а придбані на його виконання послуги були використані саме в господарській діяльності, зокрема, з метою отримання прибутку.

Також, судом також встановлено, що позивачем у березні 2011 року придбано та оплачено у ПП «Фін» наступні товари: доводчик у кількості 3 шт. на загальну суму 840 грн., в тому числі ПДВ на суму 140 грн, кухонні меблі на загальну суму 88000 грн., в тому числі ПДВ на суму 14666 грн. 67 коп., агрегати до автомобілів на загальну суму 61130 грн., в тому числі ПДВ на суму 10188 грн. 32 коп.

Таки чином, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача про нікчемність укладених між позивачем та контрагентом правочинів, оскільки податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ПП «Фін», яке на момент їх видачі зареєстроване у встановленому податковим законодавством порядку як платник податку на додану вартість, і відповідно до законодавства, мало право на видачу податкових накладних.

З огляду на те, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку, у зв'язку з одержанням від ПП «Фін» пічного палива, кухонних меблів, запчастин та агрегатів до автомобілів, будівельних матеріалів та консультаційних послуг, що підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-передачі товарів за господарськими угодами, доказів на підтвердження фіктивності яких відповідачем не надано, колегія суддів вважає, що сформований позивачем податковий кредит відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Крім того, оскільки податковим органом не зазначено, які саме розрахункові, платіжні та інші документи не надані позивачем на підтвердження валових витрат, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки податкового органу, щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Приватного підприємства "Агросервіс" та їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.