Рішення № 41581106, 23.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18309/14 23.10.14

за позовом Фізичної особи-підприємця Танасевич Віталій Петрович

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн"

2) Фізичної особи-підприємця Рошинець Олег Львович

про стягнення заборгованості

Суддя К.В. Полякова

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Танасевич Віталій Петрович звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн" та Фізичної особи-підприємця Рошинець Олег Львович про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 порушено провадження у справі №910/18309/14 та призначено її до розгляду на 09.10.2014 року.

До початку судового засідання 09.10.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За наслідками судового засідання 09.10.2014 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 23.10.2014 у зв'язку із нез'явленням представників сторін, а також враховуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

До судового засідання сторони не направили своїх представників, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомили.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2014 між Фізичною особою-підприємцем Танасевич Віталій Петрович (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Рошинець Олег Львович (покупець) укладений Договір поставки № ЛВч0000002, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю текстильну продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах, визначених у цьому Договорі.

Згідно п.3.1. договору, ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим дог7овором, визначається у відповідних накладних та/або в рахунках-фактурах та/або специфікаціях постачальника, які є невід'ємними частинами даного договору. Загальна вартість отриманого товару за договором визначається на підставі підписаних відповідних накладних та/або рахунків-фактур.

Розрахунки за даним договором здійснюються на умовах відстрочення платежу, який складає 30 календарних днів з дати підписання відповідної накладної та/або виставлення рахунку-фактури (п. 3.2. договору).

На виконання умов Договору поставки Фізичною особою-підприємцем Танасевич Віталій Петрович поставлено та передано у власність покупця товар на загальну суму 16 724,59 грн., відповідно до наступних видаткових накладних:

- видаткова накладна №ЛВч-2101-06 від 21.01.2014 на суму 2 094,79 грн.;

- видаткова накладна №ЛВч-2501-06 від 25.01.2014 на суму 3 260,00 грн.;

- видаткова накладна №ЛВч-2701-06 від 27.01.2014 на суму 1 001,64 грн.;

- видаткова накладна №ЛВч-0502-01 від 05.02.2014 на суму 497,54 грн.;

- видаткова накладна №ЛВч-1402-01 від 14.02.2014 на суму 2 178,00 грн.;

- видаткова накладна №ЛВч-2102-01 від 21.02.2014 на суму 643,56 грн.;

- видаткова накладна №ЛВч-0303-04 від 03.03.2014 на суму 697,92 грн.;

- видаткова накладна №ЛВч-0703-01 від 07.03.2014 на суму 2 526,04 грн.;

- видаткова накладна №ЛВч-1903-02 від 19.03.2014 на суму 502,50 грн.;

- видаткова накладна №ЛВч-1903-03 від 19.03.2014 на суму 732,66 грн.;

- видаткова накладна №ЛВч-1903-04 від 19.03.2014 на суму 2 589,94 грн.;

- видаткова накладна №ЛВч-2101-06 від 21.01.2014 на суму 2 094,79 грн.

Поставлений за вищевказаними видатковими накладними товар ФОП Рошинець Олег Львович оплатив лише частково у сумі 6 353,97 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи прибутковими касовими ордерами.

У подальшому, позивачем складено акт звірки, з якого вбачається що станом на 31.03.2014 заборгованість ФОП Рошинець О.Л становить 9 870,62 грн., вказаний акт підписаний та скріплений печаткою відповідача2.

Станом на 20.08.2014 позивачем складений акт звірки, з якого вбачається що у позивача обліковується дебіторська заборгованість відповідача2 у розмірі 8 370,62 грн.

20.08.2014 позивачем на адресу покупця направлено претензію №20/08/14-01, в якій ФОП Танасевич В.П. просить сплатити на його користь грошові кошти у розмірі 8 370,62 грн., однак грошових коштів станом на день розгляду спору так і не надійшло.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Так, 24.06.2014 Фізичною особою-підприємцем Танасевич Віталій Петрович (кредитор) укладено договір поруки № 24/06/14-01Ю з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн» (поручитель).

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за своєчасне виконання всіх зобов'язань Фізичної особи-підприємця Рошинець Олега Львовича (боржник), за договором поставки №ЛВч0000002 від 14.01.2014 в розмірі передбаченому пунктом 3.2. договору.

Згідно п. 3.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за невиконання боржником зобов'язань за основним договором згідно ч.2 ст.554 Цивільного кодексу України в визначеній сторонами сумі 500,00 грн.

14.07.2014 позивачем вручено вимогу № 14/07/14-01 Товариству з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн», в якій міститься вимога сплатити грошові кошти у межах суми, передбаченої в Договорі поруки, а саме у розмірі 500,00 грн.

Вищевказана вимога не виконана поручителем і, таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн» перед ФОП Танасевич В.П. складає 500,00 грн.

Оскільки відповідачем 1 та відповідачем2 не виконано своїх договірних зобов'язань у встановлені строки, ФОП Танасевич В.П. звернулось із даним позовом до суду, у межах якого також просить стягнути з ФОП Рошинець Олег Львович суму штрафу у розмірі 2 092,66 грн., передбаченого пунктом 6.3. договору поставки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, положення яких кореспондуються із нормами статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Як зазначено судом вище, факт отримання товару підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, підписаними та скріпленими печатками обох сторін - постачальника та покупця. До того ж, у межах даного судового розгляду сторонами не заперечувався факт поставки товару.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

Положеннями частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Приписами ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що у позивача обліковується непогашена грошова вимога у розмірі 7 870,62 грн. ФОП Рошинець О.Л. (тобто за вирахуванням 500,00 грн. які є солідарною заборгованістю боржника та поручителя), яка виникла на підставі договору поставки № ЛВч0000002 від 14.01.2014 та непогашена грошова вимога у розмірі 500,00 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн», яка виникла на підставі договору поруки № 24/06/14-01Ю від 24.06.2014 року.

Особа, яка порушила господарське зобов'язання або правила здійснення господарської діяльності, зобов'язана сплатити стороні, права якої порушено, штрафні санкції. Тобто у правопорушника виникає так звана штрафна відповідальність. Штрафна відповідальність, на відміну від відповідальності за завдання збитків, має передусім караючу, а не компенсаційну функцію.

Штрафні санкції це, зокрема, господарські санкції у виді грошової суми, та надає їх виключний перелік, а саме: неустойка, штраф, пеня.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

До того ж, із приписів статті 549 ЦК України слідує, що штраф може встановлюватись за будь-яке порушення зобов'язання, у той час як пеня - на випадок прострочення виконання зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, суд, задовольняючи вимогу позивача про стягнення 2 092,66 грн. штрафу, передбаченого п.6.3. договору поставки, вважає її обґрунтованою та документально доведеною.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, з системного аналізу вище встановлених обставин та фактів, які підтверджені належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75 ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємець Танасевич Віталій Петрович до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн" та Фізичної особи-підприємця Рошинець Олег Львович про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рошинець Олег Львович (81151, місто Львів, вулиця Театральна, будинок 3, квартира 2; ідентифікаційний код2623911379) на користь Фізичної особи-підприємця Танасевич Віталій Петрович (02098, місто Київ, Дніпровська набережна, будинок 13, квартира 34; ідентифікаційний код 2240412311) заборгованість у розмірі 9 963 (дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят три) гривні 28 копійок та 1 739 (одну тисячу сімсот тридцять дев'ять) гривень 69 копійок судового збору.

Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Рошинець Олег Львович (81151, місто Львів, вулиця Театральна, будинок 3, квартира 2; ідентифікаційний код2623911379) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн» (03039, місто Київ, вулиця Кіровоградська, будинок 4, офіс 3; ідентифікаційний код 35756306) на користь Фізичної особи-підприємця Танасевич Віталій Петрович (02098, місто Київ, Дніпровська набережна, будинок 13, квартира 34; ідентифікаційний код 2240412311) заборгованість у розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок та 87 (вісімдесят сім) гривень 31 копійку судового збору.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 23.10.2014 року.

Суддя К.В. Полякова