Вирок № 41591278, 13.10.2014, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.10.2014 Справа №607/13269/14-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Делікатної Л.В.

за участю секретаря Клюхи І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі матеріали кримінального провадження № 12014210180000348 про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецьк, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, пенсіонера, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Савельєва Ю.В., потерпілого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

16 червня 2014 року обвинувачений ОСОБА_1 перебував на території свого господарства по АДРЕСА_1. Разом із ним на вказаній території перебували його дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_2 Близько 16 години вказаного дня, між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 на грунті тривалих неприязних відносин розпочався словесний конфлікт, який переріс у шарпанину. Даний конфлікт тривав близько 2-3 хвилин та був припинений ОСОБА_5 Після конфлікту ОСОБА_2 зайшов до приміщення будинку, де зачинився в одній із кімнат. Надалі, через 30 хвилин до господарства приїхала дочка обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_6, разом із своїм чоловіком ОСОБА_7 Після приїзду ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_5 зайшли до приміщення кімнати, де перебував ОСОБА_2 та між ними розпочалась словесна суперечка.

Поки між вказаними особами тривала суперечка, то у обвинуваченого ОСОБА_1 на ґрунті помсти за попередній конфлікт, виник злочинний умисел спрямований на спричинення ножового поранення ОСОБА_2

Реалізовуючи свій злочинний умисел, 16 червня 2014 року обвинувачений ОСОБА_1, який знаходився на території власного господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1, зайшов у приміщення кухні будинку, де взяв кухонний ніж. Потім, обвинувачений ОСОБА_1 із даним ножем піднявся до спальної кімнати будинку, де в цей час тривала суперечка між його сином та іншими родичами. Зайшовши до кімнати, обвинувачений ОСОБА_1 пройшов повз конфліктуючих між собою словесно осіб та попрямував у дальню частину кімнати, таким чином, що він перебував позаду свого сина ОСОБА_2 Після чого, тримаючи у лівій руці кухонний ніж, обвинувачений ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 та із-за спини наніс йому один удар вказаним ножем в ділянку грудної клітки , чим заподіяв йому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення лівої половини грудної клітки, в долі лівої легені та перикарду, яке належить до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що 16 червня 2014 року у нього із сином ОСОБА_2 виник конфлікт через те, що потерпілий часто зловживає спиртними напоями, в результаті якого, ОСОБА_2 почав ображати його нецензурними словами та шарпати за одяг. Під час цієї шарпанини, вони впали на землю, в результаті чого він отримав струс головного мозку. Після закінчення конфлікту, ОСОБА_2 зачинився в спальній кімнаті його будинку, а через деякий час приїхала його дочка ОСОБА_6 зі своїм чоловіком та пішли в кімнату до ОСОБА_9 поговорити з приводу ситуації, яка склалась. Через деякий час, а саме о 19 годині того ж дня, зайшовши у кімнату, він побачив, що син хотів вдарити дочку, а він в цей час тримаючи у руці ніж вдарив ОСОБА_2 в грудну клітку. Ніж, яким він наніс удар потерпілому знаходився на кухні і як він опинився в його руках він пояснити не може, оскільки в нього був струс головного мозку і він не пригадує.

У вчиненому обвинувачений ОСОБА_1 щиро розкаюється та просить суд суворо його не карати та не позбавляти волі, обіцяє в подальшому кримінальних правопорушень не вчиняти.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 16 червня 2014 року він знаходився вдома у своїх батьків. Через те, що він часто зловживає спиртними напоями, в нього з батьком виникла словесна суперечка. Під час цієї суперечки він побачив, як батько підходить до нього, тримаючи в руках кусок заліза, та вирішив його забрати. В цей момент у них виникла шарпанина та вони впали на землю. При цьому ОСОБА_1 міг вдаритись. Надалі, у конфлікт втрутилася мати і він пішов до будинку, де зачинився в одній із кімнат. Через деякий час до батьків приїхала його сестра - ОСОБА_6 з чоловіком. Надалі, сестра з чоловіком та матір'ю зайшли до нього в кімнату та розпочали з ним дискусію з приводу його поведінки з батьком. В цей момент, в кімнату зайшов батько і наніс йому удар ножем в область живота. Самого удару він не бачив, оскільки батько стояв позаду нього. Жодних претензій морального, чи матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_1 в нього не має, оскільки все лікування оплачував батько. Крім того, потерпілий просить обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти волі.

Крім власного визнання вини, обвинувачений ОСОБА_1 повністю погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, згідно повідомлення про підозру та обвинувального акта, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

З'ясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченим зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його похилий вік, позитивну характеристику за місцем проживання, трудовий стаж роботи, збіг тяжких сімейних обставин, думку потерпілого, який просить не позбавляти обвинуваченого волі, конкретні обставини справи, обставини, які пом'якшують покарання, а саме: визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, які б обтяжували покарання, суд не вбачає.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку у порядку, визначеному ст. 75 КК України, суд взяв до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, розкаявшись у вчиненому, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, позитивно характеризується за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, думку потерпілого, який просить не позбавляти волі обвинуваченого. Вказані обставини дають підстави суду вважати, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування ним покарання, з встановленням йому іспитового строку, що буде достатнім для його виправлення та недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Водночас, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.

Цивільний позов прокурора прокуратури Тернопільського району Савельєва Ю.В. в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації до обвинуваченого ОСОБА_1 на суму 3026 гривень - підлягає до задоволення, оскільки згідно ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати на стаціонарне лікування потерпілого від цього злочину.

У зв'язку із наведеним, беручи до уваги, що дані витрати затрачені на лікування потерпілого від злочину, суд вважає за необхідне стягнути їх з обвинуваченого.

Речові докази:

- спортивні штани, носки, тапочки, футболку та марлевий бинт, які згідно розписки повернуті потерпілому ОСОБА_2 - залишити в розпорядженні останнього, після набрання вироком законної сили;

- ніж, який згідно постанови від 06 липня 2014 року про визнання і приєднання до кримінального провадження речових доказів, визнано речовим доказом та здано в камеру зберігання речових доказів Тернопільського РВ УМВС України в Тернопільській області - знищити, після набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, залишити попередній, особисте зобов'язання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 2 (два) роки іспитового строку.

Зобов'язати ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, залишити попередній, особисте зобов'язання.

Цивільний позов прокурора прокуратури Тернопільського району Савельєва Ю.В. в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації (р/р № 31413544700001 в ГУДКСУ в Тернопільській області; Код ЄДРПОУ: 37977599; МФО 838012; одержувач: обласний бюджет Тернопільської області, код надходження 24060300) кошти в сумі 3026 гривень.

Речові докази:

- спортивні штани, носки, тапочки, футболку та марлевий бинт, які згідно розписки повернуті потерпілому ОСОБА_2 - залишити в розпорядженні останнього, після набрання вироком законної сили;

- ніж, який згідно постанови від 06 липня 2014 року про визнання і приєднання до кримінального провадження речових доказів, визнано речовим доказом та здано в камеру зберігання речових доказів Тернопільського РВ УМВС України в Тернопілсьькій області - знищити, після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяЛ. В. Делікатна