Постанова № 41581703, 17.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. Справа № 908/1811/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О. В.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

позивача - Скок А.О. (довіреність б/н від 24.03.14).

відповідача - Білич Н.С. (довіреність від 12.05.14 №248).

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2874 З/2) на рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.14 у справі №908/1811/14

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м.Енергодар Запорізької області,

до ВАТ "Запоріжжяобленерго", м.Запоріжжя,

про стягнення 83 974,94 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулося до господарського суду з позовною заявою (з урахуванням подальшого зменшення позовних вимог), в якій просило стягнути з відповідача 40069,13 грн. пені та 8236,24 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.07.14 (суддя Давиденко І.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 29423,02 грн. пені, 5968,26 грн. 3% річних, 1338,56 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі; судові витрати у справі стягнути з відповідача.

04.11.14 позивачем також надано пояснення, в яких зокрема зазначено, що заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (яка є одностороннім правочином) слід вважати зробленою і такою, що потягла відповідні цивільно-правові наслідки в момент отримання від підприємства зв'язку кореспонденції, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням.

Відповідачем 11.11.14 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ВАТ "Запоріжжяобленерго", посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача.

Присутні в судовому засіданні представники сторін підтримали викладену ними письмово правову позицію.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.01.13 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - Власник мереж) та Відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго» (далі - Користувач) був укладений Договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору, Власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача та (або) інших суб'єктів господарювання (далі - Субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору Користувач зобов'язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника мереж здійснюється згідно з Додатком № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж».

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Власником мереж рахунку та оформленого «Акту прийому-здачі наданих послуг» до останнього числа місяця наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Власника мереж.

Місцевим господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що з січня по серпень та грудень 2013 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» надало послуги на загальну суму 2091145,18 грн., однак зазначені послуги були оплачені Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» несвоєчасно.

А саме, ВАТ «Запоріжжяобленерго» погасило вартість наданих послуг з утримання технологічних електричних мереж за період січня по серпень та грудень 2013 року за Договором у повному обсязі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що свідчать заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог: заява без номера від 12.06.13 за період з січня по квітень 2013 року на загальну суму 932134,28 грн, а також заяви №2 від 29.08.13 за період з січня по липень 2013 року на загальну суму 1590015,79 грн. (фактично зараховано за травень - липень 2013 року), № 3 від 23.09.13 за серпень 2013 року на суму 252542,15 грн., №7 від 20.01.14 за грудень 2013 року на суму 248587,24 грн., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

У п.6 кожної із вищевказаних заяв зазначено, що вони набирають чинності з моменту їх підписання, а саме - з 12.06.13, з 29.08.13, 23.09.13 та 20.01.14 відповідно.

Дані обставини не заперечуються сторонами в ході апеляційного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача в судовому засіданні, позивач погодився із здійсненням зарахування, відповідні операції з погашення заборгованості були відображені в бухгалтерському обліку ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Таким чином, позивач не заперечує проти правомірності зарахування зустрічних однорідних вимог, визнає наявність передбачених законом підстав для вчинення даного правочину, дійсність якого (зокрема, і в частині визначення дати набрання ним чинності та припинення відповідних зобов'язань) ним не оспорювалася в судовому порядку.

Разом з тим, позивач, із посиланням на прострочення відповідачем оплати наданих послуг звернувся із позовом про стягнення з відповідача 40069,13 грн. пені, 8236,24 грн. 3% річних - відповідно до наданого розрахунку (т.1, а.с.189), з якого вбачається, що кінцевою датою кожного з періодів, за який здійснено вказані нарахування, позивачем визначено дату отримання ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відповідної заяви ВАТ «Запоріжжяобленерго» про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (а не дату самої заяви).

Зокрема, датою зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою без номера від 12.06.13 позивач вважає 27.06.13, за заявою №2 від 29.08.13 - 19.09.13, за заявою № 3 від 23.09.13 - 02.10.13, за заявою № 7 від 20.01.14 - 04.02.14.

Місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні із посиланням на ч. 1 ст. 530, ст.601, ЦК України, ч.3 ст.203 ГК України зазначено, що обчислення суми пені та 3% річних здійснюється з наступного дня за днем, в який зроблена (підписана) заява про зарахування. Виходячи з даного висновку судом першої інстанції здійснено розрахунок (т.2, а.с.38), згідно з яким стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 29423,02 грн. пені та 5968,26 грн. 3% річних.

Перевіривши правові підстави та порядок здійснення вказаного розрахунку, колегія суддів зазначає, що він є обґрунтованим, відповідає вищенаведеним нормам цивільного та господарського законодавства, а також п.6 заяв про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

В апеляційній скарзі та додаткових поясненнях позивач наполягає на тому, що сама заява про залік зустрічних однорідних вимог, хоча і є одностороннім правочином, але не може бути безумовною підставою для заліку грошових вимог, оскільки дія кредитора-боржника з пред'явлення заяви про залік грошових вимог повинна мати зворотну дію (сприяння) зі сторони боржника кредитора. І оскільки відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, то, на думку позивача, наслідком надіслання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог є відображення в бухгалтерському обліку відповідних згідно з ч.5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою встановлено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Таким чином, позивач вважає, що заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог слід вважати зробленою і такою, що потягла відповідні цивільно-правові наслідки в момент отримання від підприємства зв'язку кореспонденції, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням.

