Рішення № 41593773, 26.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/6196/14-ц Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.Провадження № 22-ц/780/6349/14 Доповідач у 2 інстанції ГолубКатегорія 18 26.11.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

26 листопада 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Голуб С.А.

суддів: Таргоній Д.О., Приходька К.П.

при секретарі: Черепинець А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих за розпискою, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року позивач пред»явив в суді названий позов посилаючись на те, що 16 липня 2011 року нею було передано відповідачу грошові кошти в сумі 600000 грн., про що відповідачем було видано розписку.

Зазначена грошова сума була передана з метою забезпечення та підтвердження наміру позивача придбати у відповідача нерухоме майно - земельні ділянки.

Відповідачем не було дотримано своїх зобов'язань та не було запропоновано позивачу земельні ділянки, які стали би предметом купівлі-продажу.

Таким чином відповідачем порушено свої зобов'язання за договором завдатку.

Зважаючи на довготривалий час, протягом якого відповідач безпідставно користувався грошовими коштами, отриманими від позивача в якості завдатку, позивач вважає за доцільне стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань у розмірі 42300 грн. та суму 3% річних у розмірі 46454,79 грн.

Посилаючись на вищевказані обставини та положення закону, позивач просила суд стягнути з відповідача на користь позивача суму завдатку у розмірі 600000 грн., суму 3% річних у розмірі 46454,79 грн. та суму інфляційних нарахувань у розмірі 42300 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до статті 303 ЦПК України, апеляційний суд при перевірці законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі апеляційної скарги, так і за межі вимог заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору завдатку від 16 липня 2011 року укладеного між сторонами у справі, останні домовились про передачу права власності на нерухомість.

Як забезпечення своїх зобов'язань за договором покупець передає продавцю завдаток в розмірі 600000 грн. за п'ять земельних ділянок загальною площею 0.5 га, які розташовані в с. Бобриця, Києво-Святошинського району Київської області, оформлення договору купівлі-продажу сторони обумовили до 01.11.2011 року. Про вказане вище, свідчить і розписка написана власноручно відповідачем від 16.07.2011 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що із договору завдатку вбачається, що має місце попередній договір купівлі-продажу земельних ділянок, оскільки сторони обумовили строк укладання основного договору, який відповідно до закону має бути нотаріально посвідчений. Проте вказаний попередній договір нотаріально не посвідчений, а отже є нікчемним оскільки недотримана його форма, встановлена законом і визнання його недійсним в даному випадку судом не вимагається.

Вказаний правочин є недійсним він не створює юридичних наслідків.

Судова колегія не може погодитись із таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач, підставою позову зазначив те, що вона мала намір купити у відповідача земельні ділянки і передала позивачу в якості завдатку грошові кошти. Ці грошові кошти сторони визначили як завдаток.

Частиною 1 ст. 570 ЦК України визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Таким чином, внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, тобто договору між сторонами, яким визначено предмет та істотні умови.

Наявну в матеріалах справах розписку відповідача про отримання ним завдатку і договір завдатку не можна вважати договором, яким би стверджувались наміри та взаємні зобов'язання сторін щодо укладення договору купівлі-продажу земельних ділянок.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами укладався попередній договір купівлі-продажу земельних ділянок, також безпідставно визначив цей договір нікчемним і відмовив у стягненні з відповідача переданих позивачем йому коштів. І в цій частині доводи апеляційної скарги є підставними та такими, що підлягають задоволенню, а рішення в цій частині зміні.

Згідно з ч.2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

В силу наведеного, судова колегія вважає, що позов підлягав частковому задоволенню , а саме стягненню на користь позивача суми переданого нею авансу в розмірі 600000 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивач за подання позовної заяви і апеляційної скарги сплатила судовий збір у загальній сумі 5481 грн., що підтверджується доданими до справи квитанціями, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За змістом ст. 309 ЦПК України підставами зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи зазначене, апеляційну скарга підлягає до задоволення, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2014 року в даній справі скасувати і увалити нове рішення .

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 600000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 5481 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: