Рішення № 41581984, 10.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19028/14 10.11.14Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця Нечіпоренко Ганни Олександрівни

до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

2)Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення

про списання заборгованості за оренду приміщення в розмірі 30 150,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Ковальов О.М. - представник за довіреністю № б/н від 06.08.2014 року;

від відповідача-1: Чумаченко О.С. - представник за довіреністю № 05 від 05.02.2014 року;

від відповідача-2: Кондратенко О.В. - представник за довіреністю № 11/20 від 13.10.2014 року;

Лавренко В.І. - представник за довіреністю № 11/6 від 11.07.2014 року.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги фізичної особи-підприємця Нечіпоренко Ганни Олександрівни до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення про списання заборгованості за оренду приміщення в розмірі 30 150,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.12.2012 року між ним та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву укладено договір оренди №6337 нерухомого майна, що належить до державної власності строком на 2 роки 11 місяців, тобто до 18.11.2015 року.

Позивач неухильно виконував умови договору та до листопаду 2013 року в повному обсязі і своєчасно сплачував необхідні платежі.

У зв'язку із перешкодою користування приміщення, позивач звернувся в суд з вимогою щодо списання заборгованості за договором №6337 від 18.12.2012 року, яка виникла за обставин , незалежних від позивача перед Регіональним відділення Фонду державного майна України по місту Києву в розмірі 15 075,00 грн. та перед Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення в розмірі 15 075,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.09.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.09.2014 року.

30.09.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач 2 подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 30.09.2014 року представник позивача частково виконав вимоги ухвали суду від 11.09.2014 року.

Представник відповідача 1 не виконав вимоги ухвали суду від 11.09.2014 року.

Суд зобов'язав представника виконати вимоги ухвали суду від 11.09.2014 року.

Судом оголошено перерву до 14.10.2014 року.

14.10.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач 1 подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 14.10.2014 року судом оголошено перерву до 03.11.2014 року.

03.11.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заперечення на відзив на позовну заяву та заяву про уточнення розміру позовних вимог.

Судом оголошено перерву до 10.11.2014 року.

В судовому засіданні 10.11.2014 представник позивача підтримав заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просив суд задовольнити в повному обсязі відповідно до ч.6 статті 762 ЦК України вимоги щодо звільнення ФОП Нечіпоренко Г.О. від орендної плати згідно договором №6337 від 18.12.2012 року нерухомого майна, що належить до державної власності Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву в період з 01.01.2014 року по 01.06.2014 року в розмірі 15 075,00 грн. та до Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення в розмірі 15 075,00 грн. у зв'язку з тим, що протягом вказаного строку позивач не мав можливості через об'єктивні обставини за які він не міг відповідати і які не залежали від його дій використовувати за призначенням орендоване приміщення за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 2.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищезазначене, дана заява прийнята судом до розгляду, справа розглядається з урахування заяви про уточнення позовних вимог.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача 1 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача 2 заперечували проти позову та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

18.12.2012 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Нечіпоренко Ганною Олександрівною (орендар) укладено договір оренди №6337 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно приміщення - нежиле приміщення (далі - майно) площею 53,80 кв.м, розміщене за адресою: 01601, м. Київ, вул. Прорізна, 2, на першому поверсі будівлі, що перебуває на балансі Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00063928 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на « 31» серпня 2012 р. і становить 862200,0 грн. без ПДВ.

Майно передається в оренду з метою розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи (п.1.2 договору).

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. (п.2.1 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 18.12.2012 року орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно приміщення - нежиле приміщення (далі - майно) площею 53,80 кв.м, розміщене за адресою: 01601, м. Київ, вул. Прорізна, 2, на першому поверсі будівлі, що перебуває на балансі Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00063928

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 18 грудня 2012 р. до 18 листопада 2015 р. включно (п.10.1 договору).

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з п.3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - листопад 2012р. 5 747,99 грн. Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2012р. встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень місяць 2012 року.