За твердженням представника позивача в судовому засіданні, ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" тлумачить саме таким чином норми законодавства, якими врегульовано зарахування зустрічних однорідних вимог (ст.601, 602 ЦК України, ч.3 ст.203 ГК України тощо) - оскільки, на його думку, надсилання відповідної заяви не має сенсу, якщо не враховувати дату її отримання.

На підтвердження вказаних аргументів позивач посилається на правову позицію, викладену в постановах Вищого господарського суду України, у справах, в яких суд касаційної інстанції дійшов висновку про припинення зобов'язань сторін в момент отримання адресатом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Стосовно вищевказаних тверджень колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з системного аналізу норм чинного законодавства, якими регулюється порядок здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог та його відображення в бухгалтерському обліку - до отримання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від контрагента підприємство дійсно не має підстав для здійснення відповідної облікової операції, тому оперативність документообігу між контрагентами стосовно зарахування зустрічних однорідних вимог має важливе значення для правильності ведення бухгалтерського обліку.

Разом з тим, дата відображення в обліку зарахування зустрічних однорідних вимог та дата припинення самого зобов'язання не є тотожними.

Так, здійснюючи зарахування зустрічних однорідних вимог за наданими відповідачем заявами, які є односторонніми правочинами в розумінні ст.202 ЦК України, позивач - згідно з принципом свободи договору (ст.ст.6, 627 ЦК України) - фактично погодився з усіма умовами, викладеними в даних заявах, в тому числі й щодо дати припинення взаємних зобов'язань (п.6 заяв). Про визнання позивачем зазначених умов свідчить і та обставина, що дані односторонні правочини (або їх частини) не були оскаржені ним до суду в порядку ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.

Тобто, враховуючи приписи ст.204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, колегія суддів зазначає, що заперечення апелянта не відповідають закріпленій у цивільному законодавстві презумпції правомірності правочину.

Як уже зазначалося, відповідно до п.6 заяв відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, моментом припинення зобов'язання є той день, яким датовано заяву - тобто вчинення заяви не пов'язано із датою її отримання адресатом.

При цьому зі змісту постанов Вищого господарського суду України, на які посилається позивач, не вбачається, що у справах, розглянутих судом касаційної інстанції, мали місце такі обставини як неспівпадіння дат надіслання та отримання заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог і що в ході судового розгляду зазначеним обставинам надавалася відповідна правова оцінка. Тому колегія суддів не вважає належним аргументом посилання позивача на практику Вищого господарського суду України.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що визначення позивачем моменту отримання ним заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог не узгоджується з матеріалами справи. Так, датою отримання заяви від 29.08.13 позивач вказує 19.09.13 (відповідно до відбитку штемпеля вхідної кореспонденції, т.1, а.с.78) - тоді як згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.158) дану заяву отримано уповноваженою особою позивача 17.09.13.

Посилання представника позивача в судовому засіданні на те, що між отриманням ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" вхідної кореспонденції та її реєстрацією і опрацюванням проходить певний час, колегія суддів не вважає переконливими аргументами, оскільки вказані обставини стосуються внутрішньої організації роботи позивача і не мають відношення до визначення стану розрахунків з контрагентами.

Стосовно заяв від 12.06.13 та від 23.09.13 - як вбачається з матеріалів справи, дата їх отримання позивачем підтверджується лише відбитком штемпеля вхідної кореспонденції ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом". Тому колегія суддів - з підстав, викладених вище, враховуючи приписи ст.34 ГПК України щодо належності та допустимості доказів - вважає необґрунтованим наданий позивачем розрахунок суми позову, здійснений виходячи із зазначених ним дат отримання заяв відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не спростовано висновків місцевого господарського суду про те, що моментом припинення зобов'язань сторін згідно з надісланими відповідачем заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог є дата самої заяви (а не день її отримання), а також не спростовано правильність розрахунку сум пені та відсотків річних, який здійснено місцевим господарським судом з урахуванням дат припинення зобов'язань, зазначених у п.6 кожної із заяв.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, місцевим господарським судом обґрунтовано, з урахуванням відповідних приписів чинного законодавства та фактичних обставин справи, задоволено позов в частині стягнення пені в розмірі 29423,02 грн. та відсотків річних в розмірі 5968,26 грн. і відмовлено в решті позовних вимог, тоді як наведені позивачем доводи не є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового рішення про задоволення позову в розмірі, заявленому ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Здійснюючи перегляд оскаржуваного рішення в повному обсязі, відповідно до вимог ч.2 ст.101 ГПК України, суд апеляційної інстанції також зазначає, що місцевим господарським судом обґрунтовано, у відповідності до приписів ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, з урахуванням п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 5000,00 грн. У вищевказаній частині рішення суду сторонами не оскаржувалося.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.14 у справі №908/1811/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 17.11.14

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.