Ухвала суду № 41586538, 26.11.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/3325/2014р. Головуючий в І інстанції Третьякова І.В.

Категорія: 34 Доповідач - Радченко С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року листопада місяця 26 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Радченка С.В.

Суддів: Колісниченка А.Г., Капітан І.А.

при секретарі: Сікорі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою фермерського господарства «Аделаїда» на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 12 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Аделаїда», третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2013 року позивачка звернулася до суду з позовом зазначаючи, що 28.10.2010 року в с.Пам'ятне Голопристанського району сталося ДТП за її участю та за участю ОСОБА_2 Постановою Голопристанського РВ УМВС в Херсонській області від 27.12.2010 року було відмовлено в порушені кримінальної справи, а постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 03.12.2010 року провадження по справі відносно неї за ст.124 КУпАП було закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення та фактично винним визнано ОСОБА_2 Посилаючись на те, що ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ФГ «Аделаїда» та внаслідок ДТП їй завдано матеріальну та моральну шкоду, просила стягнути з ФГ «Аделаїда» на її користь матеріальну шкоду в сумі 5372,06 грн., що складається з вартості лікування 977,80 грн., рентгенівська плівка - 93,0 грн., вартість експертизи 419,68 грн., вартість пошкодженого мопеду 3057,60 грн., вартість проїзду до лікарні 279,56 грн., вартість пального для проїзду до лікарні 544,45 грн.; моральну шкоду в сумі 5000 грн., судові витрати та витрати на правову допомогу.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 12 березня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ФГ «Аделаїда» на користь позивачки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4522,40 грн., моральної шкоди 5000 грн. Вирішено питання щодо судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, ФГ «Аделаїда» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях, які надійшли на адресу суду, ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1, просить апеляційну скаргу відхилити, як необґрунтовану.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.10.2010 року в с.Пам'ятне Голопристанського району сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1, яка керувала мопедом «Мустанг», та за участю ОСОБА_2, який керував автомобілем НОМЕР_1, який на момент скоєння ДТП перебував в трудових відносинах з ФГ «Аделаїда».

Постановою Голопристанського районного суду від 03.12.2010 року в справі про адміністративні правопорушення №3-4295/10 провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито на підставі ст.247 п.1 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення (а.с.20). Постановою встановлено, що 15.11.2010 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення про те, що вона 28.10.2010 року біля 18 годин, керуючи скутером «Мустанг» в с.Пам'ятне Голопристанського району по вул.Леніна не врахувала дорожню обстановку, не обрала безпечну швидкість руху, внаслідок чого вчинила наїзд на стоячий автомобіль ГАЗ САЗ 3507, чим порушила п.12.2 ПДР. При цьому судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, що свідчить із схеми пригоди та пояснень сторін, враховуючи факт, що подія відбулася в темну пору доби, на проїзній частині дороги, водій автомобіля ГАЗ залишив вантажний автомобіль без включених габаритних вогнів та знаку аварійної зупинки, не вжив інших заходів для того, щоб якось позначити автомобіль на дорозі, то саме в діях водія ОСОБА_2 вбачаються ознаки порушення Правил дорожнього руху.

Постановою Голопристанського РВ УМВС в Херсонській області від 27.12.2010 року відмовлено в порушені кримінальної справи за фактом ДТП (а.с.30).

Відповідно до висновку експертного авто-товарознавчого дослідження №Вє-10 від 18.01.2011 року вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику скутера МТ125 Т-16 «Мустанг» встановлюється рівною ринковій вартості КТС на момент скоєння ДТП та складає 3057,60 грн (а.с.7-9).

Відповідно до епікрізу №06106 ОСОБА_1 була госпиталізована з 28.10.2010 по 05.11.2010 року з діагнозом струс головного мозку, забій стегна, плеча, їй призначено курс лікування медичними препаратами (а.с.18-19).

Відповідно до довідки лікаря неврологічного відділення Голопристанської ЦРЛ ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 28.10.2010 по 05.11.2010 року з діагнозом струс головного мозку, забій стегна, плеча та на амбулаторному лікуванні в даному відділенні з 06.11.2010 по 03.12.2010 року. На стаціонарі хвора отримувала за рахунок лікарні ліки на загальну суму 977,80 грн (а.с.24).

Відповідно до довідки аптеки №14 Голопристанської ЦРЛ від 16.12.2010 року вартість медикаментів придбаних ОСОБА_1 станом на 16.12.2010 року становить 977,80 грн. (а.с.23).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ФГ «Аделаїда», що підтверджується витягом з розпорядження №7-К від 04.02.2010 року по ФГ «Аделаїда» про прийняття ОСОБА_2 на роботу водієм автотранспортних засобів з 04.02.2010 року (а.а.99) та витягом з розпорядження № 34-К від 22.05.2013 р. про його звільнення за власним бажанням з 22.05.2013 року (а.с.100).

Факт належності вантажного автомобіля ГАЗ САЗ відповідачу ФГ «Аделаїда» не оспорювався відповідачем та третьою особою, тому суд вважав дану обставину доведеною.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (ч.3, 4 ст.1187 ЦК).

Враховуючи наведене суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про те, що ФГ «Аделаїда» повинно сплатити на користь позивача матеріальну шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки, оскільки водій ОСОБА_2, за вини якого виникла дорожньо-транспортна пригода, на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ФГ «Аделаїда».

Задовольняючи вимоги щодо стягнення моральної шкоди суд першої інстанції, в межах наданих доказів, врахував вимоги розумності і справедливості, характер дій винної особи, характер та тривалість заподіяння позивачу душевних страждань, порушенням нормальних життєвих зв'язків внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, вірно керувався нормами матеріального права, а саме, положеннями ст.ст. 1167, 1187 ЦК України, за якими моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦК України. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Крім того, згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду N 5 від 25 травня 2001 року, N 1 від 27 лютого 2009 року, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Колегія суддів погоджується з визначеним розміром моральної шкоди в сумі 5000 грн, оскільки такий висновок є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки наданих суду доказів і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню. Зокрема безпідставними є посилання представника відповідача та третьої особи, як на підставу для відмови в задоволенні позову на те, що водій автомобіля не був притягнутий до відповідальності, оскільки законодавство в деліктних правовідносинах передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. Сам по собі факт не притягнення винної особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності не може бути підставою для звільнення її від цивільної відповідальності. ОСОБА_2 не спростував того факту, що не виконав вимоги Правил дорожнього руху при аварійній зупинці свого транспортного засобу і суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що зазначені дії водія автомобіля знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з наслідками у вигляді ДТП та завданням, внаслідок цього шкоди позивачці.

Оскільки порушень норм матеріального і процесуального права, на які звертає увагу апелянт, колегією суддів не вбачається, то підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу фермерського господарства «Аделаїда» відхилити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 12 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності після проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України у касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: