Ухвала суду № 41592322, 25.11.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2828/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Клочко О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.суддівЄльцова В. О. , Карпенко О. В. при секретаріЖуравель Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» - Кошарського Олега Володимировича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7, який діє як опікун в інтересах ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», третя особа: ОСОБА_9 про визнання іпотечного договору нікчемним , -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7, який діє як опікун в інтересах ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Омега Банк» (ПАТ «Сведбанк», АКБ «ТАС-Комерцбанк»), третя особа: ОСОБА_9 про визнання іпотечного договору нікчемним, посилаючись на те, що 15 листопада 2006 року АКБ «ТАС-Комерцбанк», який змінив своє найменування на ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_10 було укладено кредитний договір № 2301/1106/88-697.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_9, який діяв на підставі довіреності № 5409 від 17 жовтня 2006 року від імені ОСОБА_8 був укладений іпотечний договір № 2301/1106/88-697-Z, згідно якого ОСОБА_8 є майновим поручителем за виконання ОСОБА_10 зобов'язань, передбачених вищевказаним кредитним договором.

Позивач ОСОБА_7 зазначає у позові, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2013 року ОСОБА_8 визнано недієздатною, починаючи з 17 жовтня 2006 року, та призначено його - ОСОБА_7 опікуном над своєю матір'ю ОСОБА_8 Дане рішення суду першої інстанції ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2013 року залишено без змін. Тому він подав до суду позов про визнання договору іпотеки недійсним.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2014 року йому відмовлено у задоволенні позову до ПАТ «Омега Банк», третя особа: ОСОБА_9 про визнання іпотечного договору недійсним. Обґрунтовуючи рішення про відмову в задоволенні позову про визнання іпотечного договору недійсним, суд виходив з того, що даний правочин є нікчемним. В зв'язку із даними обставинами ОСОБА_7, який діє як опікун в інтересах ОСОБА_8 звернувся до суду з даним позовом та просив визнати нікчемним іпотечний договір № 2301/1106/88-697- Z, укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк», який змінив своє найменування на ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_8 15 листопада 2006 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2014 року у даній справі замінено відповідача ПАТ «Сведбанк» (ПАТ «Омега Банк», АКБ «ТАС-Комерцбанк») його правонаступником ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс».

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_7, який діє як опікун в інтересах ОСОБА_8 задоволено.

Визнано нікчемним іпотечний договір № 2301/1106/88-697-Z, укладений 15 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», який змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_8.

Стягнуто з ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» на користь ОСОБА_7 судовий збір в сумі 243,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» - Кошарський О.В. оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесено з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2014 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, який діє як опікун в інтересах ОСОБА_8 у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, який діє як опікун та в інтересах ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості вимог, пославшись на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2013 року, яким ОСОБА_8 визнано недієздатною, починаючи з 17 жовтня 2006 року, та призначено ОСОБА_7 опікуном над своєю матір'ю, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2013 року. Суд першої інстанції посилався на норми ч. 2 ст. 41 ЦК України, згідно якої недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочин від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (ч.3 ст. 41 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону, однак вважає, що є безпідставним посилання суду в мотивувальній частині рішення на необхідність опікуна отримати дозвіл в органі опіки і піклування для укладення договору, який підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на момент підписання ОСОБА_8 довіреності 17. 10. 2006 року вона не була визнана недієздатною та опікун не був призначений, а іпотечний договір на підставі довіреності був укладений від її імені ОСОБА_9.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні 15 листопада 2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_10 було укладено кредитний договір № 2301/1106/88-697.

15 листопада 2006 року між банком та ОСОБА_9, що діяв на підставі довіреності за № 5409 від 17 жовтня 2006 року, посвідченої приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_11 від імені ОСОБА_8, було укладено іпотечний договір № 2301/1106/88-697-Z, згідно якого на забезпечення виконання основного зобов'язання, іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписом частини 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до вимог ст. ст. 39, 40 ЦК України, глави 2 розділу IV ЦПК України фізична особа визнається недієздатною за рішенням суду.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2013 року визнано ОСОБА_8 недієздатною, починаючи з 17 жовтня 2006 року та призначено ОСОБА_7 опікуном над своєю матір'ю ОСОБА_8 , яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2013 року.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно встановив фактичні обставини справи та належним чином перевірив докази, дійшов висновку про те, що оспорюваний договір є нікчемним правочином, оскільки вчинений недієздатною фізичною особою, яка відповідно до вимог ч. 2 ст. 41 ЦК України не має права вчиняти будь-якого правочину.

Виходячи із вищевикладеного, доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства, в зв'язку з чим підлягають відхиленню.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Посилання апелянта, що рішення суду першої інстанції є незаконним не підтверджено доказами та не наведено підстав, визначених у ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі.

Виходячи з викладеного, доводи апелянта носять суб'єктивний характер, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Однак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення помилково послався на ст. 71 ЦК України згідно якої, опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, оскільки рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2013 року ОСОБА_8 визнано недієздатною починаючи з 17 жовтня 2006 року та призначено ОСОБА_7 опікуном над своєю матір'ю ОСОБА_8, тобто на день укладення договору опікун призначений не був. Тому дані посилання суду підлягають виключенню.

Колегія суддів вважає, що виключення даної норми закону можливо без скасування чи зміни рішення, так як це не впливає на суть ухваленого законного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів , -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» - Кошарського Олега Володимировича - відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7, який діє як опікун в інтересах ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», третя особа: ОСОБА_9 про визнання іпотечного договору нікчемним - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :