Рішення № 41584255, 26.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №485/1588/14-ц 26.11.2014 26.11.2014 26.11.2014

Провадження №22-ц/784/3059/14

Провадження № 22ц/784/3059/14 Головуючий у 1-ї інстанції Лисенко М.Є.

Категорія 23 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 листопада 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

при секретарі: Яценко Л.В.,

за участю: позивачки - ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 вересня 2014 року

за її позовом

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Веселий Кут - 111»

(надалі - ПОСГП «Веселий Кут-111»),

третя особа - Відділ Держземагенства у Снігурівському районі Миколаївської області

про повернення земельної ділянки та стягнення суми,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ПОСГП «Веселий Кут-111» про повернення їй земельної ділянки та стягнення 5 350 грн. 00 коп. орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що в порядку спадкування за законом їй на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 6,85га, розташована в межах території Козбарцівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, яка раніше була передана спадкодавцем ОСОБА_5 в оренду ПОСГП «Веселий Кут-111» строком на п'ять років на підставі договору оренди, укладеному у 2004 році, але зареєстрованому відповідачем в 2008 році.

Між тим, по закінченню строку дії договору відповідач відмовляється повернути їй земельну ділянку, продовжує її використовувати, внаслідок чого повинен сплатити за фактичне користування землею - 5 350 грн. 00 коп..

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 вересня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційної скарзі позивачка ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновку суду обставинам справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

На думку апелянта, суд не дав оцінку тому, що після спливу строку дії договору оренди в 2013 році, відповідач продовжував безпідставно використовувати спірну земельну ділянку, незважаючи на звернення позивачки, яка є власником землі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першій інстанції виходив з того, що позивачка на момент звернення до суду не зареєструвала своє право власності на земельну ділянку у відповідності до вимог закону, а тому немає права вимагати від відповідача повернення в її користування спірної ділянки та сплати орендної плати.

З такими висновками суду першій інстанції погодитися не можливо, так як вони не відповідають нормам матеріального права та обставинам справи.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_5 належала земельна ділянка загальною площею 6,85га, що розташована в межах території Козбарцівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (а.с.5). У 2004 році ОСОБА_5 передав цю земельну ділянку в оренду строком на п'ять років ПОСГП «Веселий Кут-111» на підставі укладеного договору. Цей договір оренди зареєстровано відповідачем у Відділу Держкомзему у Снігурівському районі у 2008 році.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, і після його смерті спадщину прийняла позивачка, яка є його донькою, звернувшись із заявою до державної нотаріальної контори (а.с.8).

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 серпня 2006 року за позивачкою ОСОБА_2 визнано право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_5 (а.с.8).

У липні 2014 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на землю у державному реєстрі речових прав (а.с.38-39).

За змістом частини 5 статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В той же час, стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» регламентує державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, яка є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Тобто реєстрація права власності - це не виникнення самого права, а визнання і підтвердження такого права. Реєстрація права власності є похідною від встановленого факту виникнення, переходу або припинення права.

Отже, спірна земельна ділянка як спадкове майно, незалежно від часу реєстрації права власності на неї, належить позивачці ОСОБА_2 з часу відкриття спадщини, а саме з дня смерті спадкодавця ОСОБА_5 - з ІНФОРМАЦІЯ_1.

За такого, висновок суду першій інстанції стосовно відсутності у позивачки права на пред'явлення вимоги до ПОСГП «Веселий Кут-111» щодо повернення земельної ділянки, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди, є помилковим тлумаченням діючого законодавства.

Одночасно, за положеннями статей 31, 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення договору оренди землі внаслідок закінчення строку, на якій його було укладено, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Як вбачається із матеріалів справи, 17 квітня 2014 року позивачка ОСОБА_2 звернулася із заявою до ПОСГП «Веселий Кут-111» із заявою про закінчення строку дії договору та проханням припинити обробку належної їй землі. Але, відповідач не тільки не повернув власнику належну їй земельну ділянку, а продовжив її обробляти для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.6, 26-27, 40).

За такого, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не виконав вимоги закону щодо повернення землі, після припинення договору оренди, та не звернув увагу на правомірну вимогу власника стосовно повернення землі та припинення її обробки. А тому позивачка як власник землі має право на відшкодування збитків, розмір яких повинен дорівнюватися розміру орендної плати в сумі 5 350 грн. 00 коп. (а.с.7), так як орендар утримав земельну ділянку для задоволення своїх потреб по її використанню.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що однією із підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 є помилковість визначення нею підстав позову, то він суперечить роз'ясненням, викладеним у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду».

Із роз'яснень слідує, що підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, а тому зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

За таких обставин можна вважати, що позивачкою ставиться питання про стягнення збитків в розмірі орендної плати, після закінчення строку дії договору у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення землі.

Враховуючи викладене та виходячи з меж апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що є усі підстави для скасування рішення суду, яке ухвалене з порушенням п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, та постановлення нового про задоволення позову про стягнення на користь позивачки 5 350 грн. збитків та повернення у її володіння та користування спірної земельної ділянки.

Разом з тим, виходячи із положень статей 84, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути 487 грн. 20 коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях і 480 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, а також на користь держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 вересня 2014 року скасувати і ухвалите нове, яким позов ОСОБА_2 до ПОСГП «Веселий Кут-111» про повернення земельної ділянки та стягнення суми - задовольнити частково.

Зобов'язати ПОСГП «Веселий Кут-111» повернути у володіння та користування ОСОБА_2 належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 6,85га для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, розташовану в межах Козбарцівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

Стягнути з ПОСГП «Веселий Кут-111» на користь ОСОБА_2 5 350 грн. 00 коп. збитків, 480 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу і 487 грн. 20 коп. судових витрат, а також на користь держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді