Ухвала суду № 41580795, 19.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року Справа № 876/11067/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Кухтея Р.В.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

представника позивача Хілової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Тернопільвтормет» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства «Тернопільвтормет» про стягнення фінансових санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2013 року Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Тернопільське ОВ ФСЗІ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило стягнути з публічного акціонерного товариства «Тернопільвтормет» (далі - ПАТ «Тернопільвтормет») на його користь адміністративно-господарські санкції в розмірі 16026,50 грн. та пеню в розмірі 211,86 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року у справі № 819/1642/13-а позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Тернопільвтормет» просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідачем вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення, а тому на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення відповідальними органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, чи за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які не можуть працювати за відповідними умовами праці на створених для інвалідів на підприємстві робочих місць. На думку апелянта, оскільки з січня по червень 2012 року у відповідача не було вільних робочих місць, тому відповідач і не був зобов'язаний подавати до центру зайнятості Звіт № 3-ПН.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просила скасувати постанову суду першої інстанції, прийнявши нову про відмову від задоволення позову Тернопільського ОВ ФСЗІ.

Представник позивача на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги Тернопільського ОВ ФСЗІ, суд першої інстанції виходив із того, що у 2012 році загальна чисельність працюючих на ПАТ «Тернопільвтормет» складала 117 осіб. Тому у відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав 5 робочих місць.

Із даних звіту позивача вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників підприємства, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність у 2012 році становила 4 особи. Таким чином, відповідачем у 2012 році не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме, з п'ятьох необхідних працевлаштовані тільки чотири. Крім того, ПАТ «Тернопільвтормет» більше ніж шість місяців 2012 року, а саме до 06.07.2012 року не подавало до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості адміністративні дані про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Тому суд дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином встановлений норматив, внаслідок чого допустив заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворене робоче місце для забезпечення працевлаштування інваліда. Оскільки таку санкцію відповідачем не сплачено, то йому нараховано пеню за несплату недоїмки за весь її строк. Доказів слати заборгованості відповідачем не надано, отже позовні вимоги про її стягнення слід задовольнити.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХII) передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 4 статті 20 Закону № 875-ХII підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 19 Закону № 875-ХII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 затверджено форму звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій».

Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», що затверджена зазначеним наказом, визначено, що у графі 15 форми звітності №3-ПН наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України «Про зайнятість населення», із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших. Наявність вільного робочого місця (вакантної посади) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під такими шифрами « 11» - інваліди.

Судом встановлено, що у 2012 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у ПАТ «Тернопільвтормет» становила 117 осіб із середньорічною заробітною платою штатного працівника у розмірі 16026,50 грн.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ПАТ «Тернопільвтормет» не інформував Тернопільський міськрайонний центр зайнятості Тернопільської області та Тернопільський ОВ ФСЗІ про наявність вакантної посади для інваліда. При цьому відповідачем надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів Форми № 3-ПН лише 06 липня 2012 року.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Із системного аналізу зазначених норм апеляційний суд приходить до висновку, що не інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме подання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період, є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 9 липня, 19 листопада 2013 року, 28 січня, 11 лютого, 8 квітня 2014 року (№№ 21-200а13, 21-397а13, 21-476а13, 21-485а13, 21-50а14 відповідно).

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Тернопільвтормет» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року у справі № 819/1642/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Р.В.Кухтей

Ухвала у повному обсязі складена 20 листопада 2014 року.