Постанова № 41582416, 11.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року Справа № 4106/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Рибачука А.І., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року в справі за позовом Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби до Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2013 року Державна податкова інспекція у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» (далі - ДП) про стягнення заборгованості по сплаті податку з доходів фізичних осіб у розмірі 41313,63грн, покликаючись на те, що платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов'язання самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку фізичної особи та за рахунок такої виплати, проте ДП не сплачено у встановлені строки такого податку. При цьому зазначає, що відповідачем такий борг не заперечується та більше того підтверджується, зокрема актом від 12.12.2012 б/н, а тому у податкового органу є всі правові підстави для стягнення такого у судовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року в справі №813/25/13а заявлений позов задоволено частково. Стягнуто з ДП до бюджету 31193,63грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, його оскаржила ДПІ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову в цій частині, якою позов задовольнити. У поданій апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не враховано, що сплачена підприємством сума коштів в розмірі 9920грн, призначалась для сплати грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 24.12.2012 №0001111721, а тому врахування такої в рахунок погашення податкового боргу підприємства, що виник в період з січня по листопад 2012 року є безпідставним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що ДП частково сплачено суму заборгованості по податку з доходів фізичних осіб, а тому підстав для повторного стягнення таких сум немає.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не повністю відповідають фактичним обставинам справи та є лише частково вірними з таких міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, за ДП станом на 30.11.2012 рахується заборгованість в сумі 41313,63грн по податку з доходів фізичних осіб.

Дана заборгованість є узгодженою, що додатково підтверджується актом від 12.12.2012 б/н про звірку розрахунків платника з бюджетом за період з 01.10.2012 по 30.11.2012 (а.с.5).

Відтак, оскільки податковий борг ДП в сумі 41313,63грн залишається несплаченим, вказане зумовило звернення ДПІ із даним адміністративним позовом до суду.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

ПК України регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.41.5 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Відповідно до пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Не є спірним питанням факт наявності у ДП податкового боргу, а також підстави його виникнення.

Предметом доказування в даній справі є наявність правових підстав для стягнення судом усієї суми податкового боргу відповідача в розмірі 43313,63грн, враховуючи при цьому часткову сплату ним податку з доходів фізичних осіб, підтверджену відповідними платіжними дорученнями.

Так, як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції було стягнуто з ДП 31193,63грн податкового боргу який виник із сплати податку з доходів фізичних осіб і в цій частині рішення суду не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення. Крім того, рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Відтак, слід зазначити, що єдиною правовою підставою для відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог ДПІ щодо стягнення податкового боргу в розмірі 43313,63грн, були наявні у справі платіжні доручення від 21.01.2013 №7 (далі - Платіжне доручення №7) та від 22.01.2013 №11 (а.с.19), якими ДП сплачено 10120грн в користь місцевого бюджету, що свідчить про часткову погашення податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції помилково не враховано того, що Платіжним дорученням №7, ДП не було сплачено заборгованість по сплаті податку з доходів фізичних осіб яка виникла в період з січня по листопад 2012 року, оскільки згідно призначення платежу сума коштів підприємством перераховувалась для погашення штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 9816,18грн, що нараховані податковим органом у відповідності до податкового повідомлення-рішення від 24.12.2012 №0001111721 (а.с.32, далі - ППР), яке було прийнято на підставі акта перевірки ДП №1753/22-10/19168765 від 12.12.2012 (далі - Акт №1753).

Номер Акта №1753, вказано відповідачем у Платіжному дорученні №7, а також зазначено код виду сплати, не «101», який відповідає сплаті сум податків і зборів та зазначений у інших платіжних дорученнях, а « 143», що призначений для погашення сум податкового боргу.

З огляду на викладене, сума сплачена ДП Платіжним дорученням №7, спрямована ДПІ на погашення грошового зобов'язання за ППР, і не може вважатися сплатою податкового боргу відповідача по податку з доходів фізичних осіб який виник в період з січня по листопад 2012 року.

Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено податковому органу в задоволенні позову в частині стягнення 9920грн податкового боргу ДП, у зв'язку із фактичною сплатою такого останнім.

Проте, відповідно до платіжних доручень ДП від 22.01.2013 №11, 05.02.2013 №28, 07.02.2013 №32, 28.02.2013 №43, останнім було сплачено прибутковий податок зарплати за серпень-вересень 2012 року в загальній сумі 1980грн.

З огляду на викладене, сума податкового боргу ДП на вказану суму дійсно не підлягає стягненню за рішенням суду у зв'язку із безпідставністю у цій частині позовних вимог ДПІ.

Інші платіжні доручення, які долучені ДП до уваги апеляційним судом не беруться, у зв'язку із тим, що такими сплачувались податкові зобов'язання підприємства із сплати податку з доходів фізичних осіб за інші періоди, які не охоплюються предметом спору, зокрема за березень-квітень 2013 року.

За таких обставин, оскільки за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 8140грн (10120грн (відмовлено у задоволенні позову судом) - 1980грн (сплачених у відповідності до наявних платіжних доручень)), який помилково не стягнутий за рішенням суду першої інстанції, а апеляційному суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт його погашення у цій частині, такий борг підлягає стягненню на користь місцевого бюджету.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» 8140 гривень заборгованості із сплати податку з доходів фізичних осіб скасувати та прийняти нову постанову якою позов в цій частині задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» на користь місцевого бюджету Галицького району м.Львова заборгованість із сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 8140 (вісім тисяч сто сорок) гривень.

В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя А.І. Рибачук

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 14 листопада 2014 року.