Відповідно до п.3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

В обґрунтування своїх позовних вимог відповідно до ч.6 статті 762 ЦК України щодо звільнення від орендної плати за період з 01.01.2014 року по 01.06.2014 року позивач зазначає те, що: він неухильно виконував умови договору та до листопада 2013 року в повному обсязі і своєчасно сплачував необхідні платежі. В листопаді 2013 р. національно-патріотичні сили України розпочали протестні акції в України проти корупції, свавілля правоохоронних органів та сил спецпризначення, а також на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України розпочали протестні акції в Україні (Революція гідності). З 15 листопаду 2013 року з метою забезпечення безпеки, патріоти спочатку перекрили вільний доступ на вулиці Прорізну та Хрещатик, а потім збудували на вказаних вулицях барикади, внаслідок було повністю унеможливлено відвідувачам користуватися послугами кафе «Брюс Лі».

З метою підтримки патріотів, позивач разом зі своїм чоловіком Нечіпоренком Володимиром Сергійовичем та співробітниками кафе «Брюс Лі» сприяли в створенні патріотам комфортних умов під час відпочинку, разом з волонтерами приймали активну участь в приготуванні гарячих справ, бутербродів та напоїв, підтримували на належному рівні санітарно-гігієнічний стан як орендованого приміщення, так і місць загального користування.

19.02.2014 р., приблизно, об 11 годині ранку, озброєнні, невстановлені та невідомі особи в масках («балаклавах») в кількості 30-40 чол. виламали вхідні двері кафе та із застосуванням сили захопили вказане приміщення та там знаходилися протягом двох місяців. У зв'язку з чим, 20.02.2014 року позивач звернувся до Шевченківського РУ ГУМУС України в м. Києві з заявою про злочин, яка зареєстрована в правоохоронному органі за вх.№8350.

Відповідно до ч.6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, визначальною умовою звільнення від орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

А також, особливість вищезазначеної норми полягає в тому, що вона застосовується до тих випадків, коли майно взагалі не могло бути використане наймачем.

Проте, як вбачається з позовної заяви, пояснень представника позивача та інших наявних документів, за період з 15.11.2014 року по 19.02.2014 року позивач користувався орендованим майном, а також разом з волонтерами приймав активну участь в приготуванні гарячих справ, бутербродів та напоїв, підтримували на належному рівні санітарно-гігієнічний стан як орендованого приміщення, так і місць загального користування.

Тобто, надання допомоги учасникам «Революції гідності» здійснювалось позивачем добровільно, на власний розсуд та ризик.

З листа №59/вх.-19106 від 26.09.14 вбачається, що МВС України Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві повідомив Нечіпоренко Ганну Олександрівну про те, що заява, щодо можливих протиправних дій з боку невідомих осіб, зареєстрована в ЖЄО Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві за №8359 від 23.02.2014р. та ретельно розглянута і в подальшому прийнятим рішенням зареєстровано в справу Шевченківського РУ №4183 від 28.02.2014 року. Підстав для внесення матеріалів до Єдиного реєстру досудових розслідувань не має.

А також, як зазначено позивачем, 19.02.2014 року до Нечіпоренко Г.О. звернувся народний депутат Верховної Ради України С.І. Кубів (на той час комендант Майдану) з пропозицією надати вказане приміщення в тимчасову оренду для потреб патріотів строком на 2 місяці та ним же був визначений розмірі оренди - 20 000,00 грн. за місяць.

Тобто, з вищезазначеного вбачається, що позивачем в добровільному порядку надано орендоване приміщення в тимчасову оренду строком на 2 місяці.

Частиною 1 статті 774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.2 статті 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Згідно з п.5.13 договору, орендар зобов'язується не надавати третім особам право користування об'єктом оренди та інші права (повністю чи в певній частині), що випливають з цього договору, у тому числі на правах суборенди.

Будь-які докази згоди відповідачів на передання об'єкту оренди в суборенди матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 статі 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Оскільки, позивачем не надано жодних належних доказів, які б підтверджували факт не використання орендованого приміщення за період з 01.01.2014 року по 01.06.2014 року через обставини за які він не міг відповідати і які не залежали від його дій, а натомість наявні докази того, що надання допомоги учасникам «Революції гідності» та передача майна в суборенду здійснювалось позивачем добровільно, на власний розсуд та ризик, тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 27.11.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий