Рішення № 41582844, 24.11.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.2014 Справа № 920/1785/14Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/1785/14

за позовом - заступника військового прокурора Сумського гарнізону в інтересах держави в особі позивача - Державної екологічної інспекції у Сумській області, м. Суми,

до відповідача - Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів, м. Шостка Сумської області,

про стягнення 2941,96 грн.,

за участю представників:

прокурора - Корнієнка О.О.,

позивача - Матюхи Д.М. за довіреністю № 10/08 від 08.01.2014 року,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: прокурор у своїй позовній заяві в інтересах держави в особі позивача просить суд: стягнути з відповідача в доход місцевого бюджету Дубовицької сільської ради шкоду, завдану державі у зв'язку із забрудненням земельної ділянки нафтопродуктами (мазутом) в сумі 2941,96 грн.; зобов'язати відповідача провести роботи по відновленню попередньої якості забрудненої земельної ділянки; судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до відзиву на позовну заяву № вих.2461 к/юр від 06.11.2014 року, відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-СМ № 000187 є землекористувачем земельної ділянки площею 242,2570 га на підставі рішення п'ятої сесії Кролевецької районної ради Сумської області від 15.09.1995 року; за видами своєї господарської діяльності, згідно статуту, відповідач на території випробувальної станції (ВС-2) не використовував, і не використовує під час ведення технологічних процесів нафтопродукти (мазут). Таким чином, на думку відповідача, забруднення вказаної земельної ділянки мало місце, до набуття ним права на постійне користування землею, як землекористувача.

Крім того, відповідач зазначає, що станом на 30.04.2014 року ліквідація наслідків забруднення нафтошламами території ВС-2 ним проведена самостійно, що підтверджується актом про виконані роботи по ліквідації забруднених земельних ділянок від 30.04.2014 року.

24.11.2014 року прокурор надав письмові пояснення № 25-1859вих14 від 21.11.2014 року, де зазначає, що обов'язки землекористувачів, пов'язані із забезпеченням належного стану земельних ділянок, не можуть бути пов'язані виключно з видами господарської діяльності, які здійснюються підприємством, а є загальними вимогами для будь-яких землекористувачів. Відповідачем не надано суду жодного документального підтвердження факту забруднення земельної ділянки внаслідок діяльності попереднього землекористувача - військової частини.

Також прокурор зазначає, щодо ліквідації відповідачем власними силами наслідків забруднення земельної ділянки мазутом, то про даний факт ні військова прокуратура Сумського гарнізону, ні позивач не повідомлялися, експертного підтвердження якості проведених робіт відповідачем надано не було, а тому заявник вважає, що односторонній акт ДержНДІХП від 30.04.2014 року, жодного доказового значення у даній справі не має та факт ліквідації забруднення не підтверджує.

Представник позивача подав письмові заперечення б/н 21.11.2014 року (вх. № 15047 від 24.11.2014) на відзив відповідача на позов, де просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що відповідачем не надано інформації щодо інформування ним органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування по факту виявлення забруднених нафтопродуктами земельних ділянок, або щодо виявлення вище зазначеного забруднення у 2002 році під час отримання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Представник позивача звертає увагу суду, що в акті від 30.04.2014 року про виконання робіт з ліквідації забруднених земельних ділянок зазначається, що забруднений нафтопродуктами грунт на площі 800 кв.м був знятий та обеззаражений в печах, тоді як власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. В матеріалах доданих відповідачем до відзиву відсутня копія дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву, що є порушення вимог статей 96, 168 Земельного кодексу України.

Крім того, як зазначає представник позивача, вищезазначений акт підписали виключно представники (працівники) відповідача, які є зацікавленими в результаті розгляду справи по суті та при відсутності представників органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та представників Державної екологічної інспекції у Сумській області.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, листом вих. № 2611к/юр від 21.11.2014 року повідомив суд, що немає можливості направити до суду свого представника для участі у судовому засіданні та просить суд розглянути справу без участі представника відповідача з урахуванням заперечень, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача завданої державі шкоди в сумі 2941,96 грн. у зв'язку із забрудненням нафтопродуктами земельної ділянки площею 750,5 кв.м.

Підстави звернення з даним позовом прокурор обґрунтовує положеннями статті 121 Конституції України, відповідно до якої на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно статті 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Статтею 20 названого Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, виконує функції, визначені законами України та покладені на нього актами Президента України.

Згідно із пунктом 3 Положення про Державну екологічну інспекцію, затверджену указом Президента України № 454/2011 від 13.04.2011 року, основними завданнями Державної екологічної інспекції України є здійснення нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами.

Пунктом 6.17 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 04.11.2011 року за № 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2011 року за № 1347/20085, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право виступати позивачем у судах. А відповідно до пункту 7 Положення про державну екологічну інспекцію, затвердженого указом Президента України № 454/2011 від 13.04.2011 року, Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи, яким є позивач.

Наявність права на звернення до суду з позовами про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля, у органів місцевого самоврядування встановлена пунктом «б» частини другої статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Згідно з цією нормою фонди охорони навколишнього природного середовища у складі місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди утворюються за рахунок частини таких грошових стягнень.

Стаття 66 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Пунктом 7 частини третьої статті 29 та пунктом 7 частини другої статті 69 Бюджетного кодексу України передбачається, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів є 70 відсотків плати за забруднення навколишнього природного середовища у в частині, що зараховується до відповідного бюджету.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період 07.08.-08.08.2013 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області в присутності прокурорів Сумської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері здійснено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності відповідача, за результатами якої встановлено, що останній в порушення вимог статей 91, 92, 164 Земельного кодексу України, статті 40 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» та статті 35 Закону України «Про охорону земель», на території випробувальної станції № 2 (Сумська область, Кролевецький район, Дубовицька сільська рада) забруднено нафтопродуктами (мазутом) земельну ділянку загальною пломеню 750,5 кв.м., чим завдано збитків довкіллю на загальну суму 2941,96 грн.

Відповідно до довідки за результатами участі у перевірці дотримання вимог природоохоронного законодавства України державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Литвином В.М. в ході обстеження майданчика № 2 виявлено забруднення земель нафтопродуктами біля підземних ємностей. В ході проведення заходів були відібрані проби ґрунту та заміри площ забруднених земельних ділянок:

ділянка № 1 - 16,6 х 6,5 = 107,9 кв.м.;

ділянка № 2 - 20,0 х 20,0 = 400 кв.м.;

ділянка № 3 -10,0 х 12,4 =124 кв.м.;

ділянка № 4 - 30,0 х 1,5 = 45 кв.м.;

ділянка № 5 - 22,0 х 1,0 = 22 кв.м.;

ділянка № 6 - 8,6 х 6,0 = 51,6 кв.м.

На основі дослідження відібраних проб ґрунту Державною екологічною інспекцією у Сумській області складено протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 60-18-13 від 15.08.2013 року, відповідно до якого вміст неполярних вуглеводних (нафтопродуктів) значно перевищує нормативний вміст.

Відповідно до пункту 4.5 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2007 року № 422/13689, затвердженої наказом Мінприроди 04.04.2007 року № 149 та на підставі обстеження земельної ділянки, на якій виявлено розміщення нафтопродуктів за формулою 1 були здійснені розрахунки відшкодування збитків від забруднення земельної ділянки нафтопродуктами на території випробувальної станції № 2 ДержНДІХП:

ділянка № 1 - 422,97 грн.;

ділянка № 2 - 1568,00 грн.;

ділянка № 3 - 486,08 грн.;

ділянка № 4 - 176,40 грн.;

ділянка № 5 - 86,24 грн.;

ділянка № 6 - 202,27 грн.

За результатами проведеної перевірки директору ДержНДІХП вносилось подання № 25-941вих.-13 про усунення порушень Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», однак, як зазначає заявник, дієвих заходів щодо поновлення належного стану вказаної земельної ділянки вжито не було.

Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що він не використовував, і не використовує на території випробувальної станції (ВС-2) під час ведення технологічних процесів нафтопродукти, проте станом на 30.04.2014 року відповідачем самостійно здійснено ліквідацію наслідків забруднення нафтошламами території ВС-2, що підтверджується актом про виконані роботи по ліквідації забруднених земельних ділянок від 30.04.2014 року.

Частиною 4 статті 148 Господарського кодексу України визначено, що правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (землі) встановлюється законами.

Суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів (частина перша статті 149 Господарського кодексу України).

