Ухвала суду № 41584274, 26.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/5478/14-к 26.11.2014 26.11.2014 26.11.2014

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Фаріонової О.М. Івченко О.М. Чебанової-Губарєвої Н.В.,

за участю секретаря Ястреби С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12014150040003388 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 вересня 2014 року, відносно

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Херсон, проживає в АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор - Денисенко В.В.,

захисник обвинуваченого - ОСОБА_5

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Захисник ОСОБА_5 просить змінити вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 вересня 2014 року - визнавши ОСОБА_4 винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК України, остаточно призначити покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 вересня 2014 року ОСОБА_4 визнано винними у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК України. ОСОБА_4 призначено покарання за ч. 1 ст. 186 КК України у виді 1 року позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі; за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи 196,56 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів по кримінальному провадженню.

Узагальнені доводи апелянта.

Захисник вважає, що судом не враховано обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, те що потерпілі не мають претензій та не заявляли цивільні позови. ОСОБА_4 раніше не судимий, у вчинених злочинах визнав себе винним повністю, активно сприяв розкриттю злочинів, є єдиною дитиною у своєї матері, яка виховувала його одна, має на утриманні малолітню дитину, яку його цивільна дружина залишила йому на виховання, працюючи неофіційно, заробляє гроші на утримання дитини, сплачує дитячий садок та допомагає матері, має намір лікуватись від наркотичної залежності та від хвороби легень.

В суді першої інстанції обвинувачений просив не позбавляти його волі та звільнити від відбування покарання з випробуванням, прокурор висловився про можливість застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України, але це залишилось поза увагою суду і вирок суду не містить мотивування незастосування ст. 75 КК України.

Зазначає, що покарання призначене Ленінським районним судом м. Миколаєва за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

27.06.2014 р. близько 11 год. 20 хв. ОСОБА_4, знаходячись біля будинку № 28 по вул. Новобузькій в м. Миколаєві маючи намір на незаконне збагачення, діючи за раптово виниклим умислом з корисливих мотивів, шляхом ривка, відкрито викрав належні ОСОБА_6 золоті хрестик вартістю 575,14 грн. та ланцюжок вартістю 1 150, 28 грн., тим самим завдавши останній майнову шкоду в розмірі 1 725,42 грн. З викраденим майном ОСОБА_4 з місця події зник, розпорядившись ним за власним розсудом.

30.06.2014 р. близько 10.00 годині ОСОБА_4, знаходячись біля ЗОШ № 30, розташованої по вул. Квітневій в м. Миколаєві, діючи повторно, за раптово виниклим умислом, направленим на відкрите заволодіння чужим майном, без застосування фізичного насилля, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_7, намагався з шиї останньої зірвати золотий ланцюжок вартістю 2 000 грн., але не довів свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі - після того, як потерпіла ОСОБА_7, побачивши, що ОСОБА_4 схопив її золотий ланцюжок, захвативши комірець сорочки, почала кричати та кликати на допомогу, він втік з місця події.

30.06.2014 р. близько 11.00 години ОСОБА_4, знаходячись на перехресті вулиць 2 Поздовжньої та 11 Лінії в м. Миколаєві, маючи намір на незаконне збагачення, повторно, діючи за раптово виниклим умислом з корисливих мотивів, шляхом ривка, відкрито викрав належні ОСОБА_8 золоті ланцюжок вартістю 718,93 грн. та кулон вартістю 431,06 грн., тим самим заподіявши останній майнову шкоду в розмірі 1 150,28 грн. З місця події ОСОБА_4 зник, розпорядившись викраденим майном за власним розсудом.

01.07.2014 р. близько 10.00 години ОСОБА_4, знаходячись неподалік від кінотеатру «Космос», розташованого по вул. Космонавтів в м. Миколаєві, у невстановленої в ході досудового розслідування особи, незаконно придбав для особистого вживання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований масою 0,8254 грама (в перерахунку на суху речовину 0,014 грама).

В той же день, 01.07.2014 р., близько 10 год. 30 хв. ОСОБА_4, знаходячись поблизу бару, розташованого по вул. Нагірній в м. Миколаєві був затриманий працівниками міліції за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України. Під час особистого обшуку у ОСОБА_4 було виявлено та вилучено одноразовий медичний шприц з рідиною - опієм ацетильованим масою 0,8254 грами (в перерахунку на суху речовину 0,014 грама), який він незаконно зберігав при собі для особистого вживання без мети збуту.

Дії ОСОБА_4 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж); за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, як закінчений замах на вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, не доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі; за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно та за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 на час вчинення кримінальних правопорушень не судимий, характеризувався посередньо, офіційно не працював та не мав законних джерел отримання прибутків, знаходився на обліку з приводу синдрому залежності від опіатів, зловживання каннабіноідами та алкоголем, в ході розгляду кримінального провадження висловив каяття у вчиненому.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочинів. Дії обвинуваченого кваліфіковані правильно за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК України. Ці висновки суду апелянтом не оспорюються.

Призначаючи покарання ОСОБА_4, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, одне з яких відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, а інші - до тяжких, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується посередньо, на момент вчинення злочинів офіційно не працював та не мав законних джерел доходів, знаходиться на обліку обласного наркологічного диспансеру з приводу синдрому залежності від опіатів, зловживання каннабіноідами та алкоголем. Суд вірно врахував обставину, яка пом'якшує покарання - розкаяння у вчиненому, зазначив про відсутність обставин, що обтяжують покарання. Тобто суд врахував усі обставини, які пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які посилається апелянт.

Отже, враховуючи наведене, покарання обвинуваченому призначено відповідно до вимог ст. ст. 65, 66, 68, 70 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про особу ОСОБА_4, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому не має підстав для його пом'якшення, як того просить апелянт.

З огляду на наведене, враховуючи вчинення ОСОБА_4 протягом короткого проміжку часу чотирьох злочинів, знаходження на обліку з приводу синдрому залежності від опіатів, зловживання каннабіноідами та алкоголем, апеляціійниий суд не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, про що просить апелянт. Наявність наведених апелянтом таких обставин, як виховування ОСОБА_4 тільки матір'ю, того, що він є єдиною дитиною у своєї матері, наявність на його утриманні малолітньої дитини, неофіційної роботи не є достатньою підставою для застосування ст. 75 КК України.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 вересня 2014 року відносно ОСОБА_4 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали суду.

Судді

____ ______ ______

Фаріонова О.М. Івченко О.М. Чебанова-Губарєва Н.В.