Рішення № 41581102, 10.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19003/14 10.11.14

За позовомУправління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. КиєвідоДочірнього підприємства «Компанія Інтерсервіс»простягнення 3554, 53 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Одинець Л.П., довіреність №24/14-2890/Ан від 03.07.2012;від відповідачане з'явилися.

Суть спору: Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Компанія Інтерсервіс» про стягнення 3554, 53 грн., з яких: 2060, 94 грн. - основний борг, 1493, 59 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору про надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони № 389-Доб/2007/Печ. від 01.07.2007 надав відповідачу визначені договором послуги, втім відповідач, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання по оплаті наданих послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, що зумовило нарахування пені.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2014 порушено провадження у справі №910/19003/14 та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 10.11.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач свого представника в судове засідання повторно не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, відзив на позов, заяв чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.11.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2007 між Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (виконавець) та Дочірнім підприємством «Компанія Інтерсервіс» Закритого акціонерного товариства «Астрон-Фонд» (нова назва Дочірнє підприємство «Компанія Інтерсервіс») (замовник) укладено договір № 389-Доб/2007/Печ. на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати спостереження та обслуговування сигналізації на об'єкті замовника, забезпечити негайне прибуття наряду охорони на об'єкт у разі спрацювання сигналізації та здійснення нарядом охорони відповідних дій, спрямованих на встановлення причин спрацювання сигналізації, а в разі необхідності-припинення правопорушення або злочину на об'єкті (п. 2.1 договору).

Періодом спостереження сигналізації на об'єкті вважається час з моменту прийняття виконавцем сигналізації, встановленої на об'єкті, під спостереження до зняття її з-під спостереження замовником у відповідності до Інструкції з користування сигналізацією (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунок вартості послуг виконавця за цим договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у протоколі погодження договірної ціни (додаток 4 до договору), а вартість послуг - у розрахунку (додаток 2 до договору).

Зокрема, згідно вказаних додатків до договору від 01.07.2007 вартість послуг на рік склала 6192,21 грн. із розрахунку 188,16 грн. за обслуговування 1 умовної установки сигналізації в рік та 0,70 грн. вартості однієї години спостереження сигналізації термінового виклику.

Даний договір набирає чинності з 01.07.2007 та є чинним протягом трьох місяців. Договір поновлюється на строк, встановлений п.7.1 даного договору, якщо жодна із сторін не менше ніж за п'ятнадцять днів до закінчення строку чинності договору письмово не заявить про його припинення. Кількість разів поновлення договору не обмежується (п.п.7.1-7.2 договору).

Під час розгляду справи доказів припинення дії договору сторонами не надано, а отже він є діючим та приймається судом до уваги.

На виконання умов даного договору, позивач надав відповідачу визначені договором послуги на загальну суму 1262,45 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств, а саме: № С12-007846 від 30.04.2014 на суму 773,05 грн. та №С12-010332 від 31.05.2014 на суму 489,40 грн.

Крім того, в підтвердження надання послуг за договором №389-Доб/2007/Печ. до позовної заяви позивачем додано акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг №С12-006795 від 31.03.2014 на суму 798,49 грн., підписаний виконавцем.

Відповідно до п. 3.5 договору до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акту приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом п'яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного акта повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язаний в той же строк у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

За умови неповернення замовником підписаного акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п. 3.5 даного договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень (п. 3.6 договору).

Доказом надіслання відповідачу на адресу, зазначену в договорі, акту за березень 2014 позивач надав суду супровідний лист № 24/92990/Ан від 18.08.2014.

При цьому, відповідач не подав суду доказів неодержання ним акту, або надання позивачу обгрунтованих заперечень на нього.

З огляду на викладене, оскільки доказів обґрунтованих заперечень від підписання акту за березень 2014 матеріали справи не містять та суду не надано, суд прийшов до висновку, що послуги за березень 2014 року на суму 798,49 грн. прийняті відповідачем у відповідності до п.3.6 договору.

Відтак, суд приходить до висновку про доведеність позивачем надання відповідачу визначених умовами договору №389-Доб/2007/Печ. від 01.07.2007 послуг на загальну суму 2060,94 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання визначених договором послуг.

За умовами укладеного договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату за договором щомісячно до десятого числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної в розрахунку, на рахунок виконавця (п.3.2 договору).

Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати наданих послуг, оплату належним чином не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 2060,94 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а за умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання послуг спостереження позивачем відповідачу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 2060, 94 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3 договору сторони визначили, що за кожний день прострочення оплати за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0, 5% від суми простроченого платежу.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за період з 11.03.2014 по 28.08.2014, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п.5.3 договору, позивачем нараховано окремо по кожному акту та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 1493,59 грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, ст. 3 вказаного Закону закріплює, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, за приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. (Аналогічна позиція викладена у п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".)

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 164,90 грн. виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Компанія Інтерсервіс» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3; ідентифікаційний код 30971020) на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9, ідентифікаційний код 08596920) 2060 (дві тисячі шістдесят) грн. 94 коп. - основного боргу, 164 (сто шістдесят чотири) грн. 90 коп. - пені та 1144 (одну тисячу сто сорок чотири) грн. 07 коп. - судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.2014.

Суддя Т.В.Васильченко