Статтею 1 Земельного кодексу України передбачено, що використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі статтею 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

У відповідності до положень статті 1 Закону України «Про державний контроль за охороною та використанням земель», псування земель - порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законом порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі. Перелік обов'язків відповідно до цієї статті є невичерпним.

Статтею 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачені вимоги при використанні природних ресурсів, а саме раціонального і економного їх використання, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища, здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів.

Відповідно до вимог статей 91, 96 Земельного кодексу України, власники (користувачі) земельних ділянок зобов'язані додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля та зберігати корисливі властивості землі.

Пунктом 1 статті 167 Земельного кодексу України передбачено, що господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлення і гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Статтею 168 зазначеного Кодексу визначено, що ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони.

Згідно статті 35 Закону України «Про охорону земель», власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідач відповідно до державного акта на право постійного користування землею І-СМ № 000187 є землекористувачем 242,2570 га землі, в тому числі 750,5 кв. м забруднених земель, що покладає на нього вище зазначені обов'язки.

Відповідно до статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», пункту «в» частини першої статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловості, побутовими та іншими відходами згідно з законодавством України. Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами встановлено Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.04.2007 року за № 422/13689, затвердженою наказом Мінприроди від 04.04.2007 року № 149.

Пунктами 1.2 та 1.3 Методики визначено, що ця Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності, та застосовується під час встановлення розмірів шкоди від засмічення земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Відповідно до пункту 3 цієї Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).

Пунктом 4 Методики визначено, що розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення. Основою розрахунків розміру шкоди від забруднення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка зазнала забруднення.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про охорону земель», юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

Сума збитків, заподіяних державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок забруднення відповідачем нафтопродуктами (мазутом) земельних ділянок загальною площею 750,5 кв.м., згідно розрахунків позивача, проведених у відповідності до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 149 від 04.04.2007 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2007 року за № 422/13689, становить 2941,96 грн.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами факту ліквідації власними силами наслідків забруднення зазначених вище земельних ділянок нафтопродуктами (мазутом), оскільки односторонній акт від 30.04.2014 року, на який посилається відповідач як на підставу своїх заперечень, підписано лише представниками (працівниками) відповідача без участі та повідомлення про здійснення ліквідації наслідків забруднення позивача та прокурора. Зазначений акт не має властивості (ознак) експертного висновку, крім того з даного акту не вбачається що саме вчинено працівниками відповідача з шаром ґрунту засміченим нафтопродуктами, який було знято на земельній ділянці площею 800 кв.м. без дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву, що є порушенням вимог статей 96, 168 Земельного кодексу України.

Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 названого Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищевказаного та оскільки відповідач належними доказами позовні вимоги не спростував, доказів сплати суми збитків та належних доказів відновлення стану забрудненої земельної ділянки суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в сумі 2941,96 грн. та про зобов'язання проведення робіт по відновленню попередньої якості забрудненої земельної ділянки є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до пункту 7 частини другої 2 статті 69 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; з позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Частиною третьою статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Леніна, буд. 59, Ідентифікаційний код 14015318) завдану державі шкоду за забруднення земельної ділянки нафтопродуктами (мазутом) до місцевого бюджету Дубовицької сільської ради (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням природоохоронного законодавства), р/р 33110331700142 ГУДКСУ в Сумській області, МФО 837013, код ЗКПО 37784555) в сумі 2941,96 грн., для подальшого перерозподілу між бюджетами відповідних рівнів з врахуванням вимог пункту 7 частини третьої статті 29 та пункту 7 частини другої статті 69 Бюджетного кодексу України, а саме: 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України та 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати в доход місцевого бюджету.

3. Зобов'язати Державний науково-дослідний інститут хімічних продуктів (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Леніна, буд. 59, Ідентифікаційний код 14015318) провести роботи по відновленню попередньої якості забрудненої земельної ділянки на території випробувальної станції № 2 за адресою: Сумська область, Кролевецький район, Дубовицька сільська рада.

Стягувач: Державна екологічна інспекція у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, буд. 23, ідентифікаційний код 37970834).

4. Стягнути з Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Леніна, буд. 59, Ідентифікаційний код 14015318) до Державного бюджету м. Суми (отримувач коштів: УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37970593, код банку отримувача (МФО): 837013, рахунок отримувача: 31218206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір в сумі 3045,00 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.11.2014 року

Суддя П.І. Левченко